Бетил
Бетил | |
Культура | Стародавній Рим, Карфаген, Фінікія і Стародавня Греція |
---|---|
Бетил у Вікісховищі |
Бетил(ь) (івр. בֵּית־אֵל Beith-el — дім божества) — в давній Греції камінь-фетиш, що вважався житлом божества. Слово семітського походження, і сам культ походить з Близького Сходу. Аналоги в біблійній і мусульманської традиції — Драбина Якоба, а також Кааба в Мецці.
У Греції був найшанованіший Омфал — бетил поблизу храму Аполлона в Дельфах; він вважався тим самим каменем, який Кронос проковтнув замість немовляти Зевса.
В імператорському Римі шанувався камінь на честь Матері всіх богів (Кібела). У часи Елаґабала до Риму доставлений чорний камінь бога Сонця, який був відправлений назад до Емеси після вбивста імператора та відміни культу.
Фінікійсько-Карфагенський культ бетилів зберігався в Північній Африці і після прийняття християнства; як з гнівом згадує про це Святий Августин.
- Baetylus в Encyclopaedia_Britannica [Архівовано 1 квітня 2011 у Wayback Machine.]
- Uta Kron: «Heilige Steine», in: Kotinos. Festschrift für Erika Simon, Mainz 1992, S. 56–70, ISBN 3-8053-1425-6
- Nanno Marinatos: Meta-mythology of «Baetyl Cult». The Mediterranean Hypothesis of Sir Arthur Evans and Fritz Graf. In: Ueli Dill/Christine Walde (Hrsg.): Antike Mythen. Medien, Transformationen und Konstruktionen. De Gruyter, Berlin 2009, ISBN 978-3-11-020909-9, S. 406—414