Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 травня — 15 травня 2022)
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 травня 2022 року по 15 травня 2022 року (включно).
Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
Усі списки[ред. | ред. код]
|
Список загиблих з 1 по 15 травня 2022 року[ред. | ред. код]
№ | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові |
Про особу | Дата смерті | Обставини смерті | |
---|---|---|---|---|---|---|
Травень[ред. | ред. код] | ||||||
1 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6738 | Калінченко Володимир Володимирович |
1 квітня 1972. Мешканець м. Черкаси. Солдат, старший водій комендантського відділення 118 ОБрТрО. | 1 травня 2022 | Загинули внаслідок вогнепальних поранень під час відбиття наступу противника та обстрілу позицій, оборони зведеної групи управління поблизу міста Попасної на Луганщині[2]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]. | ||
6739 | Гурняк Володимир Ярославович |
2 січня 1989, с. Стоділки Городоцького району Львівської області. Старший солдат, санітар евакуаційного відділення медичної роти 80 ОДШБр[4]. | 1 травня 2022 | Загинув при виконанні бойового завдання поблизу міста Святогірськ, Донецької області[5]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6]. | ||
6740 | Лавдир Юрій Онуфрійович |
2 травня 1975, м. Стебник Львівської області. Проживав з сім'єю у Дрогобичі. З 2014 року був добровольцем та воював у зоні АТО. З початком повномасштабного вторгнення росії на українські землі, був знову мобілізований та з 1 березня проходив службу у складі 80 ОДШБр ЗСУ[7][8]. | 1 травня 2022 | Загинув у боях під Святогірськом, Донецької області. Похований 5 травня на Алеї Слави, що на вулиці 22 січня в Дрогобичі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9]. | ||
6741 | Довгий Максим Іванович |
6 січня 1997, с. Довгалівка, Білогірського району, Хмельницької області. Проживав у с. Миклаші, Шепетівського р-ну, Хмельницької області. Солдат, навідник 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону 80-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив Хмельницький коледж електроніки. Проходив військову службу за контрактом у військовій частині А2900, приймав участь у бойових діях в АТО (ООС) в період з 16.12.2017 р. по 23.02.2018 р. на території Донецької та Луганської областей. З початком повномасштабного вторгнення сам прибув у військову частину (їхав на заробітки у Чехію, зійшов з автобуса у Львові і пішов до в/ч А0284)[10]. | 1 травня 2022 | Загинув у боях під Святогірськом, Донецької області під час артилерійського обстрілу, при виконанні бойового завдання, отримав множинні травми органів грудної клітини. Похований 5 травня на кладовищі у с. Миклаші[11]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9]. | ||
6742 | Волощук Михайло («Сампер») |
19 листопада 2001, м. Ковель, Волинська область. У 2014-му році об'єднався з однодумцями в спортивному клубі рукопашу гопак «Січ», там його наставником був Філон Олександр. Активіст ГО ВАТРА, був прихильником руху Straight Edge. З 2020 вступив до полку Азов. | 1 травня 2022 | Загинув в Маріуполі. Ворожий танк влучив в бронеавтомобіль Spartan[12]. | ||
6743 | Савчин Володимир Дмитрович («Ройовий»/«Бойко») | 18 липня 1989, с. Підбережжя. Закінчив місцеву школу та «Прикарпатський фаховий коледж лісового господарства» в Болехові. Вищу освіту здобув у Національному лісотехнічному університеті України у Львові. Взяв активну участь в Революції гідності, входив до 4-ї «Козацької сотні» Самооборони Майдану. У 2015 році став засновником Громадської організації «4-та Козацька сотня Майдану — Труханівська Січ».[13] 17 лютого 2015 року став співзасновником ГО «Сонячна Січ» в рідному селі. Взяв участь у багатьох патріотичних заходах організації.[14][15] Працював у Долинській міській раді. Солдат, військовослужбовець ССО "Азов". | 1 травня 2022 | Загинув в с. Новосілка, Великоновосілківська селищна громада, Донецька область. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16] Похований у рідному селі [17]. | ||
6744 … 6745 |
Військовослужбовці ЗС України. | 1 травня 2022 | (для доповнення за 1 травня 2022 року) | |||
2 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6746 | Мирончук Володимир Борисович |
54 роки, м. Кропивницький. Молодший сержант, військовослужбовець ССО ЗС України. В 2017 році вступив до ВО «Свобода». З 2019 року проходив службу в одному з підрозділів ССО України. Залишилися дружина та троє доньок. | 2 травня 2022 | Загинув під час виконання службових обов'язків (місце — не уточнено)[18]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[19]. | ||
6747 | Ременяк Олександр Іванович |
52 роки, смт Великий Любінь Львівська область. Солдат, командир добровольчого формування територіальної оборони Великолюбінської громади. З першого дня російського вторгнення в Україну захищав Україну вдома, а згодом відправився на фронт. | 2 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на південному напрямку (місце — не уточнено)[20]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[21]. | ||
6748 | Сафонов Даниїл Юрійович |
24 жовтня 1993, м. Донецьк. Лейтенант підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено). 2014 року виїхав до м. Маріуполя, де одружився. Коли стало неспокійно і там, переїхав до сестри у Теребовлю разом з дружиною і маленьким сином. Підписав контракт з 44-ю окремою артилерійською бригадою, у складі якої три роки воював на Сході України. 2019 року після закінчення контракту повернувся до Маріуполя, де жили його рідні і бабуся. Три роки був в АТО. Після цього повернувся до Маріуполя, де мав багато родичів. 2019 року вступив до патрульної поліції. | 2 травня 2022 | Загинув об 11 годині дня під час оборони м. Маріуполя. Виконував бойове завдання, і під час повернення потрапив під мінометний обстріл на території заводу «Азовсталь»[22][23]. | ||
6749 | Котовенко Андрій («Кіт») |
39 років, с. Віта-Поштова, Київська область. Командир мінометного підрозділу 58 ОМПБр.[24] Учасник АТО (2015—2016), Кіборг. Отримав поранення під час просування замінованою територією, коли намагався зачистити один з об'єктів російської розвідки. Внаслідок поранень, отриманих у боях у районі донецького аеропорту, переніс 22 операції та відмовився від ампутації. Після реабілітації зайнявся спортом та невдовзі представив Україну на змаганнях «Ігри Нескорених». У жовтні 2021 року спортсмен виграв бронзову медаль у жимі лежачи, а за рік до того виграв срібну медаль на чемпіонаті Європи у Словаччині. Інвалід 2 групи. | 2 травня 2022 | Загинув о 4-й ранку в боях під Харковом[25]. | ||
6750 | Кушнір Анатолій Володимирович |
1992, с. Говори Віньковецький район Хмельницька область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Провів своє дитинство та юність у рідному селі, навчався у місцевому училищі, потім мешкав у м. Хмельницькому. | 2 травня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами поблизу м. Краматорська на Донеччині[26]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[27]. | ||
6751 | Крулів Володимир Михайлович | 13 жовтня 1978, с. Черніїв Тисменицький район Івано-Франківська область. З 1986 по 1994 р навчався у школі с. Черніїв, вихованець пласту. Далі продовжив навчання в Коледжі електронних приладів при університеті Нафти і Газу з 1994 по 1998 р. По закінченню навчання влаштувався електриком у КП «Івано-Франківськводоекотехпром». Довгий час працював закордоном. Військовослужбовець військової частини А7091 ЗС України. До ЗС України був призваний за мобілізацією на початку російського вторгнення в Україну. Учасник Національної скаутської організації України «Пласт». | 2 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами на Харківщині[28][29][30]. | ||
6752 | Меделян Георгій Миколайович |
13 травня 1979, 40 років, мешканець м. Черкаси. Солдат, військовослужбовець 118 ОБрТрО. Закінчив черкаську школу № 17, потім — Черкаський політехнічний технікум, працював електриком. Навчався в Харківському авіаційному інституті. До ТрО доєднався 25 лютого 2022 року. Залишилися мати, брат дружина та племінники. | 2 травня 2022 | Отримав важкі осколкові та кульові поранення у боях з російськими окупантами в м. Попасній на Луганщині, в результаті яких помер 2 травня 2022 року в лікарні м. Дніпро. Похований в м. Черкасах[31][32][33]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]. | ||
6753 | Давидович Руслан («Гамлет») |
м. Мелітополь Запорізька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Був призваний на військову службу до ЗС України навесні 2014 року. У складі 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області виконував завдання у секторі «М». У листопаді 2015 року був нагороджений почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу ЗС України «За зразковість у військовій службі» ІІ ступеня. Писав власні пісні про війну, які виконував під гітару. | 2 травня 2022 | Загинув, коли потрапив під ворожий вогонь, рятуючи поранених під містом Курахове Донецької області[34]. | ||
6754 | Супрун Артем Олексійович | 10 січня 1999, м. Рівне. Старший лейтенант ДПСУ (підрозділ — не уточнено). Після навчання у Рівненській українській гімназії і Рівненському економіко-правовому ліцеї, навчався в Острозькому військовому ліцеї. Закінчив Національну академію прикордонної служби ім. Б. Хмельницького. З 2016 року проходив службу в ДПСУ. | 2 травня 2022 | Пізно ввечері під час несення служби на передовій у Запорізькій області — стало зле. Був доставлений до пункту надання медичної допомоги, але медики врятувати прикордонника не зуміли[35]. | ||
6755 | Дідківський Вадим Юрійович («Черкаси») |
16 жовтня 1995, с. Гончариха Звенигородський район Черкаська область. Солдат, командир відділення ССО «Азов Київ». Здобув вищу освіту в Черкаському державному технологічному університеті, працював програмістом. З перших днів російського вторгнення в Україну став на захист рідної землі. Тримав оборону на Київщині, а згодом на Донеччині. | 2 травня 2022 | Загинув в результаті поранень, які виявилися не сумісними з життям, під час оборони м. Маріуполя[36] Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[37]. | ||
6756 | Ярославський Євгеній Валентинович | 1997, селище Семенівка Полтавської області. Інспектор прикордонної служби. Після закінчення школи здобув фах автослюсаря у Черкаському професійно-технічному училищі. З 2005 року мешкав у Черкасах. З 2017 по 2019 роки проходив строкову військову службу в Полтавському військовому інституті зв'язку. На момент повномасштабного вторгнення Євгеній працював у приватному підприємстві «Деметра плюс» в Черкасах. У березні 2022 приєднався до лав 11-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України. | 2 травня 2022 | Загинув 02 травня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нижнє Луганської області. Похований в селі Яснозір'я на Черкащині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[38][39][40]. | ||
6757 | Мехеда Андрій («Тихий») | 52 роки, селище Рокитне Київської області. Закінчив місцеву школу № 1. У 1988—1990 роках проходив строкову військову службу. Після початку російсько-української війни з 2015 року служив у Збройних силах України. Виконував бойові завдання на території проведення АТО/ООС. Служив у 130-му окремому розвідувальному батальйоні ЗСУ. Під час повномасштабного вторгнення перебував у Португалії, однак одразу вирішив повертатися в Україну, щоб знову стати на її захист. Цього разу Тихий у складі 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ Збройних сил України захищав Батьківщину від російських окупантів. Був командиром відділення. | 2 травня 2022 | Загинув під час розвідувального виходу в районі міста Ізюм Харківської області. Похований в рідному селищі Рокитному[41]. | ||
6758 … 6760 |
Військовослужбовці ЗС України. | 2 травня 2022 | Загинули об 11 годині дня під час під час оборони м. Маріуполя. Виконували бойове завдання, і під час повернення потрапили під мінометний обстріл на території заводу «Азовсталь» в м. Маріуполі[23]. | |||
3 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6761 | Малевський Олександр Вікторович («Берсерк») |
30 років, м. Львів. Старший сержант, військовослужбовець 80 ОДШБр. Випускник львівського ліцею № 80. | 3 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на лиманському напрямку в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[42]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[43]. | ||
6762 | Стець Михайло Михайлович |
46 років, м. Новомосковськ Дніпропетровська область. Молодший сержант, оператор-навідник бойової машини підрозділу 93 ОМБр. Закінчив Новомосковський металургійний технікум. Воював поблизу міст Харкова і Києва. Залишилося четверо синів. | 3 травня 2022 (орієнтовно) |
Отримав смертельне поранення у бою поблизу м. Ізюма на Харківщині[44]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[45]. | ||
6763 | Сербінов Олександр Євгенійович |
м. Коростень Житомирська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Кандидат у майстри спорту України, багаторазовий переможець та призер чемпіонатів України з бігу на 400 м та 800 м. Співпартнер незрячого спортсмена-бігуна Валерія Гаврилюка. Після початку російського вторгнення в Україну став на захист України. | 3 травня 2022 | Отримав осколкове поранення і загинув на Харківщині[46]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[47]. | ||
6764 | Луговська Наталія Романівна |
51 рік, м. Червоноград Львівська область. Молодший сержант, психолог ОЗСП «Азов». Працювала психологом в реабілітаційному центрі воїнів АТО в м. Соснівці, активно займалась волонтерською діяльністю. В 2018 році її син Юрій Луговський, що проходив службу в ОЗСП «Азов», загинув при виконанні бойового завдання. Після загибелі сина, Наталія закінчила курси військової психології і долучилась до полку «Азов». Після початку російського вторгнення в Україну також працювала медиком і допомагала у роботі штабу полку. 21 квітня 2022 року загинув її зять Олексій Ластович, боєць полку «Азов», того ж дня і вона отримала контузію. | 3 травня 2022 | Загинула під час авіабомбардування заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя. Бомба влучила в бункер і Наталію відкинуло в стіну, від чого вона й загинула[48]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[49]. | ||
6765 | Курченко Володимир Сергійович |
27 січня 1999, м. Черкаси. Улітку 2019 року призвався до лав Збройних Сил України. Потрапив у Національну гвардію, у військову частину м. Маріуполь. Після року військової служби уклав контракт і служив в роті РМТЗ водієм. Старший солдат за контрактом, водій автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення 12 БрОП НГУ. | 3 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході оборони м. Маріуполя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[49]. Похований 23 лютого 2023 року в с. Червона Слобода Черкаського району.[50] | ||
6766 | Потяк Ярослав Іванович | 47 років, с. Хімчин. Повернувся з Естонії після повномасштабного вторгнення для того щоб долучитися до ЗСУ. Дядько Потяка Степана командира танкової роти танкового батальйону 128 ОГШБр. Служив у 3-й роті 102-гої бригади ТРО. | 3 травня 2022 | Загинув біля Гуляйполя. Похорон відбувся 7 травня[51]. | ||
6767 |
|
Андрушевський Михайло Михайлович («Майкл») |
17 лютого 1986 року народження, житель села Підвербці Олешанської громади Івано-Франквіської о. 26 лютого 2022 р. добровільно мобілізувався у 8 ОГШБ 10 ОГШБр на посаду стрільця. Виконував бойові завдання на Київщині, Чернігівщині, Харківщині. | 3 травня 2022 | В селі Прудянка Харківської області під час обстрілу села з БМ-21 «Град» отримав поранення несумісне з життям.[52] | |
6768 | Жирик Іван | 42 роки, с. Морозівка на Луганщині. Проживав у Рава-Руській громаді. З 2000 року служив прикордонником і був старшим майстер-сержантом. Від початку повномасштабного вторгнення РФ воював на Луганському напрямку. | 3 травня 2022 | Загинув 3 травня 2022 року під час артилерійського обстрілу біля села Воєводівка Луганської області. В нього залишилася дружина, двоє синів і батьки[53]. | ||
6769 … 6770 |
Військовослужбовці ЗС України. | 3 травня 2022 | (для доповнення за 3 травня 2022 року) | |||
4 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6771 | Махов Олександр Володимирович («Журналіст») |
17 квітня 1986, м. Луганськ. Сержант, військовослужбовець підрозділу 95 ОДШБр. | 4 травня 2022 | Загинув поблизу м. Ізюма на Харківщині внаслідок артилерійського обстрілу російських окупантів. Похований на Берковецькому кладовищі[54][55][56]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[57]. | ||
6772 | Савчин Юрій Павлович |
1 січня 1974, м. Донецьк. Підполковник, військовослужбовець зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 92 ОМБр. В 1997 року закінчив ХВУ за програмою ВІРТА ППО СРСР. Після 20 років вислуги звільнився зі ЗС України, був у званні «майора» на посаді заступника командира зенітного ракетного полку системи С-300. Працював директором меблевої фабрики. З початком війни залишив роботу, пішов добровольцем на фронт, домігся направлення в піхоту, простим командиром взводу. Був командиром на опорному пункті «Фасад», зайшов на нього одним з перших. 27 листопада 2014 року зенітна обслуга 92 ОМБр під його керівництвом пострілами із ЗУ-23-2 поблизу м. Щастя збила російський безпілотник «Гранат-4». Був нагороджений орденами «Богдана Хмельницького» III та II ступенів. Демобілізувався наприкінці 2015 року. | 4 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в результаті підриву на міні поблизу м. Харкова[58]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» I ступеня (посмертно)[59]. | ||
6773 | Вогелар Рональд |
29 січня 1966, Нідерланди. Солдат, військовослужбовець 1-го батальйону «Вовкодав» Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. | 4 травня 2022 | Загинув в результаті поранень, які отримав при артобстрілі біля села Молодова поблизу м. Харкова[60]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[61]. | ||
6774 | Геліконов Володимир Сергійович |
3 березня 1996, м. Черкаси. Старший солдат, стрілець — помічник гранатометника 118 ОБрТрО. | 4 травня 2022 | Загинув поблизу м. Попасної Луганської області[62]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]. | ||
6775 | Яковлєв Семен Сергійович («Лісничий») |
5 травня 1985, м. Донецьк. Військовослужбовець 71 ОЄБр. 2014 року покинув свій дім у Донецьку на початку російської окупації. 24 лютого 2022 року після початку російського вторгнення в Україну вивіз сім'ю у безпечне місце і взяв до рук зброю. Без батька залишилися дві маленькі доньки. | 4 травня 2022 | Був поранений під час артилерійського обстрілу. Після надання першої допомоги помер під час медичної евакуації[63]. | ||
6776 | Сеньків Анатолій Ярославович («Семен») |
16 березня 1969, с. Береславка Кіровоградська область. Молодший сержант, командир зенітно-ракетного відділення 57 ОМПБр. Був мобілізований 17 березня 2022 року. | 4 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Оріхове Луганської області[64]. | ||
6777 | Горпініч Оксана Леонідівна | 2 травня 1978, с. Гордєєво Росія. У дитинстві разом із родиною переїхала в селище Благодатне на Волинь. Старший сержант, військова фельдшерка 14 ОМБр. Закінчила Ківерцівський медичний коледж. Працювала медсестрою. У 2016 році вирішила йти на фронт. Нагороджена медаллю «За військову службу Україні». | 4 травня 2022 | Загинула біля с. Протопопівка Харківської області[65]. Надавала медичну допомогу побратиму, коли почався ворожий артилерійський обстріл. Приміщення, в якому вони перебували, обвалилася. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). | ||
6778 | Маслов Микола Вікторович («Капуста») | 27 листопада 1998, м. Маріуполь. Навчався у Маріупольській школі № 11. З дитинства займався дзюдо та кикбоксингом, був учасником міських змагань. У 2013 долучився до фанатського руху футбольного клубу «Металург» (Маріуполь). У 2018 році став до лав «Азову», де на той час перебували чимало його одноклубників. Брав участь у боях на Світлодарській дузі в складі артилерійського розрахунку. Одночасно з військовою службою продовжував навчання на заочній формі у Приазовському державному технічному університеті (ПДТУ). Під час оборони Маріуполя оскільки артилерії не було (вони стали піхотою), він командував групою хлопців, нищив техніку та постійно потрапляв у перестрілки, знищуючи ворога. Навіть під час найжорсткішого бомбардування Маріуполя, знайшов сили та можливість забрати рідних у безпечне місце, один з бункерів заводу «Азовсталь». Отримав контузію, але продовжував обороняти рідну землю, а також не забував провідувати своїх сусідів, яким допомагав продуктами та медикаментами. Завдяки цьому вони вижили і були евакуйовані спільними силами ООН 3 травня 2022 року, як і його мати та бабуся. | 4 травня 2022 | Загинув дорогою на позиції потрапивши зі своєю групою під ворожий артилерійський обстріл на 71-й день оборони Маріуполя. Нагороджений орденами «За мужність» III ступеня (17.05.2022, посмертно) та «За мужність» ІІ ступеня (28.07.2022, посмертно)[66]. Похорон відбувся 17 листопада[67]. | ||
6779 … 6780 |
Військовослужбовці ЗС України. | 4 травня 2022 | (для доповнення за 4 травня 2022 року) | |||
5 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6781 | Заболотний Олександр Миколайович |
Білопільський район Сумська область. Старший майстер-сержант, військовослужбовець підрозділу ДПС України (підрозділ — не уточнено). | 5 травня 2022 | Загинув під час захисту Державного кордону України (місце — не уточнено)[68]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[69]. | ||
6782 | Мамочка Віталій Олексійович |
Білопільський район Сумська область. Головний сержант, військовослужбовець ДПС України (підрозділ — не уточнено). | 5 травня 2022 | Загинув під час захисту Державного кордону України (місце — не уточнено)[68][69]. | ||
6783 | Лапченко Ростислав Олександрович |
Білопільський район Сумська область. Головний сержант, військовослужбовець ДПС України (підрозділ — не уточнено). | 5 травня 2022 | Загинув під час захисту Державного кордону України (місце — не уточнено)[68][69]. | ||
6784 | Пелех Богдан Петрович |
с. Сімаківка Ємільчинський район Житомирська область. Солдат, військовослужбовець 95 ОДШБр. Староста Сімаківського округу. | 5 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[70]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[71]. | ||
6785 | Сергій («Свєт») |
Військовослужбовець батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ. | 5 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами у м. Попасній на Луганщині[72]. | ||
6786 | Ковіта Сергій Валентинович |
24 липня 1995, с. Лебедин Шполянський район Черкаська область. Сержант, командир відділення механізованої роти 72 ОМБр. З 2014 року брав активну участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. | 5 травня 2022 | Загинув при звільненні населеного пункту Українка на Харківщині[73]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[74]. | ||
6787 | Сіваков Михайло Анатолійович |
24 травня 1995, Звенигородський район Черкаська область. Старший солдат, командир відділення механізованої роти 72 ОМБр. З 2019 року брав активну участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. | 5 травня 2022 | Згідно з повідомленням Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військовослужбовець загинув під час артилерійського обстрілу важкого калібру в районі села Перемога Харківської області[75]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[76]. | ||
6788 | Солонинка Роман Васильович | 8 квітня 1980, м. Житомир. Артилерист 72 ОМБр. Син колишнього військового, а нині священника Василя Солонинки. Фотограф-дизайнер. Автор логотипів Studena NGO, Хрулі-на-Сулі та Центр ветеранів АТО та їх сімей «Поруч». На другий день після початку російського вторгнення в Україну прибув до ТЦКтаСП у Києві, звідкіля його направили до 72-ї бригади. | 5 травня 2022 | Загинув у бою поблизу с. Перемога Харківської області[77]. | ||
6789 | Янишин Микола Олександрович | 15 березня 1986, Гнівань Вінницька область. Сержант взводу, командир танку 30 ОМБр. | 5 травня 2022 | Загинув біля села Дронівка, що на Донеччині. У складі свого взводу зумів відбити спробу противника форсувати річку Сіверський Донець. Отримав осколкове поранення від снаряда, намагаючись евакуювати свій танк під вогнем противника[78]. | ||
6790 | Стеценко Святослав Олександрович | 8 жовтня 1965, с. Миролюбівка Піщанський район Вінницька область. Полковник, заступник начальника штабу 59 ОМПБр. Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у 2016—2018 роках, засновник ГО «Український легіон». | 5 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами поблизу м. Лисичанська[79]. | ||
6791 | Анік'єва Олександра | 1 серпня 2002, 19 років. Стрілець підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). Середню освіту здобула у загальноосвітній школі № 282 Деснянського району м. Києва. Студентка групи СГ-92 видавничо-поліграфічного інституту Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського. З початком російського вторгнення в Україну добровольцем долучилася до ТрО ЗС України, а згодом — до ЗС України. | 5 травня 2022 | Згідно повідомлення Видавничо-поліграфічного інституту Київського політехнічного інституту імені Ігора Сікорського, студентка загинула в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[80]. | ||
6792 | Єфімчук Олександр Михайлович («Єфім») |
15 травня 1994, с. Переділи Рівненська область. Командир батальйону у складі добровольчого формування «Свобода». Навчався у Малошпаківському ліцеї. Під час навчання у школі померла його мати. Вступив до НТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на державну форму навчання. Згодом покинув навчання і працював у автомайстерні. Одружився у м. Києві. Мав певний досвід військової служби. З перших днів російського вторгнення в Україну долучився до батальйону «Свобода». Після звільнення Київщини разом з побратимами приєднався до складу НГУ (в/ч 3018), аби мати змогу захищати Україну на східному напрямку. | 5 травня 2022 | Загинув під час оборони м. Рубіжного на Луганщині[81]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[82]. | ||
6793 | Дземан Роман Михайлович («Сепар») |
24 квітня 1987, с. Крихівці Івано-Франківська область. Молодший сержант, сапер-розвідник 68 ОЄБр. З 2014 року воював у зоні АТО, спочатку у складі 128 ОГШБр, потім сапером у 58 ОМБр. Влітку 2015 року перейшов у розвідку, а в 2016 року був переведений до 10 ОГШБр. Саме в цей час отримав тяжку контузію, але продовжував чинити опір окупантам. Пройшов найгарячіші точки — Дебальцеве, Авдіївку, Піски та Мар'їнку. Працював на державному підприємстві «Антонов». | 5 травня 2022 | Загинув в результаті підриву на керованій міні поблизу м. Вугледара на Донеччині. Розуміючи, що поруч з ним побратими, встиг прикрити вибухівку своїм тілом[83]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[84]. | ||
6794 | Гнилицький Максим Юрійович («Маца») |
17 липня 1982, м. Лисичанськ Луганська область. Військовослужбовець 3-ї роти 34-го батальйону 57 ОМПБр. Після початку російського вторгнення в Україну приєднався до добровольчого батальйону «Хорт», а згодов був переведений до складу ЗС України. | 5 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Луганщині[85]. | ||
6795 | Филинський Артур Юрійович | 5 вересня 1975. Військовослужбовець добровольчого формування № 29 територіальної громади Дніпровського району Києва спеціального призначення «Хорт». | 5 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами[86]. | ||
6796 | Перон Ігор | 11 квітня 1995, с. Старичі. Навчався в технологічному коледжі Національного лісотехнічного університету України за професією «Лісове господарство». Навчався у НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного за програмою підготовки офіцерів запасу за військовою спеціальністю «Бойове застосування інженерно-технічних з'єднань, військових частин». У вересні 2021 року одружився. З перших днів російського вторгнення в Україну пішов захищати Україну у складі територіальної оборони Яворівщини. | 5 травня 2022 | Загинув в результаті ракетного обстрілу ворога[87]. | ||
6797 | Зінченко Віталій Віталійович («Ахім») |
13 лютого 1995, с. Устивиці Миргородський район Полтавська область. Майор, військовослужбовець ОЗСП «Азов» НГУ. У 2012 році закінчив Устивицьку ЗОШ I—III ступенів, а наступного року відбув на військову службу за контрактом до внутрішніх військ, яку проходив у військовій частині в м. Полтаві. У 2015 році вступив на навчання до Національної академії Національної гвардії України (м. Харків), по закінченні якої був направлений на Львівщину, до м. Золочева, як викладач Навчального центру Нацгвардії. У вересні 2020 року був переведений до ОЗСП «Азов» до м. Маріуполя. У 2021 році, з нагоди чергової річниці визволення Маріуполя, був нагороджений орденом «За безпеку народу», а в червні — присвоїли звання «старшого лейтенанта». З перших днів російського вторгнення в Україну став на захист м. Маріуполя. 30 квітня 2022 року позачергово отримав звання «майора». У той час «Азовсталь» була найгарячішою точкою нинішньої страшної війни. Залишилися батьки, бабуся та брат-близнюк Валентин. | 5 травня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами на території заводу «Азовсталь» в результаті розриву ворожого танкового снаряду. Помітивши ворожий танк, що виїхав на пряму позицію, він накрив собою побратима, а сам отримав смертельні осколкові поранення[88]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[49]. | ||
6798 | Заращак Іванна | 37 років, с. Коти (Яворівський район) Львівська область. Військовслужбовець 24 ОМБр. Батько рано пішов із життя. Мати, щоб поставити дитину на ноги, їздила на заробітки. Іванна виховувалась бабусею. Вийшовши заміж, вона дуже швидко овдовіла. Працювала у соцзахисті, доглядала одиноких громадян. Два роки тому записалася доброволицею в 24 бригаду ім. Короля Данила. Проходила військову службу в районі проведення АТО. Останні роки жила вдвох із матір'ю. | 5 травня 2022 | Загинула в результаті ракетного обстрілу міста Сіверська на Донеччині[89]. | ||
6799 | Пекар Василь Миколайович |
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Повний кавалер ордена «„За мужність“». |
5 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно)[90]. | ||
6800 … 6806 |
Військовослужбовці ЗС України. | 5 травня 2022 | (для доповнення за 5 травня 2022 року) | |||
6 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6807 | Ковальський Павло Васильович |
1977, мешканець с. Чижівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Капітан, заступник командира танкового батальйону 30 ОМБр. | 6 травня 2022 | Загинув внаслідок артилерійського обстрілу (місце — не уточнено)[91]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[92]. | ||
6808 | Військовослужбовці ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 6 травня 2022 | Загинули під час евакуації цивільних з території заводу «Азовсталь» у м. Маріуполі. Один загинув від влучання ПТКР в евакуаційну машину, двоє загинули від бомб, які скидали БПЛА[93]. | |||
6809 | Васільєв Олександр Віталійович |
2 жовтня 1974, м. Чернівці. Старший лейтенант, командир артилерійського підрозділу Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Закінчив Хмельницьке училище з артилерійської підготовки, згодом перевівся до Одеського загальновійськового училища за фахом «артилерія і міномет». Після здобуття військової освіти був розподілений до підрозділу морської піхоти, з яким уклав контракт. Учасник АТО/ООС, згодом звільнився у запас. 10 квітня 2020 року був призваний на військову службу до Окремої президентської бригади. Більшу частину свого життя присвятив військовій справі. Залишилися дружина та донька. | 6 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в результаті підриву автомобіля на протитанковій міні (місце — не уточнено). Похований на Алеї Пам'яті Свіштовського кладовища у м. Кременчуці[94]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[61]. | ||
6810 | Перекрест Антон Леонідович («Панк») |
м. Запоріжжя. Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов», до складу якого приєднався у 2015 році. В 2015 році брав участь у боях за Маріуполь. Одружився в 2020 році, подружжя мешкало в м. Маріуполі. | 6 травня 2022 | Загинув під час проведення евакуації цивільного населення, яке переховувалось на території заводу «Азовсталь» у м. Маріуполі[95]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[49]. | ||
6811 | Максимов Микола Валерійович |
18 липня 1987, м. Глухів Сумська область. Сержант, командир відділення розвідувального взводу 15 ОМПБ «Суми» 58 ОМПБр. В ЗС України — з 2015 року. Учасник АТО та ООС. Залишилася рідна сестра. | 6 травня 2022 | Загинув під час мінометного обстрілу поблизу м. Попасної на Луганщині. За словами побратимів, під час обстрілу він виводив людей в безпечне місце, але сам загинув. Похований на Веригинському кладовищі в м. Глухові[96]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[97]. | ||
6812 | Закалата Володимир | 6 жовтня 1981, с. Ямниця. У 2014 році добровольцем став на захист Батьківщини. Був учасником АТО та ООС. | 6 травня 2022 | Військовослужбовець з травня 2022 року вважався зниклим безвісти. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу біля селища Прудянка Дергачівського району Харківської області[98]. | ||
6813 | Яровенко Максим Петрович («Шрам») | Солдат, військовослужбовець ЗС України ССО АЗОВ Київ. До повномасштабного вторгнення був підприємцем в Ірпені. | 6 травня 2022 | Загинув при виконанні бойового завдання, після тяжкого поранення в селі Малинівка, що під Гуляйполем на Запоріжжі.. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований 12 травня на Алеї Слави в місті Буча[99][100]. | ||
6814 … 6816 |
Військовослужбовці ЗС України. | 6 травня 2022 | (для доповнення за 6 травня 2022 року) | |||
7 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6817 | Попов Руслан Юрійович |
44 роки, м. Очаків. Капітан І рангу ГУР МОУ. 18 липня 2022 р. указом № 505 присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота зірка». | 7 травня 2022 | Загинув під час прикриття відступу групи під час проведення спецоперації на півдні України[101]. | ||
6818 | Бедзай Ігор Володимирович |
49 років, м. Миколаїв. Полковник, начальник служби безпеки польотів — старший інспектор-льотчик Командування ВМС ЗС України. З 2013 року протягом декількох років був командиром 10 морської авіаційної бригади. В 2014 році був нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня[102]. Герой України (посмертно). |
7 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання у складі екіпажу морського вертольота Мі-14 від ракети російського винищувача в районі гирла річки Дунай в Одеській області. Похований на Мішковському кладовищі у м. Миколаєві[103]. | ||
Заремба Михайло Ігорович |
34 роки, с. Жуличі Львівська область. Майор, командир вертолітного загону вертолітної ескадрильї, льотчиком-інструктором ІІ класу 10 МАБр. Закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. | 7 травня 2022 | Загинув під час битви за острів Зміїний[104]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[105]. | |||
Мущицький Сергій Миколайович |
5 лютого 1987, с. Високопілля Херсонської області. Капітан, член екіпажу вертольоту Мі-14 10-ї морської авіаційної бригади. | 7 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання у складі екіпажу морського вертольота Мі-14 від ракети російського винищувача в районі гирла річки Дунай в Одеській області. Похований на Мішковському кладовищі у м. Миколаєві.[106] Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[105]. | |||
6819 | Ільчук Василь Васильович |
31 грудня 1987, с. Оратів Вінницька область. Старший сержант, військовослужбовець 10 МАБр. Залишилася мати, дружина і донька. | 7 травня 2022 | Загинув під час виконання надскладного бойового завдання в районі острова Зміїний[107]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[108]. | ||
6820 | Тукмачов Сергій Іванович | 8 листопада 1989. Член екіпажу десантно-штурмового катеру «Станіслав» ВМС ЗС України. | 7 травня 2022 | Зник безвісти внаслідок влучання російської ракети і потоплення десантно-штурмового катеру «Станіслав» під час штурму острову Зміїний[109]. | ||
6821 | Моїсеєнко Олександр Олександрович («Богомол») |
28 вересня 1980, м. Чорноморськ Одеська область. Старший сержант, військовослужбовець розвідроти 24 ОМБр. У 2013—2014 роках брав активну участь в Революції Гідності[110]. Після Майдану пішов воювати на Донбас — добровольцем, спочатку в батальйоні парамедиків «Госпітальєри». Із 2016 року приєднався до строю 24 ОМБр. Спочатку був бойовим медиком, пізніше став займатися аеророзвідкою. Залишились дружина, батьки та дві сестри[111]. | 7 травня 2022 | Загинув в результаті вибуху снаряду при виконанні бойового завдання в районі м. Попасної на Луганщині[112]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[113]. | ||
6822 | Турпетко Сергій Михайлович |
Луганська область. Сержант, військовослужбовець 24 ОМБр. Мешкав у Криму. В 2014 році відбув добровольцем до АТО. В подальшому оселився в м. Львові. Філософ, скульптор. В перший день російського вторгнення в Україну, без вагань, став на захист Батьківщини[110]. | 7 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами в м. Золотому на Луганщині[112]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[113]. | ||
6823 | Сапегін Анатолій Сергійович | 12 червня 2000. Військовослужбовець 25 ОПДБр. | 7 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами поблизу м. Ізюм на Харківщині[114]. | ||
6824 | Цендра Роман | 20 березня 1973, м. Мукачево Закарпатська область. Майор, старший офіцер відділення морально-психологічного забезпечення Сил ТрО ЗС України Закарпаття (м. Ужгород). Правозахисник, виявляв і боровся з корупціонерами, з контрабандистами, які нищили й вивозили ліс із Закарпаття. Був головою обласного осередку «Громадянської Позиції». З перших днів російського вторгнення в Україну був у територіальній обороні м. Ужгорода. | 7 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя[115]. | ||
6825 | Колганов Олександр Гарійович («Барні») |
45 років, м. Херсон. Головний сержант, військовослужбовець 87 ОАеМБ 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. В 2014 році відстоював незалежність України у складі 30 ОМБр. У 2015 році був демобілізований. Після початку російського вторгнення в Україну встиг вивезти сім'ю з м. Херсону до м. Чернівців та одразу прибув до місцевого ТЦК та СП. Залишились дружина та 15-річна донька. | 7 травня 2022 | Загинув в боях поблизу м. Попасної від влучання у пікап, в якому він перебував[116]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[117]. | ||
6826 | Лунич Ігор Ярославович | 18 листопада 1985, м. Червоноград Львівська область. Кулеметник 122 ОАеМБ 81 ОАеМБр. | 7 травня 2022 (орієнтовно) |
Загинув, коли прикривав відхід групи з семи побратимів, біля науково-виробничого підприємства «Зоря», що в Рубіжному (Луганська область)[118]. | ||
6827 | Чернілевський Ілля Станіславович | 10 червня 1991, м. Київ. Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. Сценарист, музикант і бард. Брав участь у фестивалях, зокрема, Sevama fest, «Відкриті небеса», публікував поезію. Автор збірки поезії «Розділимо простір» (2011). Працював як перекладач — зокрема, пісень для дубляжу кіно й анімаційних фільмів. Серед них фільм «Щасливого Різдва» з Емілією Кларк, анімаційний серіал «Сімейка Казупсів» та багато інших. Понад 10 років перекладав пісні для багатьох серіалів і фільмів студій Disney, Universal, Sony, Netflix для студії Le Doyen Studio. В останні роки найбільше зосередився на музиці та авторських піснях. Брав участь у фестивалях, зокрема, це міжнародний фестиваль «Каштановий дім», «Поетичні вакації», фестиваль авторської пісні та сучасної української поезії «Відкриті небеса». Після початку російського вторгнення в Україну відбув добровольцем до ЗС України. Батько — Чернілевський Станіслав Болеславович. | 7 травня 2022 | Загинув від артилерійського обстрілу в районі Авдіївки[119]. | ||
6828 | Братців Роман | Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі Авдіївки[120]. | ||
6829 | Ходій Максим Ігорович («Max») |
4 квітня 1988, мешканець м. Городище (Черкаська область). Військовослужбовець 1-го взводу 4-ї роти 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі Авдіївки[120]. | ||
6830 | Петренко Іван Анатолійович | 9 лютого 1974, Новосибірська область, РРФСР. Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. З 1996 року проживав у місті Сміла, Черкаська область. Тесть футболіста Івана Петряка[121]. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі Авдіївки[120]. | ||
6831 | Павлюк Ілля | Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі Авдіївки на Донеччині[120]. | ||
6832 | Бондар Володимир | Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[120]. | ||
6833 | Самойлов Євген | Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[120]. | ||
6834 | Буцол Василь | Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[120]. | ||
6835 | Павловський Валерій | Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[120]. | ||
6836 | Антонов Олег | Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[120]. | ||
6838 | Луценко Олександр Петрович | 18 січня 1971, м. Кам'янське Дніпропетровська область. Сержант 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. 1989 року закінчив ПТУ № 26. Упродовж 2004—2011 років працював в службі охорони заводоуправління металургійного комбінату. Був учасником АТО/ООС. Залишилися дружина, син та брат[122]. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[120]. | ||
6840 | Кісельов Володимир Володимирович |
м. Полтава. Капітан, керівник групи ЦСО «А» СБУ. На військовій службі з 2008 року, спочатку в підрозділах спеціального призначення ЗС України, а в 2012 році був прийнятий на військову службу до СБУ. З 2014 року постійно залучався до оперативно-бойових операцій в районі проведення АТО/ООС. Залишились матір, дружина та восьмимісячна донька. | 7 травня 2022 | Загинув під час виконання оперативно-бойового завдання під час звільнення острова Зміїний[123]. 14 жовтня 2022 р. присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота зірка»[124]. | ||
6841 | Огородник Юрій Михайлович | 6 лютого 1999, м. Червоноград Львівська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). З 2018 року працював електрослюсарем на шахті «Степова» ДП «Львіввугілля» на дільниці конвеєрного транспорту. У квітні 2019 року був призваний на строкову службу. З жовтня 2020 року проходив військову службу за контрактом у ЗС України. Залишились батьки. | 7 травня 2022 | Загинув в бою поблизу м. Харкова[125]. | ||
6842 | Бондаренко Сергій Михайлович | Мешканець с. Власівки Красноградського району Харківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[126]. | ||
6843 | Биць Дмитро Святославович |
21 червня 2001. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2020 році закінчив Чортківський державний медичний коледж. До ЗС України був призваний 26 жовтня 2020 року. Проходив військову службу за контрактом, мав спеціальність військового медика. З перших днів російського вторгнення в Україну захищав Україну від окупантів. Брав участь у гуманітарних місіях, доставляв гуманітарні вантажі, допомагав евакуйовувати місцевих мешканців з районів бойових дій. Повний кавалер ордена «„За мужність“». |
7 травня 2022 | Загинув в результаті ворожого авіаудару в смт Білогорівці на Луганщині. Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно)[90]. | ||
6844 | Оленін Андрій Юрійович | 5 грудня 2000, с. Великий Перевіз Шишацький район Полтавська область. Мешканець с. Русанівки Липоводолинської громади Сумської області. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив 9 класів Русанівської школи, далі навчався в Гадяцькому професійно-технічному училищі, де здобув фах кранівника. Після строкової служби в ЗС України, уклав контракт на подальшу службу. | 7 травня 2022 | Згідно повідомлення Липоводолинської громади Сумської області, військовослужбовець загинув в боях з російськими окупантами на Донбасі (місце — не уточнено)[127]. | ||
6845 | Козелець Віталій Павлович |
9 лютого 1978, Рівненська область. Проживав у селі Малий Ржавець на Черкащині. Брав участь в АТО на сході України. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 травня 2022 | Загинув під час обстрілу.[128]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[129]. | ||
6846 | Семенов Максим Вікторович
(«Макс») |
6 травня 1973, м. Дніпро. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Засновник ГО «Дніпровська асоціація велосипедистів». Спортсмен, лідер дніпровських велосипедистів. Багато років був президентом Дніпровської асоціації велосипедистів та Дніпровської асоціації екстремальних видів спорту. Організував сотні перегонів, пробігів, змагань, фестивалів, конкурсів, навчально-спортивних майданчиків для дітей, боровся за розвиток велосипедної інфраструктури у Дніпрі. Також займався бодібілдингом, і екстримом. Під порядкуванням командира було 11 хлопців. | 8 травня 2022 | Загинув під час ворожого обстрілу біля селища Новоселівка в Донецькій області. Окоп, у якому був Максим, накрили снаряди і він загинув від міни, що розірвалась поряд. З ним поліг і його друг, дніпровець Євген Жандаров[130][131]. | ||
6847 | Жандаров Євген
(«Карл») |
28 років, Таромське Дніпропетровської області. Навчався у школі № 124, потім закінчив коледж поліграфії та інформаційних технологій. У 2012-му вступив до Військового інституту танкових військ міста Харкова. На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, поїхав у військкомат і записався добровольцем. | 7 травня 2022 | Загинув разом з Максимом Семеновим в Донецькій області. Похований у рідному Таромському на Дніпропетровщині[132]. | ||
6848 | Зайцев Олег Григорович |
48 років, м. Жашків, Черкаська область. Брав участь в Революції гідності; згодом — у війні на сході України у складі добровольчих формувань, був у Правому секторі. Молодший лейтенент ГУР МОУ. | 7 травня 2022 | Загинув під час звільнення острова Зміїний. 20 липня 2022 р. указом № 521 присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота зірка».[133][134] | ||
6849 | Суботін Андрій Валерійович | У 2019 році приєднався до лав Донецького прикордонного загону (м. Маріуполь), де був призначений на посаду юриста, капітан юстиції. | 7 травня 2022 | Загинув на Азовсталі на позиції, де загинув внаслідок отриманих поранень, несумісних із життям, під час обстрілу із гранатомета та стрілецької зброї. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[135]. | ||
6850 | Роговик Катерина Олексіївна | м. Маріуполь Донецька область. Солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов». | 7 травня 2022 | Загинула в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[136]. | ||
8 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6847 | («Бабай») |
Військовослужбовець батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ. | 8 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[137]. | ||
6848 | Андрій («Борода») |
Військовослужбовець ДПС України (підрозділ — не уточнено). | 8 травня 2022 | Загинув з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя[138]. | ||
6849 | Дятьков Михайло Андрійович («Гусар») |
32 роки, м. Кременчук Полтавська область. Сержант, командир бойової машини підрозділу 25 ОПДБр. Захищав Україну з 2014 року у складі 95 ОДШБр, а в серпні 2021 року уклав новий контракт та продовжив службу. Був неодруженим. | 8 травня 2022 | Згідно повідомлення Полтавського обласного центру комплектування та соцпідтримки, військовослужбовець загинув поблизу смт Новоселівки на Донеччині. За повідомленням Кременчуцької міської ради, похований на Алеї Героїв Свіштовського кладовища у м. Кременчуці[139]. | ||
6851 | Кудрін Григорій | Миколаївська область. Військовослужбовець 24 ОШБ «Айдар». Член ВО «Свобода». | 8 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами в Донецькій області[140]. | ||
6852 | Пробийголова Володимир Віталійович |
8 березня 1985, с. Дмитренки Решетилівський район Полтавська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 8 травня 2022 | Згідно повідомлення голови Полтавської обласної ради, військовослужбовець загинув поблизу м. Сіверськодонецька на Донеччині, де проходив військову службу[141]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[142]. | ||
6853 | Тараніна Алла Вікторівна («Руда») |
1989, 33 роки, м. Красногорівка Донецька область. Солдат, діловод ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Працювала перукарем, робила манікюри. В 2014 році виїхала з рідного міста і стала волонтеркою. В полку «Азов» — майже від початку його створення. Спочатку працювала на кухні, а потім оформилася на службу. Чоловік, старший лейтенант Віталій Таранін («Таран») також загинув 15 квітня 2022 року на заводі «Азовсталь», син залишився сиротою. | 8 травня 2022 | Загинула в результаті влучання авіабомби під час оборони м. Маріуполя[143][144]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66]. | ||
6854 | Гряник Олександр Сергійович («Грян») |
8 січня 1994, м. Київ. Навчався у гімназії № 32, а згодом у КНЕУ, на факультеті МЕІМ у 3 групі з 2010 по 2014 рік. З 2016 року боєць ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Підтримував з фанатських трибун хокейний «Сокіл» та футбольне «Динамо». На початку війни захищав Київ та Бучу, потім добровільно поїхав до Маріуполя, коли місто вже було у кільці. Він прилетів вертольотом, щоб допомогти оточеним військовим, проте маршрут розсекретили окупанти і гелікоптер підбили. Олександр дивом пробрався до «Азовсталі» і доставив Starlink. | 8 травня 2022 | Загинув від падіння авіабомби на заводі «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[145]. | ||
6855 | Моша Артем Сергійович («Кракен») |
1999, м. Київ. Солдат, боєць ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Чемпіон м. Києва з боксу. | 8 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[146]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66]. | ||
6856 | Блажко Віталій Олегович («Хват») |
22 липня 1989, м. Одеса. Майор, командир снайперської групи ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. З 2011 року розбудовував Одеський осередок організації Патріот України, на базі якої навесні 2014 року виник батальйон Азов. Він ніс службу у складі полку «Азов» та захищав Україну після початку війни на Донбасі у 2014 році. А до війни служив у одеському «Беркуті». 2019 року під час виконання бойового завдання на Світлодарській дузі частково втратив ступні. Після лікування та протезування повернувся в стрій. Під час оборони Маріуполя отримав четверте поранення, але продовжив боротись з ворогами. Повний кавалер ордену «За мужність». | 8 травня 2022 | Загинув в бункері на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[146][147]. | ||
6857 | Узіков Станіслав Вадимович («Ріхтер») |
м. Одеса. Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Приєднався до організації Патріот України під час Революції гідності. | 8 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[146]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66]. | ||
6858 | Мельниченко Сергій Михайлович
(«Раннер») |
9 листопада 1992, с. Гатне Фастівський район Київська область. Старший солдат, старший стрілець-гранатометник ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. З 2008 року по 2011 рік навчався в Державному навчальному закладі «Київське регіональне вище професійне училище будівництва». З 2011 року по 2012 рік проходив строкову військову службу. В ОЗСП «Азов» — з 2018 року. | 8 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[148]. Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно)[66]. | ||
6859 | Ходаківський Володимир Володимирович («Ходор») |
31.12.1999. Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов». Навчався на кафедрі державної служби, публічного адміністрування та політології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницього. Сягнувши повноліття, підписав контракт з НГУ та проходив військову службу в м. Маріуполі. 23 лютого 2022 року Володимир відпочивав у рідних Черкасах, а 24 лютого — вже прибув боронити м. Маріуполь. Брав участь в найгарячіших боях та став символом незламності для бійців з «Азовсталі». | 8 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[149]. Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня[150]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[66]. | ||
6860 | Зубченко (Кравченко) Юлія Володимирівна («Сирена») |
12 січня 1995, м. Світловодськ Кіровоградська область. Солдат, фельдшер медичного пункту ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Залишилися батьки, брат та маленький син. | 8 травня 2022 | Загинула на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[151]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66]. | ||
6861 | Крістєв Олег Сергійович («Болгарин») |
5 жовтня 1992, м. Дніпро. Молодший лейтенант, снайпер ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Проходив строкову військову службу в 25 ОПДБр. Був одним із засновників регбійного клубу «Дніпро». Навчався в Харківському авіаційному інституті на авіаконтсруктора. | 8 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[152]. Був поранений та в останнє виходив на зв'язок 8 травня вранці, а вже в обід він загинув[151]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[66]. | ||
6862 | Зубко Владислав Олександрович («Ізі») |
31 серпня 1995. Старший солдат, кулеметник ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. В полку «Азов» — з 2018 року. Спочатку потрапив до артилеристів, у 2020 році був переведений до снайперської групи, далі — став кулеметником. Разом з побратимами мужньо тримав оборону м. Маріуполя. | 8 травня 2022 | Загинув на заводі «Азовсталь» в результаті завалу бункера від авіабомби[153]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66]. | ||
6863 | Черненко Дмитро Сергійович |
7 лютого 1995, м. Фастів Київська область. Головний сержант, військовослужбовець ОЗСП «Азов» НГУ. 02.04.2022 року був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[154]. | 8 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[66]. | ||
6864 | Верпека Сергій Сергійович | 21 рік, м. Слов'янськ Донецька область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Завдяки перебуванню в тилу ворога, викрив основні замасковані позиції окупантів, що надало можливість іншим підрозділам не потрапити до засідки. | 8 травня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами поблизу м. Волновахи Донецької області[155]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[156]. | ||
6865 | Марущак Сергій Петрович |
29 липня 1989, с. Скородинці Чортківський район Тернопільська область. Мешканець с. Джуринська Слобідка Чортківського району Тернопільської області. Солдат, розвідник-санітар 3 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти 80 ОДШБр. Залишилася дружина та двоє дітей[157]. | 8 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Луганщині[158]. Почесний громадянин міста Чорткова (18.08.2022, посмертно)[159]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[117]. | ||
6866 | Райченко Олег Миколайович |
Донецька область. Сержант, військовослужбовець Сх РУ ДПСУ. 25 лютого 2022 року прибув до ТЦК та СП та був призваний до прикордонного загону, підрозділи якого вже декілька років виконували бойові завдання на Донеччині. Спочатку у складі зведеного підрозділу прикордонників здійснював охорону одного з надважливих стратегічних об'єктів, а згодом відбув до підрозділу, який діяв на Донецькому напрямку. У цей період прикордонники все частіше вступали у вуличні бої з ворогом у населених пунктах. | 8 травня 2022 | Загинув від ворожих куль під час героїчного довготривалого бою проти переважаючих сил російської армії, посилених бронетанковою технікою, під час оборони м. Мар'їнки на Донеччині[160]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[38]. | ||
6867 | Суровицький Андрій Олександрович | 20 років, м. Чернігів. Солдат, гранатометник підрозділу 30 ОМБр. | 8 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Нью-Йорк Донецької області[161]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[162]. | ||
6868 | Богач Василь Володимирович («Домаха») |
16 серпня 1979, м. Волноваха Донецька область. Підполковник, начальник сектору захисту національної державності головного відділу 2-го управління СБУ в м. Маріуполь Донецької області. В 2014—2015 роках брау участь в АТО, зробивши великий внесок у боротьбі із сепаратизмом в Маріуполі та Донецькій області. Під псевдонімом Іван Богдан написав три книги: «Маріуполь 2014», «Патріотв'язні», «По той бік окопів». | 8 травня 2022 | Загинув на заводі «Азовсталь» внаслідок влучання протибункерної бомби по одному з бункерів[163]. | ||
6869 | Терещенко Дмитро («Конвой») |
17.10.1986. З 2015 був добровольцем в ОЗСП «Азов». | 8 травня 2022 | Загинув на Азовсталі[164]. | ||
6870 | Семенович Андрій Олександрович («Док») |
4 жовтня 1999, м. Берестечко Волинської області. Закінчив Дубенський медичний коледж, де здобув фах фельдшера-акушера. Під час повномасштабної війни хлопець служив у 1-му розвідувальному взводі розвідувальної роти 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Молодший сержант. Був бойовим медиком та рятував побратимів на передовій[165]. | 8 травня 2022 | Загинув біля селища Білогорівка Луганської області. Отримав смертельні поранення голови під час ворожого обстрілу. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[166]. | ||
6871 | Бауер Микола Іванович («Богомол») |
32 роки. У 2014 році пішов добровольцем в АТО. Після повномасштабного вторгнення пішов воювати проти російської армії. Старший солдат 87-го ОАеМБ 80 десантно-штурмової бригади[167][168]. | 8 травня 2022 | Загинув у боях на Луганщині. Прощались із загиблим у Глибоці. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[169]. | ||
6872 | Прозоровський Руслан Юрійович |
24 серпня 1994. Проживав у с. Велика Рибиця на Сумщині. Молодший сержант, командир 3-го десантно-штурмового відділення 3-го десантно-штурмового взводу 2-ої десантно-штурмової роти 87 ОАеМБ 80 ОДШБр[170]. | 8 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання біля н.п. Білогорівка Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[169]. | ||
6873 | Кріль Богдан Сергійович («Гатило») |
17 травня 1992, м. Кам'янець-Подільський. Солдат, боєць ОЗСП «Азов». Один із лідерів фанатського руху «Карпат». Богдан відомий у навколофутбольному середовищі як «Бодя Пірат». Навчався на кафедрі політології філософського факультеті ЛНУ ім. Івана Франка. Організатор націоналістичних акцій, зокрема, Маршу Величі Духу 2010, спортсмен, політолог. Паралельно закінчив військову кафедру при Національній академії сухопутних військ. У 2019 році Богдан вступив до НГУ. Із початком повномасштабного вторгнення перебував у лавах полку «Азов» та брав участь у боях за Маріуполь. | 8 травня 2022 | Загинув внаслідок бомбардувань на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[171]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66]. 20 травня 2023 відбувся похорон у Львові, похований на Личаківському цвинтарі[172]. | ||
6874 | Добров Данило Юрійович | 8 березня 2000, мешканець селища Вільшанка Кіровоградської області.
Проходив військову службу на посаді начальника зенітної ракетної обслуги зенітної ракетної батареї 38 ЗРП. |
8 травня 2022 | Загинув під час відбиття ракетного обстрілу м. Одеса 08.05.2022 року.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[173]. | ||
6875 | Сахно Роман Володимирович («Тягач») | 10 вересня 1977, селище Куйбишеве. Старший сержант, авторота ОЗСП «Азов». | 8 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[174]. | ||
6876 | Бобрицький Сергій Володимирович | 1969, м. Запоріжжя. Старший солдат, військовослужбовець НГУ, ОЗСП «Азов». Мешкав у селищі Балабине Запорізького району. Брав участь в бойових діях з 2015 р. по 2017 р. у складі Нацгвардії м. Запоріжжя, у 2017 р. перевівся до полку «Азов». Звільнився зі служби у 2021 році. З початку повномасштабного вторгнення повернувся у склад полку «Азов» в Маріуполь. | 8 травня 2022 | Загинув на Азовсталі у Маріуполі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Прощання відбулося 5 червня 2023 року[175][176]. | ||
6877 | Вігран Олександр Іванович («Максар») | 24 травня 1958, м. Маріуполь Донецька область. Головний сержант, військовослужбовець НГУ, ОЗСП «Азов». | 8 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[177]. | ||
6878 | Коваленко Артур Аркадійович («Фіксік») | 28 липня, м. Дніпро. Старший солдат, військовослужбовець НГУ, ОЗСП «Азов» | 8 травня 2022 | Загинув на заводі "Азовсталь" в місті Маріуполь. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[178]. | ||
6879 | Литвиненко Юрій Сергійович («Молодший») | 21 квітня 2000. Старший солдат, військовослужбовець НГУ, ОЗСП «Азов». | 8 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[179]. | ||
6880 | Мазний Дмитро Васильович («Мазік») | 9 березня 1985. Старший сержант, військовослужбовець НГУ, ОЗСП «Азов». Закінчив Приазовський державний технічний університет. Проходив службу в полку «Азов» з 2014 року, захищав Широкине, мав поранення і контузії, звільнився у 2017 році. Займався музикою і вчив підлітків грати на музичних інструментах в нашому молодіжному центрі. Служив кулеметником. Під час оборони металургійного комбінату «Азовсталь» дістав поранень не сумісних з життям. | 8 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 25 квітня 2023 на Закарпатті орден вручили дружині Дмитра[180][181]. | ||
6881 | Порплиця Алла Сергіївна («Вігман») | 27 червня 2000, смт Павлиш Кіровоградська область. Солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов». Здобула вищу освіту еколога в Кременчуцькому національному університеті ім. М. Остроградського. Дуже хотіла потрапити в «Азов», щоб бути поруч з коханим. 10 квітня, Алла та її хлопець одружились. Останній раз виходила на зв`язок 5 травня. 6-7 травня вона мала евакуюватись, але евакуація зірвалась. | 8 травня 2022 | Загинула на Азовсталі під час бомбардування. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[182]. | ||
6882 | Смоляков Євген Петрович («Ойген») | 21 квітня 1976, м. Олександрія Кіровоградська область. Солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов» НГУ. | 8 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Азовсталі, м. Маріуполь. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[183]. | ||
Антонюк Роман Сергійович («Мак») | 17 травня 1981, м. Київ. Навчався у НТТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за фахом інженера промислової електроніки. Захоплювався страйкболом, активним відпочинком, любив читати. Працював у різних сферах, але справжнє призначення знайшов саме у військовій службі. З 2015 року воював за Україну у складі «Азова», який згодом став частиною Національної гвардії України. Брав участь в АТО/ООС. Під час повномасштабного вторгнення обіймав посаду старшого стрільця. З 24 лютого 2022-го разом із побратимами боронив Маріуполь. За час служби військовий був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», почесною відзнакою «За оборону Маріуполя» та посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Старший солдат. | 8 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони міста Маріуполь Донецької області. У захисника залишилися батьки, дружина, донька та син [184]. | |||
6874 … 6874 |
Військовослужбовці ЗС України. | 8 травня 2022 | (для доповнення за 8 травня 2022 року) | |||
9 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6870 | Попов Михайло Сергійович («Брат») |
15 травня 1998, 23 роки, с. Урзуф. Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов». Майстер спорту з дзюдо, а також активно займався греко-римською боротьбою. Після закнічення школи вчився в ліцеї на Моряка у Маріуполі. В полку АЗОВ з 2016 році з дислокацією в рідному селищі Урзуф. Був відмінним снайпером та другом. | 9 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[146]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[66]. | ||
6871 | Ковальчук Сергій Михайлович | 11 серпня 1976. Проживав у м. Червонограді Львівської області. Військовослужбовець 63-го окремого батальйону територіальної оборони 103 ОБрТрО. У 2005—2019 роках працював на шахті «Лісова» ДП «Львіввугілля». Залишилися дружина та двоє дітей. | 9 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[185]. | ||
6872 | Швед Назар | 29 років, с. Урич Сколівської громади. Служив у 223-й зенітному ракетному полку. Їздив на заробітки до Польщі, але 24 лютого повернувся і одним із перших пішов на фронт. Батько Назара пішов воювати разом з ним. | 9 травня 2022 | Загинув поблизу Кам'янки на Донеччині[186]. | ||
6873 | Савчук Любомир Олексійович | Львівська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. З початком російського вторгнення в Україну працював над виявленням диверсійних груп на території Львівщини, а згодом пішов добровольцем на фронт. | 9 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[187]. | ||
6874 | Палійчук Ярослав Миколайович |
31 рік, с. Малий Гвіздець Івано-Франківська область. Солдат, сапер 54 ОМБр. | 9 травня 2022 | Загинув в районі м. Курахового на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[188]. | ||
6875 | Шуфрин Андрій Іванович |
41 рік, м. Львів. Старший сержант. Навчався у середній загальноосвітній школі № 51 імені І. Франка. Закінчив Львівський технікум легкої промисловості. Згодом пройшов строкову службу в місті Хирів в окремому аеромобільному полку. Працював експедитором. У 2014—2015 рр. брав участь в АТО у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади. Коли повернувся з армії, працював за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення одразу приєднався до складу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України[189][190]. | 9 травня 2022 | Загинув у районі села Золотарівка Луганської області під час ворожого артилерійського обстрілу. Похований 14 травня на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у рідному Львові[191]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[192]. | ||
6876 | Полянський Артем Ігорович |
24 роки, Браїлів Вінницької області. Підписав контракт з ЗСУ за два дні до повномасштабного вторгнення. Воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[193][194][195]. | 9 травня 2022 | Помер у відділенні реанімації бахмутської багатопрофільної лікарні. Напередодні 8 травня брав участь у стримуванні агресії ворога на околицях Бахмута в селах Білогорівка та Лиман і потрапив під осколок мінометного вибуху. Похований 15 травня на «Козачівському» кладовищі в Браїлові[196]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[197]. | ||
6877 | Бошков Пантелей Іванович | 31.08.1974, с. Кубей Одеської області. Сержант військової частини 3058 НГУ. | 9 травня 2022 | Загинув при обороні Маріуполя на заводі «Азовсталь». Ідентифікований за аналізом ДНК. Похований 7 грудня 2022 року в рідному селі[198]. 9 травня 2023 року на фасаді школи встановлено меморіальну дошку на його честь[199]. | ||
Трубич Михайло Олексійович | 12 лютого 1974, м. Яворів. Пройшов строкову службу та кілька років працював прапорщиком. Згодом повернувся до цивільного життя. Після повномасштабного вторгнення у березні 2022 року Михайла мобілізували. Захищав Україну в складі 79 десантно-штурмової бригади, штаб-сержант. | 9 травня 2022 | Загинув в селі Озерне на Донеччині[200] | |||
6877 … 6877 |
Військовослужбовці ЗС України. | 9 травня 2022 | (для доповнення за 9 травня 2022 року) | |||
10 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6878 | Коршевнюк Вадим Степанович | 9 травня 1975, м. Київ. Солдат, навідник 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти, 58-ма ОМБр імені гетьмана Івана Виговського, 16 батальйон. Своє професійне життя присвятив будівничій і дизайнерській справі.
На початку війни пішов добровольцем до лав ЗСУ боронити Україну. Виконував бойові завдання на Луганщині. На початку травня 2022 року разом з побратимами відбили атаку рашистів і втримали понтонну переправу на річці Сіверський Донець. Рашистські кулі обірвали життя Вадима в розквіті сил. Замість того, щоб святкувати свій день народження 9 травня, він прийняв бій і 10 травня 2022 р. поліг за те, щоб ми спокійно жили і працювали, а Україна наближалась до перемоги. |
10 травня 2022 | Загинув 10 травня 2022 р. внаслідок ворожого обстрілу в смт. Білогорівка Луганської області. Похований 27.05.2022 р. у м. Києві на Берковецькому кладовищі 42 ділянка, 4 ряд[201]. | ||
6879 | Коновалов Олександр Сергійович («Серпень») |
13 серпня 1989. Боєць батальйону «Свобода». Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва. | 10 травня 2022 | Загинув під час оборони м. Рубіжного Луганської області[202]. | ||
6880 | Ярмоленко Віктор Васильович («Яр») |
2 січня 1976. Оператор навідник гранатомету, боєць батальйону «Свобода». Був багаторазовим чемпіоном Києва з кіокушинкай карате і представляв спортивний клуб «Доджо». Мав невелику будівельну фірму. З початком російського вторгнення в Україну приєднався до добровольчого батальйону «Свобода». Разом з побратимами звільняв Бучу і Ірпінь. Після звільнення Київщини у складі НГУ відбув боронити східні терени України. Залишилась дружина та двоє дітей. | 10 травня 2022 | Під час оборони м. Рубіжного на Луганщині підбив з РПГ танк, хотів ще підбити БТР, але вже не встиг і загинув[203]. | ||
6881 | Тітов Сергій | Старший солдат, боєць 9 ПОП НГУ. Випускник Балабинського навчально-виховного комплексу-гімназії «Престиж». Учасник АТО з 2014 року у складі одного з добровольчих підрозділів. Після повернення з війни працював фермером. Залишились батьки й двоє рідних братів. | 10 травня 2022 | Загинув в результаті російського артилерійського обстрілу поблизу м. Оріхіва Запорізької області. Похований в селищі Балабине[204]. | ||
6882 | Умаров Мурат | 56 років, м. Краматорськ Донецька область. Військовослужбовець 54 ОМБр. Був мобілізований 21 березня 2022 року. | 10 травня 2022 | Загинув під час ворожого обстрілу біля міста Мар'їнка Донецької області[205]. | ||
6883 | Рачук Степан Васильович | 10 грудня 1977, с. Рукшин Чернівецької області. Здобув середню освіту. Працював різноробочим, певний час був співробітником ресторану, оскільки дуже любив готувати. Жив у місті Рівному. Коли у 2015 році отримав повістку, то без вагань пішов захищати Україну в АТО. Згодом повернувся до мирного життя. Однак коли почалася повномасштабна війна, Степан знову взяв до рук зброю та вирушив на фронт. Проходив службу у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Був оператором протитанкового ракетного комплексу «Стугна»[206][207]. | 10 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Серебрянка, що на Бахмутському напрямку Донеччини. Похований у рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[208]. | ||
6884 … 6887 |
Військовослужбовці ЗС України. | 10 травня 2022 | (для доповнення за 10 травня 2022 року) | |||
11 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6888 | Сингаєвський Ростислав Ігорович |
26 років, м. Благовіщенське Голованівський район Кіровоградська область. Старший лейтенант, командир 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону 95 ОДШБр. У 2017 році закінчив Одеську військову академію. Учасник АТО. В період російського вторгнення в Україну був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (02.04.2022)[209]. | 11 травня 2022 | Загинув в результаті попадання російської авіабомби в КСП поблизу с. Довгеньке на Харківщині. Разом з ним на КСП загинули два військовослужбовці, ще двоє були поранені[210]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[156]. | ||
6889 | Антіпов Денис Геннадійович |
30 червня 1989, м. Івано-Франківськ. Лейтенант, військовослужбовець 1-го десантно-штурмового батальйону 95 ОДШБр. Ще дитиною, разом із батьками, переїхав до м. Києва. Працював на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Національного університету ім. Тараса Шевченка, викладав корейську мову та неодноразово стажувався у Південній Кореї. Брав активну участь у «Мовному Майдані», а згодом у Революції Гідності. Займався спеціальною військово-тактичною та медичною підготовкою. У лютому 2015 року пішов добровольцем у 5-ту батальйонно-тактичну групу 81 ОАЕМБр, де займався аеророзвідкою за допомогою БПЛА. Виконував бойові завдання у багатьох гарячих точках Донецької та Луганської областей, зокрема під Донецьким аеропортом, у промзоні Авдіївки, на Світлодарській дузі. З війни повернувся у травні 2016 року лейтенантом і командиром взводу аеророзвідки свого батальйону. Працював над кандидатською дисертацією. Займався також сувенірним бізнесом. Після 24 лютого 2022 року знову пішов на фронт. У березні 2022 року отримав серйозне травмування під час боїв за Харківщину, але щойно трохи підлікувався — знову повернувся на передову. | 11 травня 2022 | Загинув в результаті обстрілу з танків та артилерії противника під час оборонного бою підрозділів бригади поблизу с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області[211]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[212]. | ||
6890 | Кот Ігор Іванович («Кіт») |
13 січня 1980, с. Жукин Вишгородський район Київська область. Майор, військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. З першого дня російського вторгнення в Україну відбув боронити Україну. Бився з ворогом на аеродромі Василькова, у Бучі, Ірпені, на Донеччина та Харківщині. | 11 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами у м. Харкові[213]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[113]. | ||
6891 | Ляш Андрій Миколайович |
3 травня 1968, мешканець м. Кам'янського Дніпропетровська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Здобув освіту в Дніпродзержинському індустріальному технікумі. Залишилася мати. | 11 травня 2022 | Згідно повідомлення міського голови м. Кам'янського, військовослужбовець загинув у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено). Похований на Алеї Слави військового цвинтаря на Соцмісті у м. Кам'янському[214]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[215]. | ||
6892 | Кузь Ігор Петрович |
13 січня 1973, 49 років, м. Хмельницький. Солдат, військовослужбовець Сил Тро ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилась мати, дружина і троє дітей — дві доньки і син. | 11 травня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами на Ізюмському напрямку в Харківській області[216]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[27]. | ||
6893 | Глєбічев Микола Валерійович | 12 січня 1971, м. Хмельницький. Водій підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). Певний час працював у гіпермаркеті «Епіцентр», згодом — водієм-далекобійником. З початком російського вторгнення в Україну, повернувся в Україну, записався добровільно на службу до ЗС України. | 11 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну у Запорізькій області[217]. | ||
6894 | Князєв Володимир Володимирович | 7 липня 1982. Лейтенант поліції, боєць спецпідрозділу КОРД (жетон 0177047). 2005 року закінчив магістратуру факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за спеціальністю «Адміністративний менеджмент». | 11 травня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[218]. | ||
6895 | Пузирьов Вадим Анатолійович («Пепс») |
м. Кам'янське Дніпропетровська область. Стрілець 3-го окремого батальйону УДА. Рок-музикант. | 11 травня 2022 | 17 квітня під час виконання бойового завдання поблизу с. Успенівка Запорізької області отримав важке поранення внаслідок нальоту ворожого СУ-25. 24 дні лікарі боролися за його життя, але 11 травня в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І. Мечникова Вадим помер[219]. | ||
6896 | Свинарьов Вячеслав | 56 років, м. Сватове Луганська область. Військовослужбовець 111 ОБрТрО. З 24 лютого виконував бойові задачі на вогневих рубежах Лисичанська, Рубіжного й Сєверодонецька Луганської області. До останнього тримав оборону позиції, кілька тижнів знаходячись в оточенні у с. Воєводівка. | 11 травня 2022 | Загинув під час боїв за м. Сєвєродонецьк Луганської області. Отримав смертельне поранення біля села Воєводівка[220]. | ||
6897 | Юрічук Роман Сергійович | 17 березня 1989, уродженець села Окопи Тернопільської області. Проживав у селі Пригородок Рукшинської громади Чернівецької області. Був учасником АТО, воював за Луганський аеропорт та був важко поранений. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (11 жовтня 2018)[221]. Після повномасштабного вторгнення росії знову вирушив боронити Україну, попри те, що за станом здоров'я міг не йти на фронт. Воював у складі 87-го окремого аеромобільного батальйону[222] 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[223][224]. | 11 травня 2022 | Помер у лікарні після складної операції, якою лікарі намагались його урятувати після чергового тяжкого поранення, не вийшовши із коми[225]. Похований у селі Пригородок. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[117]. | ||
6898 | Ільченко Олександр Васильович | 20 серпня 1974, смт Гоща Рівненської області. Навчався в Квасилівському середньому професійно-технічному училищі № 16. 27 лютого 2022 року добровольцем став до лав ЗСУ. Після навчання став медиком у 42 батальйоні 57 мотопіхотної бригади. | 11 травня 2022 | Загинув біля селища Тошківка на Луганщині від мінно-вибухової травми[226]. Похований у рідному селищі.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[227]. | ||
6899 | Мартич Станіслав Федорович |
6 листопада 1998, с. Велика Киріївка Бершадського району Вінницької області. Після школи навчався в Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут. Через три роки став курсантом Одеської військової академії, де здобув професію десантника. Після випуску в 2019 році молодий офіцер поповнив лави Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Виконував бойові завдання в ООС, зокрема, боронив місто Сєвєродонецьк на Луганщині. За відмінну службу у травні 2020-го був нагороджений Медаллю «Захиснику Вітчизни». З перших днів повномасштабного вторгнення разом із побратимами продовжував боронити Україну від ворога. Старший лейтенант Станіслав Мартич обіймав посаду заступника командира, інструктора з повітрянодесантної підготовки[228][229]. | 11 травня 2022 | Загинув у бою з окупантами поблизу села Довгеньке Ізюмського району Харківської області. Похований 15 травня 2022 року в рідному селі. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[230]. | ||
Тригуб Станіслав Вікторович | 25 років, с. Нехаївка. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 11 травня 2022 | Загинув поблизу Верхньої Кам'янки, що на Луганщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[231]. | |||
6900 … 6901 |
Військовослужбовці ЗС України. | 11 травня 2022 | (для доповнення за 11 травня 2022 року) | |||
12 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6900 | Слободянюк Максим Валерійович
(«Тіпочек») |
23 липня 1990, м. Ямпіль Могилів-Подільський район Вінницька область. Майор, старший оперуповноважений відділу боротьби з транскордонною злочинністю ГОВР першого прикордонного загону Донецького прикордонного загону ДПСУ. Навчався у Ямпільській школі художньо-музичного профілю (гімназії). Після Чонгару був прикордонний загін в Бердянську, а вже за рік, у 2017-му, Слободянюк опинився в зоні проведення Антитерористичної операції на Донбасі — в селищі Новотроїцьке Волноваського району Донецької області. У 2018-му офіцер перевівся служити в місто Маріуполь, де працював старшим оперуповноваженим з транскордонної злочинності ГОРВ Першого прикордонного загону Донецької області. За роки сумлінної служби був нагороджений медалями «Захисник Вітчизни», «10 років сумлінної служби», мав інші відзнаки. | 12 травня 2022 | Протягом 78 днів стояв на захисті м. Маріуполя. В надважких умовах разом з побратимами героїчно тримав оборону заводу «Азовсталь». Загинув в результаті бомбардування заводу вакуумними бомбами[232]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[233]. | ||
6901 | Бігвава Тельман Бадрієвич («Шаміль») |
27 років, м. Зугдіді Грузія. Капітан (посмертно), командир 2-ї роти ОЗСП «Азов». Багато років тому переїхав до України. Випускник групи ЕО13-1зм Університету митної справи та фінансів. 2014 року після закінчення Української військової академії вступив на службу до «Азову». Сім'я Бігвава — вимушені переселенці із Сухумі, громадяни України. Вони мешкали у м. Дніпрі, але під час війни їхній будинок було зруйновано. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[234]. | 12 травня 2022 | Перед смертю спершу забезпечив гуманітарний коридор для евакуації дітей та літніх людей, а згодом під час патрулювання місцевості стався вибух, в результаті якого він загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[235]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[66]. | ||
6902 | Аль Шамі Фарес Недаль | 1993, 29 років, м. Рівне. Старший лейтенант, командир механізованої роти позначення дій противника батальйону МЦМБ. З 1996 року проживав та навчався в Йорданії. Коли йому виповнилось шістнадцять, разом з батьками переїхав до України, на постійне місце проживання до м. Рівного. Навчався у Національному університеті водного господарства та природокористування. Невдовзі підписав контракт із ЗС України. З 2014 року воював на Сході країни, неодноразово заохочувався командуванням за фахове виконання бойових завдань. На фронті у Фареса визріло рішення стати офіцером. Навчався у НАСВ ім. П. Сагайдачного. Того ж року одружився з коханою на ім'я Надія. Після випуску був скерований для проходження служби командиром взводу у батальйон позначення дій противника (OPFOR) Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Разом з підлеглими лейтенант неодноразово брав участь у численних міжнародних навчаннях та тренуваннях, які проходили на базі Центру. У серпні 2020-го очолюваний ним взвод разом виконував навчальні завдання у складі американського батальйону під час багатонаціонального навчання «Combined Resolve XIV» на полігонах «Хохенфельс» та «Графенвер» навчального центру Командування підготовки 7-ї Армії США, яка дислокується на території Федеративної Республіки Німеччина. З 2021 року — командир механізованої роти позначення дій противника батальйону МЦМБ. За зразкове виконання службових обов'язків, — у тому числі в умовах воєнного стану, — неодноразово заохочувався. Після російського вторгнення в Україну відбув на Схід. Залишилися батьки, брат, дружина та донька. | 12 травня 2022 | Близько дев'ятої вечора у районі населеного пункту Рубіжне, що на Харківщині, потрапив під обстріл противника. Ворожа куля уразила офіцера на полі бою. Унаслідок поранення загинув[236][237]. | ||
6903 | Семенов Андрій Олександрович | 12 грудня 1980, с. Першотравенка Кропивницький район Кіровоградська область. Молодший сержант, старший стрілець механізованого відділення 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 57 ОМПБр. Виріс у багатодітній родині. 2010 року вступив до складу ВО «Свобода», очолював Компаніївську районну організацію ВО «Свобода». Разом з братом Іваном були активними учасниками Революції гідності і 2014 року пішов на військову службу до ЗС України. Пізніше неодноразово воював за Україну, перебуваючи на службі за контрактом. З перших днів широкомасштабного вторгнення росії повторно мобілізований. Останні роки разом з дружиною і чотирма дітьми мешкали у Кропивницькому. | 12 травня 2022 | Загинув внаслідок ворожих обстрілів у селищі Тошківці на Луганщині[238]. | ||
6904 | Довгань Василь Сергійович («Тайфун») |
Сержант, командир відділення гранатометного взводу одного з батальйонів 1-ї Окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. Стрілець Вінницької Крайової Команди УНСО. 1992 року 15-річним юнаком вступив до УНСО. Родина Довганів вступила до УНСО всім своїм складом: Сергій «Батько», Василь «Тайфун», Володимир «Едельвейс», Денис «Ворон». Працював в українському кіновиробництві. З першої доби російського вторгнення в Україну став на захист рідної країни. Спільно з побратимами з ВКК УНСО обороняв Житомирщину, Київщину, Чернігівщину. Спочатку в складі Сил ТрО Житомира, а згодом у складі 1 ОБрСпп ім. Івана Богуна. Сиротами залишилось троє дітей. | 12 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетно-бомбового удару ворожої авіації по місцю розташування підрозділу на Чернігівщині[239]. | ||
6905 | Нестеровець Володимир Ілліч («Пух») |
6 листопада 1977, м. Чернігів. Стрілець-санітар 2 мотопіхотної роти 16 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр. | 12 травня 2022 | Загинув в результаті артилерійського обстрілу під час зачистки від окупантів берега річки Сіверський Донець поблизу населеного пункту Білогорівка Сєверодонецького району Луганської області[240]. | ||
6906 | Титенко Юрій Алімович |
24 жовтня 1989, с. Бережнівка Полтавська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після закінчення середньої школи здобув професію маляра-штукатура в Горішньоплавнівському будівельному професійному ліцеї. Далі працював у м. Кременчуці на ливарному і вагонобудівному заводі. У 2015 році був призваний до ЗС України за мобілізацією, брав участь у бойових діях на сході України. З початком російського вторгнення в Україну, 9 березня 2022 року, вдруге, був призваний боронити державу від російських окупантів. Залишилися батьки, дружина та донька. | 12 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну на Донеччині[241]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[242]. | ||
6907 | Куценко Сергій Іванович |
17 вересня 1977, 44 роки, м. Білопілля Сумська область. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після закінчення місцевої середньої школи № 2, навчався в Білопільському професійно-технічному училищі. Учасник АТО (2014—2015). У лютому 2020 року уклав контракт зі ЗС України та відбув до ООС. Залишилася донька. | 12 травня 2022 | Загинув в результаті ворожого обстрілу російських окупантів на Ізюмському напрямку. Похований в м. Білопіллі[243]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[215]. | ||
6908 | Онишко Віталій Володимирович | 1975. Старший солдат, був призваний на військову службу з 24 березня 2021 року Близнюківським РТЦК та СП Харківської області. У військовій частині А3220 був старшим оператором протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки. | 12 травня 2022 | Загинув біля села Солодке Волноваського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[244][245]. | ||
6908 6914 |
Військовослужбовці ЗС України. | 12 травня 2022 | (для доповнення за 12 травня 2022 року) | |||
13 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6915 | Мартиненко Володимир Сергійович |
55-57 років, м. Київ. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Колишній десантник. 2014 року пішов добровольцем до ЗС України і воював на Луганщині. Отримав бойову травму, відновився. 24 лютого 2022 року, після початку російського вторгнення в Україну, повторно, як доброволець, вступив до ЗС України. | 13 травня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами в селищі Нью-Йорк на Донеччині[246]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[92]. | ||
6916 | Мехеда Андрій Вікторович | 16 січня 1970, смт Рокитне Київська область. Військовослужбовець 95 ОДШБр. З 1977 по 1987 рік навчався у Рокитнянській школі № 1. З 1988 по 1990 рік проходив військову службу. 2015 року пішов добровольцем до ЗС України і до 2019 року проходив службу командиром відділення 130 окремого розвідувального батальйону. Після початку російського вторгнення в Україну повернувся із-за кордону і добровольцем пішов до ЗС України[247]. | 13 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[248]. | ||
6917 | Гнідець Василь | 1986, 36 років, мешканець м. Соснівки Львівська область. Військовослужбовець 63-го окремого батальйону територіальної оборони 103 ОБрТрО. Його родина є вихідцями з Равщини. | 13 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[249]. | ||
6918 | Штифлюк Олег Степанович |
15 серпня 1976, 45 років, с. Ставчани Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Старший лейтенант, військовослужбовець 68 ОЄБр. | 13 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами поблизу села Богоявленка Донецької області[250]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[212]. | ||
6919 | Мороз Олександр Олександрович |
8 червня 1994, м. Кам'янське Дніпропетровська область. Старший солдат, військовослужбовець 54 ОМБр. Учасник АТО. | 13 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами в районі села Солодкого Донецької області[251]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[252] | ||
6920 | Яшний Євгеній | 38 років, с. Ароматне, АР Крим. Залишився без батька коли йому було 13 років. Закінчив загальноосвітню школу I—III ступенів села Безбородьки Черкаської області та Черкаське професійно-технічне училище № 15, здобув кваліфікацію штукатура лицювальника-плиточника. Пройшов строкову військову службу на Чернігівщині. З 2009 року він був донором крові. З 2017 року жив у селі Ліпляве на Черкащині. Довгий час працював у ТОВ «Віджі Продакшн» (Верес). У 2015 році Євгеній брав участь в АТО, воював біля міста Слов'янськ Донецької області. У 2017-му був учасником військового параду з нагоди Дня незалежності України. З 5 березня 2022 року знову став на захист Батьківщини під час повномасштабної війни. Приєднався до лав 54-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Обіймав посаду стрільця-санітара. У складі свого підрозділу боронив Донеччину від окупантів. | 13 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Мар'їнка на Донеччині. Похований в селі Ліпляве на Черкащині[253]. | ||
6921 | Повстяний Станіслав Станіславович | 29 серпня 1975, м. Запоріжжя, молодший сержант, позивний Звіробій. Учасник бойових дій 2015—2016рр у складі 81 ОАеМБр. З перших днів повномасштабного вторгення добровільно став на захист України на підступах до Києва у складі ТРО та з 12.03.2022р у складі 57 ОАеМБр в/ч 1736. Без батька залишились дві доньки 13 та 16 років та мати. Понад усе любив життя та Україну. | 13 травня 2022 | 13 травня 2022 року загинув у смт. Тошківка Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований 24 травня 2022р на Берковецькому кладовищi у м. Києвi. 42 ділянка, 2 ряд, 23 місце | ||
Кравцов Олег Іванович | 4 жовтня 1997, с. Лукашівка. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України, служив стрільцем-снайпером. | 13 травня 2022 | Отримав смертельні поранення від артобстрілу поблизу села Солодке, що знаходиться у Волноваському районі Донецької області.. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[254][255]. | |||
6920 | Військовослужбовці ЗС України. | 13 травня 2022 | (для доповнення за 13 травня 2022 року) | |||
14 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6921 | Пархоменко Сергій Ігорович |
14 січня 1997, 25 років, м. Харків. Капітан, командир авіаційної ланки 229 БрТА. Випускник Київського військового ліцею імені Івана Богуна та ХНУПС імені Івана Кожедуба (2019). 2 травня 2022 року був нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня[256]. Залишилися батьки, дружина та син (нар. 03_2022). Герой України (посмертно). |
14 травня 2022 | З першого дня відбиття російського вторгнення в Україну, виконав 38 бойових вильотів у складних умовах протидії ворожих засобів ППО та винищувальної авіації, під час яких знищив більше ніж 20 ворожих танків, понад 50 бойових броньованих машин, 55 транспортних засобів, 20 цистерн з пальним та кількасот солдатів і офіцерів рашистів. Загинув при виконанні бойового завдання в районі м. Гуляйполе Запорізької області. Похований у м. Вінниці[257][258]. | ||
6922 | Єрьоменко Сергій | с. Видраниця Ратнівський район Волинська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилися дружина та дві доньки. | 14 травня 2022 | Згідно з повідомленням Волинської обласної військової адміністрації, військовослужбовець загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[259]. | ||
6923 | Ніконець Михайло («Бублик») |
16 червня 1992, м. Умань Черкаська область. З початком російського вторгнення в Україну пішки вирушив з м. Умані обороняти м. Київ. 27 березня 2022 року, він з групою хлопців з міста Дніпро на гелікоптерах відправився на допомогу побратимам з «Азову» до м. Маріуполя. | 14 травня 2022 | Під час оборони заводу «Азовсталь» в м. Маріуполі отримав поранення, які виявилися несумісними з життям[260]. | ||
6924 | Кокін Сергій Станіславович | 1966 (56 років), Далекий Схід Росії. Військовослужбовець Сил ТрО ЗС України м. Львова. Мешкав у м. Луганську. В 2014 році переїхав до м. Фастова. Перебуваючи на Київщині, отримав посаду директора підприємства, яке співпрацювало з військовими — ремонтувало деталі для ВМС ЗС України. 24 лютого 2022 року став до територіальної оборони м. Львова. На початку квітня за розпорядженням командування відбув на передову. | 14 травня 2022 | Загинув в бою поблизу м. Золотого на Луганщині[261]. | ||
6925 | Шляховий Владислав Анатолійович | 38 років, м. Полтава. Молодший сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор 3-го механізованого відділення 42 ОМПБ 57 ОМПБр. Залишилися батьки, сестра, брат і троє дітей. | 14 травня 2022 | Згідно повідомлення Полтавського обласного ТЦК та СП, воїн-піхотинець загинув захищаючи Батьківщину від окупантів під артилерійським обстрілом поблизу смт Борівського Сєвєродонецького району на Луганщині. Похований в с. Копили на Полтавщині[262]. | ||
6926 | Бєлік Станіслав Геннадійович |
м. Шостка Сумська область. Солдат, військовослужбовець окремої гірсько-штурмової бригади ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після здобуття базової середньої освіти вступив до Шосткинського вищого професійного училища № 19, навчання в якому закінчив у 2016 році за фахом «кухар, кондитер». Під час навчання був активним спортсменом та учасником позакласних заходів, ведучим. З початком російського вторгнення в Україну добровольцем пішов на фронт. | 14 травня 2022 | Загинув під час штурмових дій поблизу с. Вишневе Гуляйпільського району Запорізької області. Похований в м. Шостці на Сумщині[263]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[45] | ||
6927 | Макаревич Дмитро Анатолійович |
29 листопада 1997, м. Вараш, Рівненська область.З 2002 проживав у с. Кропивна на Черкащині, де закінчив школу. Навчвся у Золотоніському професійному ліцеї, де здобув професію водія. Проходив строкову службу в ЗСУ. З початку російського вторгення — старший солдат Державної прикордонної служби України. | 14 травня 2022 | Загинув у результаті ворожого артилерійського обстрілу вогневих позицій на передньому краю оборони Донецької області. Похований у с. Кропивна на Черкащині.[264][265] Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[266]. | ||
6928 | Минів Володимир Анатолійович | 7 серпня 1988, с. Кам'янка Сколівської громади Львівської області. Старший солдат, навідник 80-ї львівської окремої десантно-штурмової бригади[267][268]. | 14 травня 2022[269] | Загинув, виконуючи бойове завдання біля села Богородичне на Донеччині. | ||
6929 … 6930 |
Військовослужбовці ЗС України. | 14 травня 2022 | (для доповнення за 14 травня 2022 року) | |||
15 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6931 | Кравчук В'ячеслав Васильович |
18 серпня 1963, с. Адамівка (Хмельницький район) Хмельницька область. Полковник, командир 35-го окремого штурмового батальйону «Тернопілля». Свого часу проходив службу на посаді командира роти спецпризначення 14-го окремого батальйону НГУ (в/ч 1441). Був головою Тернопільської обласної організації Всеукраїнського громадського об'єднання «Спілка офіцерів України». Кавалер ордену «За заслуги» III ступеня (20.01.2018)[270]. | 15 травня 2022 | Загинув на передовій у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[271]. | ||
6932 | Стівен Д. Забельські | 1 червня 1969, м. Амстердам штат Нью-Йорк США. Військовослужбовець загону «Росомаха» Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. До 2018 року проживав в рідному місті і закінчив середню школу Амстердама, потім переїхав в Ернандо (Флорида). Понад 30 років працював на будівництві. Ветеран профспілки трубомонтажників у північній частині штату Нью-Йорк. Служив в армії США у складі 101-ї повітрянодесантної дивізії, брав участь у війні в Перській затоці. Мав польське коріння. Залишилися дружина, п'ятеро пасинків та семеро братів і сестер. | 15 травня 2022 | Підірвався на міні в селі Дорожнянка Запорізької області[272]. | ||
6933 | Бондаренко Олександр Вікторович |
День народження — 24 серпня, с. Насташка Білоцерківський район Київська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До ЗС України був призваний за мобілізацією 1 квітня 2022 року. Залишилося троє неповнолітніх дітей. | 15 травня 2022 | Загинув при виконанні бойового завдання поблизу м. Харкова[248][273]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[61]. | ||
6934 | Дорошенко Віталій Миколайович |
9 лютого 1992, с. Обложки Шосткинський район Сумська область. Головний сержант, командир бойової машини обслуги реактивної артилерійської батареї 27 РеАБр. Навчався у Глухівському агроколеджі СНАУ, де опанував професію техніка-електрика. Залишилися дружина та син. | 15 травня 2022 | Згідно повідомлення 27 РеАБр, військовослужбовець загинув при виконанні бойового завдання із захисту України в результаті російського обстрілу на Харківщині. Похований у рідному селі[274]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[71]. | ||
6935 | Куриленко Олександр Вікторович |
Мешканець Петрівсько-Роменської сільської громади Гадяцького району Полтавської області. Солдат, військовослужбовець підрозділу 27 РеАБр. | 15 травня 2022 | Згідно повідомлення Полтавського обласного ТЦК та СП, воїн-артилерист загинув при виконанні бойового завдання із захисту України поблизу с. Шебелинки Балаклійського району на Харківщині[274][275][276]. Прим. Дата загибелі підлягає уточнення, адже 27 РеАБр повідомила про загибель шести військовослужбовців — 26.04.2022 року, а Полтавський обласний ТЦК та СП — 15.05.2022 року! Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[71]. | ||
6936 | Химич Юрій Якович |
Полтавська область. Старший солдат, військовослужбовець підрозділу 27 РеАБр. |