Битва при Клушині
| Битва під Клушині | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Польсько-московська війна 1609—1618 | |||||||
 | |||||||
| 55°39′27″ пн. ш. 34°55′48″ сх. д. / 55.6575° пн. ш. 34.93° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Річ Посполита
|
 Московське царство Королівство Швеція
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Станіслав Жолкевський | Дмитро Шуйський Якоб де ла Гарді | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 6.500–6.800 2 гармати |
30.000 москвини 5.000 найманців 11 гармат | ||||||
| Втрати | |||||||
| 400 | 5.000 | ||||||
Битва при Клушині — битва, що відбулася 4 липня 1610 року біля Клушина на Смоленщині між військами Речі Посполитої з одного боку й Московського царства та Швеції — з іншого. Складова польсько-московської війни 1609—1618 років. Завершилась розгромом московсько-шведського війська під командуванням Дмитра Шуйського та Якоба де ла Гарді польською кіннотою польного гетьмана коронного Станіслава Жолкевського.
Коронні війська в кількості близько 6800 чоловік (5556 з яких становили крилаті гусари[1]) під командуванням польного гетьмана коронного Станіслава Жолкевського здобули перемогу над чисельно переважаючими силами (35000 чоловік: частини під командуванням Дмитра Шуйського, Андрія Голіцина й Данила Мезецького, 5000 шведів з корпусу Делаґарді й кілька полків, складених з найманців (французів, німців і англійців). Враховуючи з'єднання, які не брали участі в битві (стояли в резерві або запізнилися), загальна чисельність коронних військ становила 12 400 осіб проти 48 000 московсько-шведських та найманців. Коронні війська мали 2 легкі гармати, московські — 11 (за іншими даними — 18) різного калібру.
У ніч на 4 липня Жолкевський підняв військо і, залишивши 700 вершників у таборі, у повній тиші виступив на ворога. Нічний перехід крізь густий ліс виявився надзвичайно важким: вози з двома легкими гарматами застрягли в болоті й перегородили дорогу піхоті[2]. Але ще до світанку коронний авангард постав перед московсько-шведським табором. Однак через погані дороги військо Жолкевського розтягнулося, і минуло більше години, перш ніж підійшли останні частини. Це врятувало Шуйського від блискавичного розгрому не готового до бою московсько-шведського табору.
З підходом останніх частин кавалерія Жолкевського атакувала. Найманці Делаґарді вишикувалися вздовж тинів, що перегороджували поле бою, і чинили запеклий опір протягом трьох годин. Гусар Самуїл Мацкевич згадував, що Жолкевський посилав ескадрони в атаку від 8 до 10 разів, у той час як зазвичай було достатньо всього однієї атаки крилатих гусар — саме так сталося після першої ж атаки гусар на московські полки: москалі не витримали першої атаки кавалерії і ганебно розбіглися по лісах. Вирішальним у протистоянні передових загонів Жолкевського зі шведськими найманцями виявився підхід нечисленної піхоти Речі Посполитої з двома гарматами; піхота вогнем і рішучою атакою зім'яла найманців, після чого шведи також втекли з поля бою — частина до табору, частина до лісу. Спроба контратаки за допомогою кінних мушкетерів П'єра де Лавіля (в основному французів) виявилася невдалою: вони також не витримали удару гусарів. Переслідуючи мушкетерів де Лавіля, гусари проскакали крізь табір московитів, у якому було близько 10 тис. деморалізованого війська, при цьому москалі не завдали полякам жодної шкоди[2]. Шуйський із 5000-ми стрільців і 18-ма гарматами просидів в обозі і ніяк не підтримав своє військо.
Делаґарді, бажаючи врятувати своє військо й спостерігаючи повне небажання Шуйського битися з військом Речі Посполитої, вступив із Жолкевським до перемовин, обумовив збереження зброї, прапорів і з гідністю вийшов із бою. При цьому частина корпусу Делаґарді — в основному англійці — приєдналися до війська Жолкевського[3], іншим було дозволено на свій розсуд повернутися до Швеції або на батьківщину. Покинута москалями напризволяще німецька піхота також вступила в перемовини з Жолкевським і, отримавши гарантії своєї безпеки, при повному озброєнні з гідністю вийшла з бою[4].
Невдало спробувавши затримати військо Делаґарді грошима, Шуйський першим утік з табору, кинув власного коня в болоті і прибув до Можайська на селянській шкапі. У цей час коронне військо гнало москалів 2 чи 3 німецьких милі (14-20 км). Увесь московитський обоз, скарбниця, артилерія, знамена, включаючи шаблю й булаву Шуйського, дістався війську Жолкевського.
- Валишевский К. Смутное время. — СПб., 1911. — С. 316—319.
- Соловьев С. М. История России с древнейших времен [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Станислав Жолкевский Начало и успех Московской войны [Архівовано 24 серпня 2011 у WebCite]
- Юхан Видекинд. История десятилетней шведско-московитской войны [Архівовано 21 січня 2013 у Wayback Machine.]
- Н.Мархоцкий. История московской войны [Архівовано 20 січня 2013 у Wayback Machine.]
- Радослав Сікора: З історії польських крилатих гусарів. Київ: Дух і літера, 2012. ISBN 978-966-378-260-7. Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця.
- Radoslaw Sikora, Battle of Kluszyn
- ↑ Kluszyn 4 July 1610 [Архівовано 15 травня 2013 у Wayback Machine.] based on Leszek Podhorodecki[en], «Sławne bitwy Polaków» (Famous Battles of Poles) (англ.)
- ↑ а б Самуил Маскевич. Дневник [Архівовано 20 січня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Генри Бреретон. Известия о нынешних бедах России, происходивших во время последней войны // Комментарии: 71. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 20 квітня 2013.
- ↑ Конрад Буссов. Московская хроника. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 13 квітня 2013.