Аптека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
XIV ст.
Лікар і аптекар. Книга 1505 року
Аптека XVII ст. у Дармштадті
Аптека-музей у Львові

Апте́ка (нім. Apotheke від грец. αποθηκη — «комора», «апофіка») — медично-санітарний заклад, що виготовляє і відпускає ліки за рецептами, продає готові лікарські засоби, які дозволено відпускати без рецепта, лікарські мінеральні води, перев'язувальні матеріали, предмети догляду за хворими та інші медичні вироби.

Історія

[ред. | ред. код]
Аптечна куля, яка застосовувалася у США в XVII—XX століттях для безграмотних людей як покажчик аптеки.

Заклади типу аптек виникли в країнах стародавнього світу (Китай, Єгипет, Індія, Греція, Рим).

У країнах Європи історію аптекарства відраховують від «Едикту з Салерно» імператора Фрідріха ІІ (1241), де він визначив умови отримання звання аптекар і лікар, причому останнім заборонялось бути власником аптеки чи працювати у ній. У едикті була зафіксована плата лікарям. У XIV ст. по містах появились цехи аптекарів, які мали право для виготовлення з лікарських рослин ліків у своїх виробничих приміщеннях (лат. offizin) і продажу їх. Найдавніша діюча аптека Європи відома з документу 1241 року. У місті Трір її заклали на ринковій площі. У монастирі францисканців Дубровника працює аптека з 1317 року. Також Ратушну аптеку Таллінна відносять до найстаріших у Європі (до 1422).

Аптеки в Україні

[ред. | ред. код]

Першим аптекарем Львова був німець Клеменс (1392—1400); Василь Русин 1445 заклав одну з перших аптек міста, а наприкінці XVI ст. існував цех аптекарів з 15 осіб. У Речі Посполитій на другу половину XVII ст. існували аптеки у Кам'янці-Подільському, Луцьку, Кременці, Вінниці, Корсуні, Богуславі, Умані, Житомирі та 8 у Львові. Найдавніша аптека України «Під чорним орлом» безперервно працює у Львові з 1775 року. З 1960-х років вона має статус аптеки-музею.

У Московському царстві перша аптека при царському дворі виникла 1581 року (була єдиною у царстві до XVIII ст.), першу «Школу лѣкарей» відкрили 1654 року. Сам Аптекарський приказ був закладений близько 1581 року.

В Києві перша аптека була відкрита 1715.

До Жовтневого перевороту в Україні були переважно приватні аптеки, які постачалися головним чином з-за кордону.

1919—20 в УРСР аптеки було націоналізовано. Основні функції аптеки: 1. Надання невідкладної медичної допомоги населенню; 2. Розповсюдження серед населення санітарно-гігієнічні знання; 3. Проведення інформаційної роботи серед медичних і фармацевтичних фахівців

К-сть аптек
за роками
Рік к-сть аптек
1913 1 067
1941 2 419
1945 1 843
1955 2 849
1958 3 007

За роки радянської влади мережа аптек в Україні збільшувалась (з 1 067 аптек в 1913 до 2 419 в 1941) Одночасно створювалась потужна медична промисловість. Під час тимчасової окупації України в період німецько-радянської війни нацистами було знищено 1 807 аптек, причому завдано збитків на 290 млн карбованців. В післявоєнні роки кількість аптек в УРСР щороку зростала: 1945 працювало 1 843 А., 1955 — 2 849, 1958 — 3 007. Крім госпрозрахункових аптек, які відпускають медикаменти за плату, при лікарнях працювали аптеки закритого типу (1958 таких аптек в УРСР було 562). В УРСР аптеки були підпорядковані Головному аптечному управлінню Міністерства охорони здоров'я.


З 2015 року інтереси аптек і аптечних мереж України у стосунках з державою захищає Аптечна професійна асоціація України.[1]

Станом на лютий 2019 в Україні загалом 22 642 аптек та аптечних пунктів. У них торгують вроздріб:[2]

  • 2097 юридичних осіб, 59 % від загального числа аптек та аптечних пунктів,
  • 4495 фізичних осіб-підприємців, 29 %,
  • 363 юридичні особи державної та комунальної власності, 11 %.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Фармацевтична галузь потребує більш високих стандартів і консолідації професійної спільноти — Петро Чепель. Щотижневик «Аптека». 18.07.2016. Архів оригіналу за 7 лютого 2017.
  2. Надія Сміян (31 січня 2019). Законодавці пропонують розширити мережу аптек на селі. golos.com.ua. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 3 лютого 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]