Очікує на перевірку

Виндо Гьошев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виндо Гьошев
болг. Въндо Гьошев
болгарський і македонський революціонер.
Народився1858(1858)
с. Лесково, Мегленська провінція/општина, Османська імперія (нині Греція)
Помер1917(1917)
Солун, Греція
ПохованняСолун, Греція
Діяльністьреволюціонер, гайдук, воєвода
Знання мовболгарська
УчасникПерша Балканська війна і Друга Балканська війна
ДітиGeorgi Vandevd

Виндо Гьошев (болг. Въндо Гьошев, справжнє ім'я болг. Васил Георгиев Танов, також мав прізвиська болг. Въндо войвода, Стари Въндо)[1] — болгарський і македонський революціонер, борець проти османського іга, гайдук, воєвода ВМОРО. Відомий також як «військова звитяга Мегленської општини»[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Виндо Гьошев народився у 1858 році в селі Лесково Мегленської општині Османської імперії. Прєднався до боротьби проти османів у 1893 році. коли став курьєром ВМОРО. Через певний час був призначений воєводою. У 1894 році він вигнав з свого села грецького старосту/владику, який хотів замінити болгарського священика на грецького. У 1898 році брат Виндо Стоян був убитий підкупленою владикою людиною.

Переслідуваний османською владою, змушений був ховатися в Енідже Вардар з своїми братами і синами, де приєднався до чети Іванчо Карасуліята у 1902 році. У 1908 році після Молодотурецької революції на нетривалий час гайдуцька боротьба припинилась, Виндо став легальним громадянином, але через деякий час боротьба поновилась. Воєвода Виндо загітував інших воєвод, щоб вони з четами повернулись до Македонії аби дати османам бій в горах Кожух і Паяк. Взимку Виндо відійшов до Болгарії, повторно повернувся до Македонії у 1910 році разом з іншими воєводами.

Коли почалася Перша Балканська війна в 1912 році, Виндо Гьошев пішов до македонського ополчення у Першу окрему партизанську роту[3]. Біля селища Крива 9 жовтня 1912 року ополчення розбило османську армію, а 19 жовтня допомогло грецькій армії звільнити Енідже Вардар. 15 грудня Виндо Гьошев і його син були арештовані й осуджені на смерть. Були відправлені до в'язниці «Еді куле» в Солуні, звідки Георги встиг втекти, а воєвода Виндо був спочатку підданий тортурам, побитий, потім залишений без їжі, отруєний, і врешті-решт, убитий у 1917 році[4].

Син Виндо Гьошева — Георги Виндев (1890–1942) теж був воєводою.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Николов, Борис. ВМОРО — псевдоними и шифри 1893–1934, Звезди, 1999, стор.90
  2. болг. бойната гордост на Мъгленско
  3. «Македоно-одринското опълчение 1912–1913 г. Личен състав», Главно управление на архивите, 2006, стр.688.
  4. Бабев, Иван, «Македонска голгота», ТАНГРА ТанНакРа, София, 2009 г., стр. 450:

Джерела

[ред. | ред. код]