Очікує на перевірку

Інгул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інгул
Інгул з видом на село Каравелове
48°45′29.160000099996″ пн. ш. 32°2′5.2800000999894″ сх. д. / 48.75810° пн. ш. 32.03480° сх. д. / 48.75810; 32.03480
Витіксело Бровкове (Новомиргородський район, Кіровоградська область),
див. Витоки ріки Інгул
• координати48°45′29.160000099996″ пн. ш. 32°2′5.2800000999894″ сх. д. / 48.75810° пн. ш. 32.03480° сх. д. / 48.75810; 32.03480
• висота, м170 м
ГирлоПівденний Буг
• координати46°59′26.8800001″ пн. ш. 31°59′12.840000099995″ сх. д. / 46.99080° пн. ш. 31.98690° сх. д. / 46.99080; 31.98690
Похил, м/км0,41 ‰[1]
Країни: Україна
РегіонМиколаївська область
Кіровоградська область
Довжина354 км[1]
Площа басейну:9890 км²[1]
Середньорічний стік8,84 м³/с
Притоки:Сугоклія, Громоклія (праві); Біянка, Аджамка, Кам'янка, Березівка (ліві)
Водойми в русліКіровоградське водосховищеd, Докучаєвське водосховищеd, Інгульське водосховищеd і Софіївське водосховище
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Інгу́л, Великий Інгул — річка в Центрі та Півдні України, у межах Кіровоградської та Миколаївської областей[2][3]. Ліва і найбільша притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).

Етимологія

[ред. | ред. код]

Слово Інгул / Ingul (Ингули — 1673; Ингулъ, Ингулъ — 1697; Inguł wełki — 1747; Інгул — 1774; Inguł, Jeni-geł — 1880—1895; Великий Ингулъ — 1890; Angul, Angulet Wielki — 1917) походить від оніма «Qgъ|ъ»[4]. Трансформація назви Інгул базується на тюркській фонетичній обробці (імовірно з ХІІІ століття) східнослов'янського слова Уголъ. Дотюркське функціонування даного гідроніму лінгвісти пов'язують зі східнослов'янськими племенами уличів (угличів)[5][6][4]. За іншою версією Інгул, має тюркське походження від yeni göl — нове озеро[7]. У документах 16—17 століттях трапляється назва Єнгула (Єнгул). У 18—19 сторіччях річка мала назву Великий Інгул — на противагу Малому Інгулу (Інгульцю).

Гідрографія

[ред. | ред. код]
Витоки Інгулу
Скелі над Інгулом
Міст через Інгул у Кропивницькому

Довжина річки — 354 км, площа басейну — 9890 км². Судноплавна на 55 км від гирла до села Пересадівка. У верхів'ях річка має вузьке, звивисте русло; на ділянці між селами Костичі і Виноградівка — плавні; в середній течії русло розширюється до 30 м, в нижній — до 80 м і більше. Глибина річки переважно 0,7 — 1,2 м, максимальна до 1,5 м (у межень). Швидкість течії — до 0,5 м/с (1,8 км/год). Долина річки майже на всьому протязі трапецієподібна, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Похил річки 0,41 м/км.

Живлення переважно снігове і дощове. Середні витрати води біля села Новогорожене (118 км від гирла) 8,84 м³/с. Замерзає у першій половині грудня, льодостав нестійкий; скресає наприкінці лютого — в першій половині березня.

Розташування

[ред. | ред. код]

Інгул витікає з невеликого лісового озерця біля села Бровкове, що на північний захід від Кропивницького.

Набережна у центрі Кропивницького , 2023

Тече переважно в південному напрямку (у верхній течії — частково на південний схід, у нижній — частково на південний захід), у межах Придніпровської височини; у пониззі протікає Причорноморською низовиною і розділяється на рукави. Біля Миколаєва впадає в Південний Буг.

Притоки Інгулу
(довжиною понад 10 км)
Ліві Праві Відстань
від гирла, км
Громоклія 92
без назви 97
Сагайдак 169
Стовбова 178
Березівка 179
Сугоклія (Сухоклія) 222
Кам'янка 266
Вошива 274
Аджамка 288
Сугоклія 312
балка Біянка ? м. Кропивницький
Грузька 323
Мамайка 327
Северинка 330
Крутоярка 339
:За даними «Каталог річок України».

На річці побудовано кілька водосховищ: Кіровоградське, Докучаєвське, Інгульське та Софіївське.

Іхтіофауна

[ред. | ред. код]
Впадіння Інгулу в Південний Буг в Миколаєві

У середній течії річка пересихає, внаслідок чого утворюються заболочені ділянки, де живуть найневибагливіші риби — лин, карась, в'юн. У нижній течії Інгулу мешкають майже ті ж самі риби, що і в нижній течії Південного Бугу — судак, щука, тарань, лящ, карась, лин, товстолоб, головень, короп, а також піскар, вівсянка, окунь, верховодка та інші.

Використання

[ред. | ред. код]

Вода Інгулу використовується для водопостачання і зрошення — у басейні річки споруджена зрошувальна система на площі 33 тис. га. Верхні ділянки Інгулу та його приток зарегульовані — тут побудовані ставкові господарства; в ставках розводять рибу.

Контроль за станом поверхневих вод і управління водними ресурсами басейну річки Інгул на території Миколаївської області здійснює Миколаївське регіональне управління водних ресурсів Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг.

Визначні місця над Інгулом

[ред. | ред. код]
Інгул у Кропивницькому

Міста

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Інгул


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Каталог річок України — Київ: 1957. — С. 68. — 192 с.
  2. ↑ В. К. Хільчевський. Інгул // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
  3. ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
  4. ↑ а б В. В. Лучик (1996).
  5. ↑ Трубачев, 1968.
  6. ↑ Карпенко, 1989.
  7. ↑ [1] [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] Топонімічний словник України

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Річка Це незавершена стаття про річку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інгул&oldid=43558210