Альгеніб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Gamma Pegasi

Розташування γがんま Пегаса в сузір'ї позначено червоним колом
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Пегас
Пряме піднесення 00г 13х 14.15123с[1]
Схилення +15° 11′ 00.9368″[1]
Видима зоряна величина (V) +2.84[2]
Характеристики
Спектральний клас B2 IV[3]
Показник кольору (B−V) –0,23[2]
Показник кольору (U−B) –0,85[2]
Тип змінності типу βべーた Cep[4]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +4,1[5] км/c
Власний рух (μみゅー) Пр.сх.: +1,98[1] мас/р
Схил.: –9,28[1] мас/р
Паралакс (πぱい) 8.33 ± 0.53 мас[1]
Відстань 390 ± 20 св. р.
(120 ± 8 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		−2,64[6]
Фізичні характеристики
Маса 8,9 ± 0,1[3] M☉
Радіус 4,80 ± 0,39[7] R☉
Світність 5,840[8] L☉
Ефективна температура 21,179 ± 237[7] K
Обертальна швидкість (v sin i) 0[9] км/с
Інші позначення
Algenib, 88 Peg, HD 886, FK5 7, HIP 1067, HR 39, SAO 91781.[10]
Посилання
SIMBADдані для gam+Peg

Альгеніб (γがんま Пегаса/γがんま Pegasi або скорочено γがんま Peg)[11] — зоря в сузір'ї Пегаса, розташована в південно-східному куті астеризму, відомого як Великий Квадрат. Середня видима візуальна величина зорі +2,84[2], (четверта за яскравістю зоря в сузір'ї). Відстань до зорі виміряна методом паралаксу, приблизно 390 св. р. (120 пк) з похибкою 5 %[1].

Назва та позначення

[ред. | ред. код]

Позначення Баєра — γがんま Пегаса.
Власна назва — Альгеніб[12].
В англійській мові така ж назва (Algenib) застосовувалася також для αあるふぁ Персея. 2016 року Міжнародний астрономічний союз організував робочу групу щодо назв зір (англ. Working Group on Star Names, WGSN)[13]. Перший бюлетень WGSN від липня 2016 року[14] містив дві таблиці назв, ухвалених WGSN; перша таблиця містила назву Альгеніб (лат. Algenib) для цієї зорі (для αあるふぁ Персея ухвалили власну назву Мірфак).

В індуїстській астрономії астеризм, який складається з γがんま Пегаса й αあるふぁ Андромеди, має назву «Уттарбхадрапада» (санскр. उत्तरभाद्रपदा), це 26-а накшатра.
Китайський астеризм «Стіна» (壁かべ宿やど (Bìxiù) також складається з γがんま Пегаса й αあるふぁ Андромеди[15], а сама γがんま Пегаса відома як «Перша зоря Стіни» (壁かべ宿やど 一いち Bìxiù yī)[16].

Характеристики

[ред. | ред. код]

1911 року американський астроном Кейвін Бернс виявив, що радіальна швидкість γがんま Пегаса дещо коливається. Це підтвердив 1953 року американський астроном Д. Гарольд Макнамара, який визначив зорю як змінну типу βべーた Цефея.[4] (Власне тоді він ідентифікував її як «змінну типу βべーた Великого Пса», але згодом тип було перевизначено як «змінна типу βべーた Цефея».)[17] Зоря має період радіальної пульсації 0,15175 доби (3,642 години), а також демонструє поведінку повільно пульсуючої зорі спектрального класу B (SPB) із трьома додатковими пульсаційними частотами[4]. Її видима зоряна величина коливається від +2,78 до +2,89 протягом кожного циклу пульсацій.

γがんま Пегаса має загальну світність у 5840 разів більшу Сонця[8], зовнішня атмосфера має ефективну температуру більше 21 000 К[7]. При цій температурі зоря світиться блакитно-білим відтінком[18]. Зоря має масу майже дев'ять M☉[3] і радіус близький до п'яти радіусів Сонця[7]. Зоряна класифікація В2 IV[3] передбачає, що це субгігант, у ядрі якого водень майже «вигорів» і зоря в процесі еволюції залишає головну послідовність. Швидкість обертання зорі не піддається вимірюванню — вона або обертається дуже повільно, або обернена до Землі майже полюсом[9].

Зоря має слабке магнітне поле[19], верхня межа диполярної напруженості близько 40 Гаусів[20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357
  2. ↑ а б в г Crawford, D. L.; Barnes, J. V.; Golson, J. C. (1971), Four-color, H-beta, and UBV photometry for bright B-type stars in the northern hemisphere, The Astronomical Journal, 76: 1058, Bibcode:1971AJ.....76.1058C, doi:10.1086/111220
  3. ↑ а б в г Tetzlaff, N.; Neuhäuser, R.; Hohle, M. M. (January 2011), A catalogue of young runaway Hipparcos stars within 3 kpc from the Sun, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 410 (1): 190—200, arXiv:1007.4883, Bibcode:2011MNRAS.410..190T, doi:10.1111/j.1365-2966.2010.17434.x
  4. ↑ а б в Walczak, P.; Daszyńska-Daszkiewicz, J. (December 2010), Complex asteroseismology of the hybrid B-type pulsator γがんま Pegasi: A test of stellar opacities, Astronomische Nachrichten, 331 (9/10): 1057—1060, arXiv:1004.2366, Bibcode:2010AN....331.1057W, doi:10.1002/asna.201011456
  5. ↑ Wilson, Ralph Elmer (1953), General Catalogue of Stellar Radial Velocities, Washington: Carnegie Institution of Washington, Bibcode:1953GCRV..C......0W
  6. ↑ Huang, W. та ін. (2012), A catalogue of Paschen-line profiles in standard stars, Astronomy & Astrophysics, 547: A62, arXiv:1210.7893, Bibcode:2012A&A...547A..62H, doi:10.1051/0004-6361/201219804.
  7. ↑ а б в г Fitzpatrick, E. L.; Massa, D. (March 2005), Determining the Physical Properties of the B Stars. II. Calibration of Synthetic Photometry, The Astronomical Journal, 129 (3): 1642—1662, arXiv:astro-ph/0412542, Bibcode:2005AJ....129.1642F, doi:10.1086/427855
  8. ↑ а б Hohle, M. M.; Neuhäuser, R.; Schutz, B. F. (April 2010), Masses and luminosities of O- and B-type stars and red supergiants, Astronomische Nachrichten, 331 (4): 349, arXiv:1003.2335, Bibcode:2010AN....331..349H, doi:10.1002/asna.200911355
  9. ↑ а б Abt, Helmut A.; Levato, Hugo; Grosso, Monica (July 2002), Rotational Velocities of B Stars, The Astrophysical Journal, 573 (1): 359—365, Bibcode:2002ApJ...573..359A, doi:10.1086/340590. The zero value is for v sin i, so v and/or i must be small.
  10. ↑ Gamma Pegasi. SIMBAD. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
  11. ↑ IAU Catalog of Star Names. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 28 липня 2016.
  12. ↑ Пегас // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 347. — ISBN 966-613-263-X.
  13. ↑ IAU Working Group on Star Names (WGSN). Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 22 травня 2016.
  14. ↑ Bulletin of the IAUえーゆー Working Group on Star Names, No. 1 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2018. Процитовано 28 липня 2016.
  15. ↑ (кит.) p. 170, 中國ちゅうごく星座せいざ神話しんわ, written by 陳ひね久金ひさがね. Published by 台灣たいわん書房しょぼう出版しゅっぱん有限ゆうげん公司こうし, 2005, ISBN 978-986-7332-25-7.
  16. ↑ (кит.) 香港ほんこん太たい空そら館かん — 研究けんきゅう資源しげん — 亮あきら星ほし中ちゅう英えい對照たいしょう表ひょう [Архівовано 25 жовтня 2008 у Wayback Machine.], Hong Kong Space Museum. Accessed on line November 23, 2010.
  17. ↑ McNamara, D. H. (June 1953), Gamma Pegasi: A Beta Canis Majoris Star of Small Velocity Amplitude, Publications of the Astronomical Society of the Pacific, 65 (384): 144, Bibcode:1953PASP...65..144M, doi:10.1086/126561
  18. ↑ The Colour of Stars, Australia Telescope, Outreach and Education, Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation, 21 грудня 2004, архів оригіналу за 10 березня 2012, процитовано 16 січня 2012 {{citation}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  19. ↑ Butkovskaya V.V., Plachinda S.I. (Jul 2007). A study of the βべーた Cephei star γがんま Pegasi: binarity, magnetic field, rotation, and pulsations. Astronomy and Astrophysics. 469 (3): 1069—1076. doi:10.1051/0004-6361:20065563. We have detected the presence of a weak magnetic field on the star. The longitudinal component of the field varies from -10 G to 30 G with the stellar rotation.
  20. ↑ Neiner, C. та ін. (February 2014), γがんま Pegasi: testing Vega-like magnetic fields in B stars, Astronomy & Astrophysics, 562: 8, arXiv:1312.3521, Bibcode:2014A&A...562A..59N, doi:10.1051/0004-6361/201323093, A59, архів оригіналу за 5 листопада 2018, процитовано 9 січня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альгеніб&oldid=37657002