Іванько Олександр Андрійович
Олександр Андрійович Іванько | |
---|---|
Народився | 27 жовтня 1917 Теплівка |
Помер | 27 липня 1990 (72 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Байкове кладовище |
Громадянство | СРСР |
Національність | українець |
Учасник | німецько-радянська війна |
Військове звання | старшина |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Олександр Андрійович Іванько (27 жовтня 1917, Теплівка — 27 липня 1990) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир танка 59-го окремого танкового Київського Червонопрапорного ордена Суворова полку 60-ї армії 4-го Українського фронту, старшина.
Народився 27 жовтня 1917 року в селі Теплівці (тепер Пирятинського району Полтавської області) в селянській родині. Українець. Закінчив сім класів середньої школи. У 1935 році закінчив Рутченківський гірничий технікум. Працював машиністом електровоза на шахті в селищі Рутченкове (нині в межах Донецька).
У 1938 році призваний до лав Червоної Армії. У боях радянсько-німецької війни з червня 1941 року. Брав участь у Сталінградській битві, в Корсунь-Шевченківській операції, у визволенні Кракова. Член ВКП (б) з 1943 року. Під час прориву оборони ворога на Сандомирському плацдармі та боях за Краків діяв у складі взводу, приданого штурмовому батальйону. Коли загинув командир танкового взводу, старшина Іванько взяв командування підрозділом на себе, і радянські воїни продовжували наступ. Машина Олександра Іванька неодноразово потрапляла в оточення, але старшина вогнем і гусеницями розчищав дорогу, проривався з оточення і рухався вперед. Завдяки підтримці танкістів штурмовий батальйон глибоко вклинився в оборону ворога. У районі міста Войцешува взвод танків під командуванням О. А. Іванька сміливим обхідним маневром вийшов на шосе, яке вело на Краків, і перегородив гітлерівцям шлях до відступу. В бою під Нейдорфом вибув із строю новопризначений командир взводу і знову О. А. Іванько взяв командування на себе. Т-34 старшини першою увірвалася в місто. За період боїв з 12 січня по 12 березня 1945 року екіпаж танка, яким командував О. А. Іванько, знищив дві 105-міліметрових самохідні гармати, батарею 75-міліметрових гармат з тягачами, мінометну батарею, самохідну гармату «фердинанд», два танка, два бронетранспортери і близько 250 солдатів і 150 офіцерів.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за мужність і відвагу, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками на Сандомирському плацдармі та при звільненні Кракова старшині Олександру Андрійовичу Іваньку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7941).
У 1945 році О. А. Іванько демобілізувався. Працював директором миловарного заводу. Жив у Києві. Помер 27 липня 1990 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями.
- «Герої Радянського Союзу». Короткий біографічний словник. Том 1. Москва: Воєнвидав., 1987;
- «За мужність і відвагу». Харків, 1984.
- Народились 27 жовтня
- Народились 1917
- Померли 27 липня
- Померли 1990
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Уродженці Теплівки (Пирятинський район)
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Учасники Сталінградської битви
- Члени КПРС
- Герої Радянського Союзу — українці