Горбатов Олександр Васильович

Горбатов Олександр Васильович
рос. Горбатов, Александр Васильевич
Народження	9 (21) березня 1891(1891-03-21) Пахотино, Вязніковський повітd, Владимирська губернія, Російська імперія
Смерть	7 грудня 1973(1973-12-07) (82 роки) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Російська імператорська армія,  Радянська армія
Рід військ	кіннота, піхота, повітряно-десантні війська
Роки служби	1911–1973
Партія	КПРС
Звання	Генерал армії
Командування	Командувач повітряно-десантних військ СРСР, Командувач військами Прибалтійського військового округу, командувач 5 УдА та 3А, командир корпусу, командир дивізії
Війни / битви	Перша світова війна Громадянська війна Друга світова війна
Інше	мемуари «Годы и войны»
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (1968)

Горба́тов Олекса́ндр Васи́льович (9 (21) березня 1891(18910321) село Похотіно Шуйського повіту Владимирської губернії, тепер Палехського району Івановської області — 7 грудня 1973, Москва) — радянський воєначальник, восьмий Командувач ПДВ СРСР (березень 1950 — травень 1954), генерал армії (СРСР) (8.08.1955), Герой Радянського Союзу (10.04.1945). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1961 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань.

Біографія

Народився в селі Похотіно Шуйського повіту Владимирської губернії в родині селянина.

Учасник Першої світової війни, унтер-офіцер. Після Лютневої революції 1917 року — член полкового, а потім дивізійного комітету солдатських депутатів. З серпня 1919 року служив у Червоній армії. Брав участь в Громадянській війні, командував взводом, ескадроном кінноти на Південно-Західному фронті. Член РКП(б) з 1919 року.

Після Громадянської війни — командир кавалерійського ескадрону (1921), кавалерійського полку (1921—1928), бригади (1928—1931). Закінчив кавалерійські командні курси (1926) і курси вдосконалення вищого комскладу (1930). З 1931 року — помічник командира, а в 1933—1937 — командир кавалерійської дивізії. Наприкінці 1937 року необґрунтовано репресований і засуджений на 15 років. У 1940 році звільнений та реабілітований.

На початку Німецько-радянської війни — заступник командира стрілецького корпусу на Південно-Західному фронті. З жовтня 1941 року по червень 1942 року командував 226-ю стрілецькою дивізією, що брала участь в бойових діях в Україні (Південно-Західний фронт). У червні-жовтні 1942 року — інспектор кавалерії Південно-Західного, потім Сталінградського фронтів. У жовтні 1942 року призначений заступником командувача 24-й армії. З квітня по червень 1943 року командував 20-м гвардійським стрілецьким корпусом.

З червня 1943 року до кінця війни — командувач 3-ю армією. У липні 1943 року в Орловській наступальній операції О. В. Горбатов ретельно спланував і організував бойові дії армії по прориву сильно укріпленої оборони противника на річці Зуша та її подальший наступ. У результаті 5 серпня війська армії у взаємодії з 63-ю армією звільнили місто Орел.

У наступальній операції восени 1943 року та взимку 1944 року 3-тя армія під командуванням А. В. Горбатова успішно форсувала великі водні перешкоди (річки Сож, Дніпро та інші), брала участь в Білоруській операції 1944. У січні-лютому 1945 року О. В. Горбатов уміло командував військами армії при прориві довготривалої оборони противника і відбитті його контрударів в ході Східно-Пруської операції (у складі 2-го Білоруського фронту). Пізніше армія під керівництвом О. В. Горбатова здійснила маневр зі Східної Пруссії на річці Одер і у складі 1-го Білоруського фронту брала участь в Берлінській операції 1945 року.

О. В. Горбатов широко застосовував в бойових діях раптовість, стрімкість, кидки на великі відстані з виходом у фланг і в тил противника. За уміле керівництво військами армії при прориві довготривалої оборони противника і відбитті його контрударів в ході Східно-Пруської операції, особисту мужність 10.04.1945 О. В. Горбатову присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

З червня 1945 року — командувач 5-ю ударною армією і одночасно — комендант Берліну. У листопаді 1945 року одночасно став начальником Радянської військової адміністрації в Мекленбурзі та Західній Померанії (Німеччина). З листопада 1946 року — командувач 11-ї гвардійської армією Прибалтійського військового округу.

З березня 1950 року — командувач Окремої гвардійської повітряно-десантної армії, з травня 1953 року — командувач Повітряно-десантними військами Радянського Союзу.

У травні 1954 — квітні 1958 року — командувач військ Прибалтійського військового округу.

З квітня 1958 року — в Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Автор мемуарів «Роки і війни» (рос. «Годы и войны»).

Нагороди

• Герой Радянського Союзу № 6459 (10.04.1945).
• три ордени Леніна (03.06.1944, 21.02.1945, 10.04.1945);
• орден Жовтневої Революції (25.03.1971);
• чотири ордени Червоного Прапора (1921, 27.03.1942, 03.11.1944, 15.11.1950);
• два ордени Суворова I ступеня (22.09.1943, 29.05.1945);
• орден Суворова II ступеня (27.08.1943);
• орден Кутузова I ступеня (23.07.1944;
• орден Кутузова II ступеня (08.02.1943);
• два ордени Червоної Зірки (16.08.1936, 21.03.1961).
• 11 медалей СРСР
• орден «Легіон пошани» ступеня Головнокомандувача (США) (1944)
• орден «Хрест Грюнвальда» II ст. (Польща) (24.04.1946)
• орден « Virtuti militari» (Польща) II класу (19.12.1968) та IV класу (6.10.1973)
• орден Червоного Прапора (Монголія) (6.07.1971)
• медалі Польщі, Чехословаччини, Монголії.

Посилання

• Горбатов Александр Васильевич [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] // Сайт «Хронос» (рос.)
• Горбатов Александр Васильевич [Архівовано 17 серпня 2010 у Wayback Machine.]