Азербайджанські казки

Азербайджанські казки — твори усної творчості азербайджанського народу. Вони різноманітні за змістом і багаті за формою. В азербайджанських казках відбилося минуле азербайджанського народу, його духовно-моральні та суспільно-філософські погляди. Лейтмотив низки чарівних казок (таких як «Сіман») складають боротьба проти місцевих та іноземних гнобителів^[1]. Казки донесли до наших днів найдавніші народні традиції і звичаї. В них зображені картини природи Азербайджану, його зелені луки і пасовища, величні гори, дзюркотливі річки, квітучі сади багато іншого.

З історії азербайджанських казок

Джиртдан — один з головних героїв азербайджанських казок

Фантастичні мотиви азербайджанських народних казок простежуються в деяких епізодах огузького героїчного епосу «Кітабі дєдє Коркут» («Книга мого діда Коркута»)^[2].

Персонажі казок азербайджанських

Найпопулярнішим серед дітей в Азербайджані позитивним казковим героєм є Джиртдан, що в перекладі з азербайджанської мови означає — маленький, карликовий. Про Джиртдана, якого вирізняє національна своєрідність, кмітливість, сміливість і хоробрість, вигадано чимало казок. Він може бути одночасно і ледарем, змушуючи інших сільських хлопчаків нести його на спині в ліс, вирушаючи по дрова, але може бути також дуже сміливим, зустрівши іншого популярного персонажа азербайджанських казок — Дева (чудовисько, велетень). Під час зустрічі з Девом, маленький Джиртдан демонструє левову відвагу і хоробрість, і виявляється найсміливішим і найспритнішим серед інших дітлахів.^[3]

Види азербайджанських казок

За своєю суттю і за змістом азербайджанські казки умовно поділяються на три види: «казки про тварин», «казки про простих людей» і «чарівні казки».^[4]

Казки зі світу тварин в азербайджанському фольклорі порівняно нечисленні. За дійовими особам вони поділяються на дві основні групи: казки, всі персонажі яких — тварини, і казки, в яких беруть участь люди та тварини. Ці казки в більшості своїй дуже короткі, повчальні і дотепні. У них, як і в байках, під тваринами маються на увазі люди. Улюблений прийом таких казок — протиставлення двох алегоричних образів: лисиці — вовку, шакала — півневі, ведмедя — леву тощо.^[5].