Куриленко Ольга Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куриленко.
Ольга Куриленко
Olga Kurylenko
Ім'я при народженніКуриленко Ольга Костянтинівна
Народилася14 листопада 1979(1979-11-14)[2][3][…] (44 роки)
Бердянськ, Українська РСР, СРСР[5]
ГромадянствоФранція (з 2001)
Діяльністьакторка, модель, кіноакторка, акторка озвучення
Роки діяльності1995 — по наш час
ПартіяСлуга народу
Діти1
IMDbID 1385871
Нагороди та премії
CMNS: Ольга Куриленко у Вікісховищі

Ольга Костянтинівна Куриленко (фр. Olga Kurylenko; нар. 14 листопада 1979, Бердянськ, Запорізька область) — французька акторка та модель[6] українського походження[7][8][9].

Зіграла у двох екранізаціях за мотивами ігор «Хітмен», «Макс Пейн» і в продовженні популярної серії Джеймса Бонда «Квант милосердя», а також у пригодницько-фантастичному бойовику «Світ забуття».

Життєпис і кар'єра

[ред. | ред. код]

Народилася 14 листопада 1979 року на півдні України, у місті Бердянську Запорізької області.

Батько, Костянтин Куриленко, залишив сім'ю незабаром після її народження. Росла в бідності, у радянській комунальній квартирі. Після розлучення її мати, Марина Алябішева, працювала вчителькою малювання, Ольгу виховувала бабуся Раїса. В молодості Ольга жила в чотирикімнатній комунальній квартирі разом із шістьма сусідами і кількома дітьми.

Коли Ользі було 13 років, вона з матір'ю поїхала на канікули до Москви. Там до неї на станції метро підійшла модельна агентка та запропонувала роботу. Спочатку мати Ольги була налаштована негативно, але врешті Ольга прийняла пропозицію та почала відвідувати курси моделей у Москві. Разом із тим вона вивчала мистецтво, мови, гру на фортепіано й танці. Наступні три роки їздила між Москвою і Бердянськом.

У 16 років Ольга поїхала до Парижа, за 6 місяців вивчила французьку і почала працювати в модельній агенції Madison. Вона з'явилась на обкладинці журналу Glamour, коли їй було 18. Одразу після цього її фото були на обкладинках журналів Elle, Madame Figaro, Marie Claire, Vogue, незабаром вона стала обличчям компаній Lejaby, Bebe clothing, Clarins and Helena Rubinstein.

У 2000 році Ольга Куриленко одружилася з французьким фотографом Седриком Ван Молем, шлюб тривав два роки. Після цього вона отримала свободу, а французький паспорт дозволив їй мандрувати й працювати на Заході. Згодом Куриленко пішла до акторської агенції і відмовилась від кар'єри моделі на користь кінематографа. ЇЇ акторська кар'єра стрімко пішла вгору.

2005 року вона дебютувала як Іріс у фільмі «Безіменний палець» (2005) режисерки Діани Бертран.

Кінематографічні ролі Куриленко були відверто еротичними. Вона знялася у фільмах «Париж, я люблю тебе» (2006) та «Змія» (2006), а потім зіграла росіянку Ніку Вороніну у фільмі «Хітмен» (англ. Hitman, 2007).

У 2006—2007 роках перебувала у шлюбі з американським підприємцем Деміаном Габрієллом[10].

Зіграла Каміллу, дівчину Джеймса Бонда, у фільмі «Квант милосердя» (2008). Затвердження Куриленко на роль дівчини Бонда зробило її відомою на весь світ — вона стала першою українкою, яка обійшла в кастингу на цю роль таких акторок, як Кемерон Діаз, Сієнна Міллер та багатьох інших.

У 2009 році акторка переїхала до Лондона. У червні 2010 року розпочалися зйомки франко-українського фільму «Земля забуття», який розповідає про вплив Чорнобильської катастрофи на долі людей. Одну з головних ролей у фільмі грала Ольга Куриленко — це були її перші зйомки в Україні[11].

2013 року Куриленко та її компаньйон Том Круз представили новий фантастичний фільм «Світ забуття».[12]

3 жовтня 2015 року Куриленко народила сина Александра Марка Гораціо від британського письменника Макса Беніца, з яким на той час була у стосунках[13].

У 2017 році знялася у політичній сатиричній стрічці Армандо Іаннуччі "Смерть Сталіна" в ролі радянської піаністки Марії Юдіної. Фільм мав успіх у критики. Наступного року вона знялася в епічному пригодницькому фільмі Террі Гілліама "Людина, яка вбила Дон Кіхота" (2018) з Адамом Драйвером і Джонатаном Прайсом, прем'єра якого відбулася на Каннському кінофестивалі 2018 року. Вона також втілила баронесу Роксану де Жіверні у фільмі "Імператор Парижа" та російську шпигунку у комедійній стрічці "Джонні Інгліш знову завдає удару" (2018) з Роуеном Аткінсоном.

15 березня 2020 року Куриленко повідомила, що їй діагностовано COVID-19, і що вона вже тиждень перебуває в ізоляції вдома у Лондоні та що головні її симптоми — підвищена температура і слабкість[14]. 20 березня акторка повідомила, що стан її стабілізувався й вона одужала[15].

У 2021 році вона знялася в екшн-трилері "Вартовий"[16]. Того ж року вона зіграла Антонію Дрейков / Таскмастер у фільмі "Чорна вдова" кіновсесвіту Marvel[17][18]. У жовтні вона отримала роль у комедійному фільмі про пограбування "Спека" разом з Доном Джонсоном[19].

Критика і погляди

[ред. | ред. код]

У 2015 році в інтерв'ю іспанському виданню «El Mundo» Ольга Куриленко висловилася щодо війни на сході України наступним чином[20][21]:

Чесно кажучи, все це викликає у мене сум. Ми, росіяни і українці, — один і той же народ — слов'яни. Ми нічим одне від одного не відрізняємося. Того, що відбувається, не повинно бути між братами і сестрами. Так що це абсурдно, як і всі війни без винятку. Хоча завжди зазначається, що переможець є, але на практиці ним ніхто не є. Оскільки люди гинуть і з того, і з іншого боку, і це величезне нещастя. У кожній війні гинуть тисячі людей. Заради чого? Заради мінімальної зміни? А іноді навіть і цього не буває. Воно того не варте.
Оригінальний текст (ісп.)
Todo me resulta francamente triste. Rusos y ucranianos somos la misma gente, eslavos. No nos diferenciamos en nada. Lo que está pasando no debería ocurrir entre hermanos y hermanas. Así que es absurdo, como todas las guerras sin excepción. En serio, en los conflictos, y esto también se ve en El maestro del agua, nunca hay un auténtico ganador. Aunque siempre se acepte que hay un vencedor, en la práctica nadie lo es. Porque la gente muere en ambos bandos, y eso es una desgracia enorme. En cada guerra se pierde a miles de personas. ¿Por qué? ¿Por un cambio mínimo? Y a veces ni siquiera a cambio de eso. No merece la pena.

У травні 2020 року акторка заявила, що не вважає себе українкою, а її ДНК-тест показує «слов'янське» походження. Ця заява спричинила скандал в українському інформаційному просторі[22].

У лютому 2022 року Ольга Куриленко, однак, виступила проти вторгнення Росії до України[23].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Ольга Куриленко в 2013 році
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2001 с Ларго англ. Largo Winch Кароль
2005 ф Безіменний палець фр. L'Annulaire Іріс
2006 ф Париже, я люблю тебе фр. Paris, je t'aime вампір
2006 тф Амулет фр. Le Porte-bonheur Софія
2006 ф Змія фр. Le Serpent Софія
2007 с Небезпечні секрети англ. Suspectes Єва Пірес
2007 ф Хітмен англ. Hitman Ніка Вороніна
2008 ф Макс Пейн англ. Max Payne Наташа Сакс
2008 ф Квант милосердя англ. Quantum of Solace Камілла
2008 ф На моєму заході фр. À l'est de moi російська проститутка
2009 ф Стіни Kirot (англ. The Assassin Next Door) Галя
2010 с Тиранія англ. Tyranny Міна Харуд
2010 ф Центуріон англ. Centurion Етейн
2011 ф Там мешкають дракони англ. There Be Dragons Ільдіко
2011 ф Земля забуття фр. La terre outragée Аня
2012 ф Експат англ. The Expatriate Анна Брандт
2012 ф До дива англ. To the Wonder Марина
2012 ф Сім психопатів англ. Seven Psychopaths Анжела
2012—2013 с Чарівне місто англ. Magic city Віра Еванс
2013 ф Світ забуття англ. Oblivion Юлія Русакова
2014 ф Імперії глибин англ. Empires of the Deep королева русалок
2014 ф Академія вампірів: Кровні сестри англ. Vampire Academy: Blood Sisters Еллен Кірова
2014 ф Людина листопада англ. November Man Еліс
2014 ф Шукач води англ. The Water Diviner Ейше
2015 ф Ідеальний день англ. A Perfect Day Катя
2015 ф Прискорення англ. Momentum Алекс Фаррадей
2016 ф Двоє у всесвіті італ. La corrispondenza Емі Райан
2017 ф Смерть Сталіна англ. The Death of Stalin Марія Юдіна
2017 ф Гульвіса англ. Gun Shy Шейла
2018 ф Чоловік, який вбив Дон Кіхота англ. The Man Who Killed Don Quixote Джекі
2018 ф За подих від тебе фр. Dans la brume Анна
2018 ф Мара англ. Mara Кейт Фуллер
2018 ф Агент Джонні Інгліш: Нова місія англ. Johnny English Strikes Again Офелія
2018 ф Імператор Парижа фр. L'Empereur de Paris Баронеса Роксана Живерні
2019 ф П'ятнадцять хвилин війни фр. L'intervention Джейн Андерсен
2019 ф Кімната бажань англ. The Room Кейт
2019 ф Кур'єр англ. The Courier Кур'єр
2019 ф Перекладачі фр. Les traducteurs Катерина Анісінова
2020 ф Затока тиші англ. The Bay of Silence Розалінда
2021 ф Чорна вдова англ. Black Widow Антонія Дрейкова / Спостерігач
2022 в Білий слон англ. White Elephant Ванесса Флінн
2022 ф Принцеса англ. The Princess Кай
2022 с Держзрада англ. Treason Кара
2023 ф Евакуація 2 англ. Extraction 2 Міа
2025 ф Громовержці англ. Thunderbolts* Антонія Дрейкова / Спостерігач

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Рік Нагорода Категорія Номінована робота Результат
2005 Бруклінський міжнародний кінофестиваль Найкраща кіноакторка Безіменний палець Перемога
2008 Сатурн Найкраща кіноакторка другого плану Квант милосердя Номінація
2009 Імперія Найкраща кіноакторка Номінація
2012 Спілка кінокритиків Бостона Найкращий акторський склад Сім психопатів Перемога
Спілка кінокритиків Сан-Дієго Найкращий акторський склад Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #142948055 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ Munzinger Personen
  5. ↑ Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  6. ↑ Ольга Куриленко повідомила, що заразилася коронавірусом. ДМ, 16 березня 2020
  7. ↑ Lévêque, Pauline (30 жовтня 2008). Olga Kurylenko : Confidences d'une James Bond Girl. Paris Match (French) .
  8. ↑ Going Places | The Olga Kurylenko Interview. Fade In Online. 26 червня 2013.
  9. ↑ Olga Kurylenko. Premiere (French) . Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.
  10. ↑ I will never belong to anyone: Olga - Times of India. The Times of India (англ.). Процитовано 22 березня 2020.
  11. ↑ Почалися зйомки французько-українського фільму про трагедію ЧАЕС — Уніан, 12.06.2010
  12. ↑ На безіменному пальці Ольги Куриленко з'явилася обручка // Шоу-биз 05.04.2013. Архів оригіналу за 19.04.2017. Процитовано 14.01.2016.
  13. ↑ Ольга Куриленко стала мамой. www.spletnik.ru. Процитовано 21 березня 2020.
  14. ↑ «Дівчина Бонда» Ольга Куриленко інфікована коронавірусом, Главком, 16 березня 2020
  15. ↑ Коронавірус: Ольга Куриленко вилікувалась від COVID-19 – новини. zaxid.net. Процитовано 25 березня 2020.
  16. ↑ 'Sentinelle' Netflix Review: Stream It or Skip It? (амер.). 6 березня 2021. Процитовано 6 грудня 2023.
  17. ↑ Black Widow ending explained: What happens next?. Radio Times (брит.). Процитовано 6 грудня 2023.
  18. ↑ gamerevolution (8 липня 2021). Black Widow's ending reveals who Taskmaster is. GameRevolution (амер.). Процитовано 6 грудня 2023.
  19. ↑ Hipes, Patrick (19 жовтня 2021). Olga Kurylenko And Don Johnson Topline Action Comedy ‘High Heat’. Deadline (амер.). Процитовано 6 грудня 2023.
  20. ↑ Olga Kurylenko: 'Rusos y ucranianos somos la misma gente, eslavos'. elmundo.es. 2015 (ісп.)
  21. ↑ Суспільство // УКРАЇНА У ВІДГУКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ПРЕСИ (аналітичний огляд преси), Випуск 8 (огляд матеріалів ЗМІ за 17 – 29 квітня 2015 р.). 2015. 15 стор.: С. 10-11
  22. ↑ "Я не українка": акторка Ольга Куриленко несподівано зреклася своєї національності. Ольга Куриленко, голлівудська актриса з України, оскандалилася у мережі. wz.lviv.ua. 10.05.2020
  23. ↑ Зірка "Бондіани" Ольга Куриленко підтримала Україну. 24 Канал. 27 лютого 2022. Архів оригіналу за 4 лютого 2023. Процитовано 15 жовтня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Куриленко Ольга Костянтинівна
Актор Це незавершена стаття про акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Куриленко_Ольга_Костянтинівна&oldid=43456091