Координати: 48°22′30″ пн. ш. 37°52′24″ сх. д. / 48.37500° пн. ш. 37.87333° сх. д. / 48.37500; 37.87333
Перевірена версія

Залізне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Залізне (значення).
Залізне
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Бахмутський район
Тер. громада Торецька міська громада
Засноване 1894
Статус міста з 1938 року
Населення ▼ 5355 (01.01.2017)[1]
Площа 7 [2] км²
Густота населення 765 осіб/км²
Поштові індекси 85290—85292
Телефонний код +380-6247
Координати 48°22′30″ пн. ш. 37°52′24″ сх. д. / 48.37500° пн. ш. 37.87333° сх. д. / 48.37500; 37.87333
Висота над рівнем моря 200 м
Назва мешканців залі́знівець, залі́знівка, залі́знівці
Відстань
Найближча залізнична станція Магдалинівка
До станції 5,8 км
До обл./респ. центру
 - фізична 42,7 км
 - залізницею 73 км
 - автошляхами 52,3 км
До Києва
 - залізницею 701 км
 - автошляхами 699 км
Міська влада
Адреса 85296 Донецька обл., Торецька міськрада, м. Залізне, пр. Піонерів, 14
Міський голова Наумов Володимир Олександрович

Залізне у Вікісховищі

Карта
Залізне. Карта розташування: Україна
Залізне
Залізне
Залізне. Карта розташування: Донецька область
Залізне
Залізне
Мапа
Не плутати з Неліпівка (смт).

Залі́зне (до 1921 — хутір Нелі́півський; до 2016 — місто Арте́мове) — місто у Торецькій міській громаді Бахмутського району Донецької області, Україна. Входить до Горлівсько-Єнакієвської агломерації. Відстань до Торецька автошляхом місцевого значення становить близько 6 км.

Населення

[ред. | ред. код]

Населення міста згідно з переписом 2001 року становило 6725 мешканців, на початок 2004 року — 6,4 тис. мешканців. Від 1970 року населення міста скоротилося вдвічі: люди виїжджають, оскільки вибір місць роботи невеликий.

За даними перепису 2001 року населення міста становило 6543 осіб, із них 16,75 % зазначили рідною мову українську, 82,82 % — російську, 0,20 % — білоруську, 0,11 % — вірменську, 0,03 % — молдовську[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Відоме з 1894 року як хутір Неліпівський. У липні 1905 року гірники Неліпівського рудника (пізніше шахта імені Артема) провели страйк, у якому взяли участь понад 100 гірників. У квітні 1916 року на Неліпівському руднику страйкувало понад 5 тисяч робітників. Радянська влада встановлена 1917 року, головою ради робітничих депутатів обраний ударник М. І. Дубовий[4].

У квітні 1920 року прибув Артем (Ф. Сергєєв), який закликав гірників Неліпівського рудника взяти участь у відновленні Центральної шахти. Після смерті Артема рудник перейменований в шахту імені Артема, а 1921 року і сам хутір перейменовано на честь Артема. Статус міста Артемове отримало 1938 року[5].

У боях другої світової війни взяли участь близько 3 тисяч артемівців, з них 1217 — загинули, 1648 бійців нагороджені орденами і медалями[4]. На братських могилах загиблих воїнів 1960 року встановлено 2 пам'ятники — у дворі загальноосвітньої школи № 13 і біля будівлі Будинку культури.

Пам'ятники загиблим воїнам

8 грудня 2014 року проросійськими терористами здійснюється артобстріл міста, при цьому відбувається руйнація школи. В приміщенні знаходилося близько 50 дітей, яких вчитель сховав у підвалі, одна дитина зазнала осколкового поранення[6].

Місто перейменоване на Залізне постановою ВР України № 1377-VIII від 19.05.2016 року[7].

Економіка

[ред. | ред. код]
Руїни закритої шахти імені Артема

Видобуток кам'яного вугілля (шахта імені Артема ДП «Торецьквугілля» — закрита). Понад 50 % зайнятих у народному господарстві працюють у вугільній промисловості — на шахті «Південна» (ДП «Торецьквугілля»), розташовані у смт Південному.

На майданчику закритої шахти імені Артема планується створення підприємства «Дзержинськекоенергоресурс» із технологічним комплексом із переробки вуглевмісних відходів з муловідстійника збагачувальної фабрики «Дзержинська». На основі видобутих із відходів корисних компонентів будуть вироблятися високоякісні брикети для ТЕС і концентрат вугілля марки КЖ для коксохімії.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Розташоване за 6 км від залізничної станції Магдалинівка Донецької залізниці. До початку 2000-х років через місто проходив тролейбусний маршрут № 1 міста Торецька. Нині Залізне та Торецьк сполучають маршрутні таксі.

Визначні місця

[ред. | ред. код]
  • Дзержинський професійний гірничий ліцей
  • Клуб шахти «Південна»
  • загально-освітня школа № 13.
  • міська лікарня № 1

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

1 загальноосвітня школа, дитячий садок, професійний гірничий ліцей, територіальне медичне об'єднання, станція швидкої допомоги.

Постаті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. ↑ Міста і села України. Донеччина 2008[недоступне посилання з липня 2019]
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 23 березня 2014.
  4. ↑ а б Артемово//Історія міст і сіл. Том Донецька область, стр. 308 [Архівовано 25 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Неизвестные снесли памятник под Торецком. липень 2020 р. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
  6. ↑ Бойовики обстріляли школу в Артемовому, поранено дитину. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.
  7. ↑ Перевірка. zakon4.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 3 червня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Залізне&oldid=38372611