Гранатуров Юрій Ісайович
| Юрій Ісайович Гранатуров | |
|---|---|
 | |
 5-й Міський голова Миколаєва  | |
| 30 травня 2014 — 24 листопада 2015 | |
| Попередник | Володимир Чайка |
| Наступник | Олександр Сєнкевич |
| Секретар Миколаївської міської ради | |
| 1 жовтня 2013 — 30 травня 2014 | |
| Попередник | Володимир Коренюгін |
| Народився | 31 липня 1960 (64 роки) Миколаїв, Українська РСР, СРСР |
| Відомий як | політик |
| Громадянство |  СРСР →  Україна |
| Національність | українець[джерело?] |
| Освіта | Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України |
| Alma mater | Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського і ОРИГУ НАГУ |
| Науковий ступінь | кандидат економічних наук |
| Політична партія | 2005-лютий 2014 — Партія регіонів 2014-липень 2015 — безпартійний серпень 2015 — дотепер — партія «Наш Край» |
| Професія | філолог, магістр державного управління |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
Юрій Ісайович Гранатуров (нар. 31 липня 1960, Миколаїв, Українська РСР, СРСР) — український політичний діяч, міський голова міста Миколаєва з травня 2014 року по 24 листопада 2015.
Народився 31 липня 1960 року в місті Миколаєві у родині військовослужбовця[1]. Спочатку навчався у 18-й, потім — у 6-й загальноосвітніх школах Миколаєва. Після школи працював складальником корпусів на ЧСЗ, потім — служба в армії. Був командиром артрозвідки, заступником командира взводу, проходив службу за межами СРСР.
Закінчив Миколаївський педагогічний інститут за спеціальністю «Філологія», а також Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Після закінчення педагогічного інституту працював у загальноосвітніх школах № 54 та № 34 Миколаєва, потім став директором ЗОШ № 36.
У 1998 році був обраний депутатом Миколаївської міської ради, увійшов до складу депутатської групи «Моє місто».
У 1999 році був довіреною особою кандидата в президенти України Євгенія Марчука.
У 2002 був обраний депутатом Миколаївської міської ради по одномандатному округу, став заступником міського голови Володимира Чайки, керуючим справами міськвиконкому Миколаєва. У 2006 році був переобраний депутатом міської ради за списками Партії регіонів. У тому ж році був призначений на посаду першого заступника Миколаївського міського голови. На чергових виборах депутатів Миколаївської міськради 2010 року переміг на мажоритарному окрузі.
2010–2013 — голова адміністрації Ленінського району Миколаєва.
1 жовтня 2013 року після смерті Володимира Коренюгіна під час позачергової сесії Миколаївської міської ради був обраний секретарем міської ради. У зв'язку з відсутністю обраного мера, Юрій Гранатуров автоматично став виконуючим обов'язки міського голови.[2].
25 травня 2014 року переміг на виборах Миколаївського міського голови, набравши 27,69 % голосів виборців[3].
- Найближчі претенденти
- 2. Сергій Ісаков — 22,84 %
- 3. Олександр Жолобецький — 15,27 %
- 4. Юрій Антощенко — 10,5 %
- 5. Олександр Сенкевич — 4,64 %
30 травня 2014 року під час 40-ї сесії Миколаївської міської ради Юрій Гранатуров склав з себе повноваження секретаря та депутата міської ради. Потім голова Миколаївської міської виборчої комісії Ірина Косякова зачитала цифри з протоколу про результати виборів міського голови, які відбулись 25 травня, та оголосила, що Юрій Гранатуров обраний новим мером Миколаєва.[4].
З 2005 по лютий 2014 року був членом Партії регіонів. Про свій вихід з партії Юрій Гранатуров заявив 22 лютого під час знесення пам'ятника Леніну на головній площі Миколаєва[5].
У липні 2015 року Юрій Гранатуров заявив, що не збирається вступати до будь-якої політичної партії, оскільки переконаний, що мер міста повинен бути безпартійним.[6]
У серпні 2015 року Юрій Гранатуров обраний співголовою політичної партії «Наш край».[7]
У серпні 2020 року покинув «Наш край» та став головою обласної партійної організації всеукраїнської політичної партії «За майбутнє».[8]
- ↑ Юрий Гранатуров: «Не любить Николаев просто невозможно» (рос.). Станислав Козлов, «Вечерний Николаев». 31 липня 2010. Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 20 липня 2014.
- ↑ Юрия Гранатурова безальтернативно избрали секретарем Николаевского городского сонета (рос.). НикВести. 1.10.2013. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 20 липня 2014.
- ↑ Гранатуров стал мэром Николаева, обогнав Исакова почти на 10 тысяч голосов (рос.). НикВести. 27 травня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 20 липня 2014.
- ↑ Гранатуров официально стал мэром Николаева (рос.). НикВести. 30 травня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 20 липня 2014.
- ↑ Временный мэр Николаева Гранатуров покинул ПР (рос.). НикВести. 22.02.2014. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 20 липня 2014.
- ↑ Гранатуров не хочет вступать в партию, которая его выдвинет: «Мэр города должен быть беспартийным». НикВести. 15.07.2015. Архів оригіналу за 3 серпня 2015. Процитовано 18 серпня 2015.
- ↑ Гранатуров избран сопредседателем партии «Наш край». НикВести. 17.08.2015. Архів оригіналу за 18 серпня 2015. Процитовано 18 серпня 2015.
- ↑ Поміняв "Наш Край" на "За майбутнє": голова Інгульського району Миколаєва заявив, що йде з посади. mykolaiv.one (укр.). Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
- Народились 31 липня
- Народились 1960
- Випускники Миколаївського університету
- Випускники Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України
- Уродженці Миколаєва
- Випускники Національної академії державного управління при Президентові України
- Політики України
- Міські голови Миколаєва
- Члени Партії регіонів
- Депутати Миколаївської міської ради