Інгул
Інгул | |
---|---|
Інгул з видом на село Каравелове | |
48°45′29.160000099996″ пн. ш. 32°2′5.2800000999894″ сх. д. / 48.75810° пн. ш. 32.03480° сх. д. | |
Витік | село Бровкове (Новомиргородський район, Кіровоградська область), див. Витоки ріки Інгул |
• координати | 48°45′29.160000099996″ пн. ш. 32°2′5.2800000999894″ сх. д. / 48.75810° пн. ш. 32.03480° сх. д. |
• висота, м | 170 м |
Гирло | Південний Буг |
• координати | 46°59′26.8800001″ пн. ш. 31°59′12.840000099995″ сх. д. / 46.99080° пн. ш. 31.98690° сх. д. |
Похил, м/км | 0,41 ‰[1] |
Країни: | Україна |
Регіон | Миколаївська область Кіровоградська область |
Довжина | 354 км[1] |
Площа басейну: | 9890 км²[1] |
Середньорічний стік | 8,84 м³/с |
Притоки: | Сугоклія, Громоклія (праві); Біянка, Аджамка, Кам'янка, Березівка (ліві) |
Водойми в руслі | Кіровоградське водосховищеd, Докучаєвське водосховищеd, Інгульське водосховищеd і Софіївське водосховище |
Медіафайли у Вікісховищі |
Інгу́л, Великий Інгул — річка в Центрі та Півдні України, у межах Кіровоградської та Миколаївської областей[2][3]. Ліва і найбільша притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).
Слово Інгул / Ingul (Ингули — 1673; Ингулъ, Ингулъ — 1697; Inguł wełki — 1747; Інгул — 1774; Inguł, Jeni-geł — 1880—1895; Великий Ингулъ — 1890; Angul, Angulet Wielki — 1917) походить від оніма «Qgъ|ъ»[4]. Трансформація назви Інгул базується на тюркській фонетичній обробці (імовірно з ХІІІ століття) східнослов'янського слова Уголъ. Дотюркське функціонування даного гідроніму лінгвісти пов'язують зі східнослов'янськими племенами уличів (угличів)[5][6][4]. За іншою версією Інгул, має тюркське походження від yeni göl — нове озеро[7]. У документах 16—17 століттях трапляється назва Єнгула (Єнгул). У 18—19 сторіччях річка мала назву Великий Інгул — на противагу Малому Інгулу (Інгульцю).
Довжина річки — 354 км, площа басейну — 9890 км². Судноплавна на 55 км від гирла до села Пересадівка. У верхів'ях річка має вузьке, звивисте русло; на ділянці між селами Костичі і Виноградівка — плавні; в середній течії русло розширюється до 30 м, в нижній — до 80 м і більше. Глибина річки переважно 0,7 — 1,2 м, максимальна до 1,5 м (у межень). Швидкість течії — до 0,5 м/с (1,8 км/год). Долина річки майже на всьому протязі трапецієподібна, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Похил річки 0,41 м/км.
Живлення переважно снігове і дощове. Середні витрати води біля села Новогорожене (118 км від гирла) 8,84 м³/с. Замерзає у першій половині грудня, льодостав нестійкий; скресає наприкінці лютого — в першій половині березня.
Інгул витікає з невеликого лісового озерця біля села Бровкове, що на північний захід від Кропивницького.
Тече переважно в південному напрямку (у верхній течії — частково на південний схід, у нижній — частково на південний захід), у межах Придніпровської височини; у пониззі протікає Причорноморською низовиною і розділяється на рукави. Біля Миколаєва впадає в Південний Буг.
Ліві | Праві | Відстань від гирла, км |
---|---|---|
Громоклія | 92 | |
без назви | 97 | |
Сагайдак | 169 | |
Стовбова | 178 | |
Березівка | 179 | |
Сугоклія (Сухоклія) | 222 | |
Кам'янка | 266 | |
Вошива | 274 | |
Аджамка | 288 | |
Сугоклія | 312 | |
балка Біянка | ? м. Кропивницький | |
Грузька | 323 | |
Мамайка | 327 | |
Северинка | 330 | |
Крутоярка | 339 | |
:За даними «Каталог річок України». |
На річці побудовано кілька водосховищ: Кіровоградське, Докучаєвське, Інгульське та Софіївське.
У середній течії річка пересихає, внаслідок чого утворюються заболочені ділянки, де живуть найневибагливіші риби — лин, карась, в'юн. У нижній течії Інгулу мешкають майже ті ж самі риби, що і в нижній течії Південного Бугу — судак, щука, тарань, лящ, карась, лин, товстолоб, головень, короп, а також піскар, вівсянка, окунь, верховодка та інші.
Вода Інгулу використовується для водопостачання і зрошення — у басейні річки споруджена зрошувальна система на площі 33 тис. га. Верхні ділянки Інгулу та його приток зарегульовані — тут побудовані ставкові господарства; в ставках розводять рибу.
Контроль за станом поверхневих вод і управління водними ресурсами басейну річки Інгул на території Миколаївської області здійснює Миколаївське регіональне управління водних ресурсів Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг.
- На крайньому півдні Кіровоградської області, біля села Завтурове Устинівського району, в місці, де річка Інгул прорізує гранітний щит і утворює крутий каньйон, посеред якого є велика скеля, розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Монастирище».
- Над Інгулом, серед степових ярів і балок, у селі Пелагіївка Новобузького району, на березі Софіївського водосховища знаходиться Свято-Михайлівський жіночий монастир, більше відомий як Пелагіїва церква.
- У Миколаївській області на ділянці долини річки Інгул між селами Софіївка і Розанівка у 2002 році створено Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», площею 3,15 тис. га. Мета створення парку — збереження в природному стані ділянки річки Інгул з його типовими та унікальними природними комплексами — фрагментами цілинного степу, водоймами, гранітними оголеннями, лісовими насадженнями. Парк привабливий для туристів — любителів відпочинку в природних умовах.
- ↑ а б в Каталог річок України — Київ: 1957. — С. 68. — 192 с.
- ↑ В. К. Хільчевський. Інгул // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
- ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
- ↑ а б В. В. Лучик (1996).
- ↑ Трубачев, 1968.
- ↑ Карпенко, 1989.
- ↑ [1] [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] Топонімічний словник України
- Ingul // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 291. (пол.)
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Водні ресурси та якість річкових вод басейну Південного Бугу / За ред. В. К. Хільчевського. — К.: Ніка-центр, 2009. — 184с.
- Інгул. Величний і жахливий [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Український тиждень 31 травня 2017
- «Височинне Поінгулля» нагадує про себе… [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Голос України 22 лютого 2017
- Історична пам'ять — в інфографіці. У Кропивницькому представили унікальну карту-схему «Височинне Поінгулля та його цікаві місця» [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // День 22 лютого 2017
- Крок від карти до кАRТи: у Кропивницькому презентували унікальний проєкт «Височинне Поінгулля і його цікаві місця» [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Перша електронна газета 17 лютого 2017
- Експедиція річкою Інгул [Архівовано 9 березня 2012 у Wayback Machine.].
- Інгул, що причаївся.
- (рос.) Река Ингул (Великий Ингул) [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.].
- Інгул [Архівовано 10 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |