Джузеппе Сарті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джузеппе Сарті
італ. Giuseppe Sarti
Основна інформація
Дата народження1 грудня 1729(1729-12-01)[1][2][3]
Місце народженняФаенца, Провінція Равенна, Емілія-Романья[3]
Дата смерті28 липня 1802(1802-07-28)[4][1][2] (72 роки) або 28 лютого 1802(1802-02-28)[3] (72 роки)
Місце смертіБерлін, Королівство Пруссія[3]
Професіїкомпозитор, музичний педагог, педагог, капельмейстер, директор
ВчителіFrancesco Antonio Vallottid і Джованні Батіста Мартіні
Відомі учніЛуїджі Керубіні і Грибович-Брежинський Степан Григорович
Інструментиорган
Жанриопера, класична музика і духовна музика
CMNS: Файли у Вікісховищі

Джузеппе Са́рті (італ. Giuseppe Sarti; хрещений 1 грудня 1729, Фаенца — пом. 28 липня 1802, Берлін) — італійський композитор, диригент і педагог; почесний член Петербурзької академії наук з 1796 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в італійському місті Фаенці (де і був хрещений 1 грудня 1729 року) в родині ювеліра і одночасно скрипаля-любителя. Початкову музичну освіту здобув у церковно-співочій школі, а надалі брав уроки у професійних музикантівФранческо Валлотті в Падуї і у знаменитого падре Мартіні в Болоньї). До 13 років вже непогано грав на клавішних інструментах, що дозволило йому обійняти посаду органіста в рідному місті[5].

З 1752 року почав працювати і в оперному театрі. Його перша опера — «Помпей в Вірменії» — пройшла з успіхом, а друга, написана для Венеції, — «Король-пастух» — зробила його відомим. 1753 року був запрошений в Копенгаген капельмейстером італійської оперної трупи і почав складати поряд з італійськими операми зінгшпілі данською мовою. За роки перебування в Копенгагені створив 24 опери[5].

1775 року, через борги, за вироком суду, покинув Данію. У 17751779 роках у Венеції був директором жіночої консерваторії. У 17791784 роках в Мілані був капельмейстером собору. Творчість композитора в цей період досягає європейської слави — його опери ставляться на сценах Відня, Парижа, Лондона (серед них — «Сільські ревнощі» — 1776, «Ахілл на Скірос» — 1779, «Двоє сваряться — третій радіє» — 1782)[5].

З 1784 року, за запрошенням імператриці Катерини ІІ, прибув до Російській імперії, де став придворним капельмейстером. У 17861790 роках — на службі у Григорія Потьомкіна. Очолював його домашню капелу в Причорномор'ї; мав титул директора Катеринославської музичної академії.

Автор опер (у тому числі «Арміда та Рінальдо», 1785; «Андромеда», 1798), композицій для хору та оркестру, пісень.

Серед учнів — Л. Керубіні, А. Ведель, С. Давидов, Д. Кашин, С. Дегтярьов, Л. Гурильов, П. Турчанінов.

1801 року вийшов у відставку і вирушив до Італії, але помер по дорозі в Берліні 28 липня 1802 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б International Music Score Library Project — 2006.
  3. а б в г Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. а б в Классическая музыка, опера и балет. [Архівовано 24 травня 2020 у Wayback Machine.](рос.)

Література

[ред. | ред. код]