Очікує на перевірку

Іраклій II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Іраклій (значення).
Іраклій II
груз. ერეკლე II
Біографічні дані
РелігіяГрузинська православна церква
Народження7 (18) листопада 1720
Телаві, Грузія[1]
Смерть11 січня 1798(1798-01-11) (77 років)
Телаві, Грузія[1]
ПохованняСобор Свєтіцховелі
У шлюбі зДареджан Дадіані і Anna Abashidzed
ДітиPrince Vakhtang-Almaskhan of Georgiad, Prince Iulon of Georgiad, Георгій XII, Prince Alexander of Georgiad, Антоній ІІ, Prince Parnaoz of Georgiad, Princess Elene of Georgiad, Міріан Багратіоні, Vakhtang, son of Heraclius II of Georgiad, Princess Mariam of Georgiad, Prince Levan of Georgiad, Princess Anastasia of Georgiad, Princess Ketevan of Georgiad, Текле Багратіоні і Thamar Bagrationi of Georgiad
ДинастіяБагратіоні
БатькоТеймураз II
МатиТамара Картлійська
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Іраклій II (груз. ერეკლე II, також відомий як Ерекле II та Маленький кахетинець[2] (груз. პატარა კახი [pʼɑtʼɑrɑ kʼɑxi]); *1720, Телаві — †1798) — грузинський цар, державний діяч та полководець. З 1744 цар Кахетії, з 1762 Картлійсько-Кахетинського царства (Східна Грузія). З династії кахетинських Багратіоні.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Прагнув до об'єднання розрізнених грузинських володінь в централізовану державу, вільну від ірано-османського панування, і до розширення впливу Грузії у Закавказзі. Уклав Георгіївський трактат 1783 року, що встановив протекторат Російської імперії над Східною Грузією.

Внутрішня політика Іраклія II була направлена на підняття продуктивних сил країни і зміцнення оборони. Для цього він, зокрема, заснував в 1773 постійне військо.

Намагався обмежити свавілля феодалів відносно закріпачених селян, заохочував заселення порожніх земель. Заснував державні школи і семінарії в Тбілісі (1756), Телаві (1782).

Розлога програма відродження Грузії не була виконана через відсутність матеріальних засобів і внутрішньої єдності в країні.

У 1795 році іранські війська Ага Мохаммед-хана знов вдерлися до Закавказзя, захопивши і розграбувавши Тбілісі. Виконуючи зобов'язання за Георгіївським трактатом, Російська імперія направила до Персії Каспійський корпус, проте у грудні 1796 війська були відкликані у зв'язку зі вступом на російський престол Павла I і зміною курсу зовнішньої політики.

Після смерті Іраклія II трон перейшов до його сина, Георгія XII Багратіоні. Георгій XII став останнім грузинським царем. Не маючи сил для боротьби з агресією Персії і з домаганнями братів на престол, Георгій XII попросив Павла I про перехід Грузії в підданство Російській імперії. 22 грудня 1800 Павло I підписав маніфест про приєднання Грузії до Російської імперії, обнародуваний вже після смерті Георгія XII.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Ираклий II // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Erekle II the Little Kakhetian [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] National Parliamentary Library of Georgia

Посилання

[ред. | ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іраклій_II&oldid=35816262