Алессандро Пертіні

Алессандро Пертіні Sandro Pertini
італ. Sandro Pertini
Алессандро Пертіні Sandro Pertini
7-й Президент Італійської республіки
9 липня 1978 — 29 червня 1985
Попередник	Джованні Леоне
Наступник	Франческо Коссіґа
Народився	25 вересня 1896(1896-09-25)[…] San Giovannid, Стелла, Провінція Савона, Лігурія, Італія
Помер	24 лютого 1990(1990-02-24)[…] (93 роки) Рим, Італія
Похований	San Giovannid
Відомий як	політик, журналіст, партизан
Місце роботи	Флорентійський університет
Громадянство	Італія
Національність	італієць
Alma mater	Liceo Gabriello Chiabrera di Savonad (1914), Університет Генуї, University of Modena and Reggio Emiliad (1923) і Istituto Cesare Alfierid (1924)
Політична партія	Італійська соціалістична партія
У шлюбі з	Carla Voltolinad
Релігія	атеїзм
Нагороди	Медаль миру імені Отто Гана (1988) премія Чотирьох свобод — Медаль свободиd (1986) Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (1985)
Підпис
fondazionepertini.it/asp/fondazione.asp?IdSez=1
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Алессандро Пертіні (італ. Sandro Pertini; 25 вересня 1896 — 24 лютого 1990) — італійський політик-соціаліст, президент Італії (1978—1985).

Життєпис

Ранні роки

Народився 25 вересня 1896 року в місті Стелла (провінція Савона). Навчався в коледжі салезіанців у Варацце, а потім — у ліцеї Кьябрера у Савоні. Диплом юриста Пертіні отримав в Університеті Генуї. До ідей соціалізму його долучив учитель філософії, який поділяв погляди соціалістів-реформістів.

1918 року Пертіні вступив до лав Спілки соціалістичних партій Італії, після чого переїхав до Флоренції, де захистив дисертацію з політології. Там же він познайомився з такими видатними італійськими соціалістами, як Гаетано Сальвеміні, братами Карлом і Неллі Росселлі й Ернесто Россі.

Після вбивства фашистами лідера Соціалістичної партії Італії Джакомо Маттеотті, Алессандро Пертіні став затятим прихильником боротьби з тоталітарним режимом. 1923 року його засудили до ув'язнення в концентраційному таборі, але йому вдалось утекти. Згодом він разом із Філіппо Карло Росселлі й Ферруччо Паррі організував втечу Філіппо Тураті, одного з найвідоміших лідерів соціалістів, до Франції, причому супроводжував останнього туди. Там він залишався до 1926 року, працюючи каменярем.

Після повернення до Італії 1926 року його було заарештовано в Пізі та засуджено до 10 років тюремного ув'язнення.

На відкритті XIII молодіжних ігор в 1981

1935 року Пертіні інтернували на острів Санто-Стефано в Тірренському морі, де він залишався до 1943. Був звільнений за місяць після арешту Беніто Муссоліні та приєднався до італійського руху Опору проти німецьких окупантів, а також проти новоствореної Італійської соціальної республіки. Незабаром його заарештували німці й засудили його до смертної кари, але під час одного з антинацистських рейдів був звільнений партизанами. Після цього Пертіні вирушив на північ Італії, де став організатором партизанського руху. За роки війни Алессандро Пертіні дослужився до звання лейтенанта і був нагороджений кількома медалями за хоробрість.

Навесні 1945 Пертіні входив до Комітету національного визволення Північної Італії. Він був противником будь-яких переговорів з Муссоліні. За твердженням одного з керівників антифашистського повстання Лео Вальяні, рішення про розстріл Муссоліні приймали Пертіні, Серені, Лонго та Вальяні.

Президентство

1945 року Пертіні був обраний депутатом першого парламенту Італійської республіки. Після війни він став видним діячем Італійської соціалістичної партії. Він критикував усі форми колоніалізму, а також корупцію в італійській державі та навіть усередині соціалістичної партії. 1968 року його було призначено головою Палати депутатів італійського парламенту. 8 липня 1978 року за результатами 16-ти турів голосування Пертіні був обраний президентом Італійської Республіки. На посту глави держави зумів відновити довіру суспільства як до держави в цілому, так і до різних її інституцій. 29 червня 1985 року достроково пішов у відставку.

Від 29 червня 1985 року — довічний сенатор.

Останні роки

У грудні 1988 року в Берліні за видатні заслуги у становленні миру й міжнародного взаєморозуміння був нагороджений Медаллю миру імені Отто Гана.

Помер 24 лютого 1990 року в Римі у віці 93 років. Смерть Алессандро Пертіні розглядалася багатьма як національна трагедія, а про нього самого пізніше говорили як про найуспішнішого політика сучасної Італії.

Нагороди та звання

• Золота медаль «За військову доблесть» (6 серпня 1955)
• Медаль «За внесок у розвиток культури і мистецтва» (10 липня 1985)

Посилання

• Фонд Алессандро Пертіні [Архівовано 24 грудня 2010 у Wayback Machine.] (італ.)