Генріх Панофка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генріх Панофка
Народився3 жовтня 1807(1807-10-03)[1][2][3]
Бреслау, Королівство Пруссія[4][2][3]
Помер18 листопада 1887(1887-11-18)[1][2][3] (80 років)
Карлсруе, Німецька імперія або Флоренція, Королівство Італія[2][4][3]
Країна Німеччина
Діяльністьскрипаль, композитор, вокальний педагог
Відомі учніАгренєв-Слов'янський Дмитро Олександрович
Знання мовфранцузька[1]
Брати, сестриTheodor Panofkad
Автограф

Генріх Панофка (нім. Heinrich Panofka; 3 жовтня 1807) — німецький скрипаль, композитор і музичний педагог. Брат археолога Теодора Панофки.

Біографія

[ред. | ред. код]

Почав навчатися музиці у рідному місті, однак потім за наполяганням батька вступив на юридичний факультет Університету Бреслау. Надалі, однак, захоплення музикою взяло верх, і Панофка перебрався до Відня, де займався під керівництвом Йозефа Майзедера. У 1827 році з успіхом дебютував як соліст і протягом декількох років гастролював по Німеччині. У 1831 році він оселився у Берліні, працюючи переважно як музичний журналіст, у 1834 році переселився до Парижа, де грав в Оркестрі концертного товариства Паризької консерваторії, продовжував займатися журналістикою (співпрацюючи в тому числі з «Новою музичною газетою»), а одночасно вчився співу в Марко Бордоньї. У 1842 році разом із Бордоньї заснував Академію любителів співу, після її закриття в 1847—1852 роках працював у Лондоні як вокальний педагог, диригент і хормейстер. Повернувшись у Париж, займався переважно педагогічною діяльністю; з 1866 року і майже до самого кінця життя працював у Флоренції, де у нього, зокрема, брала уроки Медея Фігнер.

Автор методичних посібників із вокального мистецтва «Практичний підручник співу» (англ. The Practical singing tutor; Лондон, 1852), «Мистецтво співу» (фр. L'art de chanter; Париж, 1853), «Вокальна азбука» (фр. Abécédaire vocal; Париж, 1858), довідника вокалістів-сучасників «Голосу і співаки» (фр. Voix et chanteurs; Париж, 1870), ряду концертних творів. Домашній альбом Панофки, що містить автографи Бетховена, Шуберта, Ліста, Берліоза і багатьох інших музичних знаменитостей, був факсимільно опублікований у 2007 році.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д Г. Риман Панофка // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 986–987.
  3. ↑ а б в г д Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116023236 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Heinrich Panofka: Ein musikalisches Stammbuch. Faksimile, 2 Bände, hrsg. von Eva-Brit Fanger, Tutzing: Hans Schneider, 2007
  • Alfred Baumgartner: Propyläen Welt der Musik – Die Komponisten – Ein Lexikon in fünf Bänden. Band 4, Propyläen Verlag, Berlin 1989, ISBN 3-549-07830-7, S. 250.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генріх_Панофка&oldid=28222755