Друга династія Чжоу
Друга династія Чжоу | |
Дата створення / заснування | 690[1] |
---|---|
Засновник | У Цзетянь[1] |
Замінений на | Династія Тан |
На заміну | Династія Тан |
Час/дата припинення існування | 3 березня 705 |
Причина руйнування | Shenlong Revolutiond |
Друга династія Чжоу у Вікісховищі |
Друга Чжоу (кит.
Ставши імператрицею, У Чжао взяла собі ім'я У Цзетянь. Столицею імперії стало місто Лоян (кит.
Історики вважають династію Чжоу проміжним періодом в історії правління династії Тан.
До заснування династії, У Цзетянь брала активну участь у придворному житті та управлінні державою. Її прагнення до безмежної влади призвело до того, що вона в 683 році стала регентом при імператорах Чжун-цзуні та Жуй-цзуні, які були її синами. Таке становище робило її фактичним правителем Китаю, що давало їй перевагу в досягненні поставленої мети – зайняти трон. У Цзетянь протегувала буддизму і використовувала його для досягнення легітимності своїх прав на престол.[2] В 690 році У Цзетянь узурпувала трон, оголосивши себе імператором нової династії Чжоу.
У Цзетянь була єдиною правлячою представницею династії Чжоу. Незважаючи на незаконне захоплення влади, її правління характеризувалося як благонадійне.
Перш за все, У Цзетянь віддячила буддистів за надану підтримку із захоплення влади. 691 року буддизм отримав статус державної релігії і був поставлений над даосизмом і конфуціанством.[3] Видано указ про будівництво буддійських храмів по всій імперії. Найвідомішим вважається храм Даюнь (кит.
Буддійські храми почали грати важливу роль в економіці Китаю. Військова експансія на землі Тибету і Туркестану не тільки убезпечила торгові шляхи на захід, а й збільшила площу вільної землі, яку придбали у власність буддійські монастирі. За рахунок великої площі, відведеної під сільське господарство, монастирі могли контролювати ціни на рис і борошно.[4]
Культурний вплив буддизму сприяв поліпшенню якості перекладів різних текстів, в тому числі і релігійного змісту, а також формування нових торговельних шляхів до Індії і Західної Азії, якими користувалися не тільки купці, але й прочани. Переклади робилися не тільки з індійських мов китайською, але і з китайської тибетською, корейською та японською, а також деякими тюркськими мовами.[4] Великі міста Чанань і Лоян (Шеньду) стали центрами співіснування різних релігій, зокрема християнства та ісламу.[5]
Під час правління У Цзетянь, Китай вів успішну війну проти Тибету за землі Західного Краю (Туркестан).[6] На північному сході, в 699 році Китай спільно з тюрками розбив повсталі племена киданів. Одночасно, тюркський Капаган-каган, шляхом династичного шлюбу, зажадав відновити китайську династію Тан під своїм правлінням. Каган зажадав від Китаю принца з роду Тан для одруження на його дочці.[7] Однак У Цзетянь направила до кагану принца свого роду У. Каган відмовився від пропозиції і безпосередньо зажадав відновлення династії Тан. Щоб домогтися виконання своєї вимоги, каган почав військову компанію проти Китаю. Армія тюрків разом з існуючою опозицією всередині імперії представляла серйозну загрозу владі У Цзетянь. Тому в 698 році У Цзетянь повернула із заслання свого сина Чи Сяня – колишнього імператора Чжун-цзуна з династії Тан і зробила його спадкоємцем. Таким чином, вона погодилася з вимогами кагана.
Внутрішня політика характеризується постійною боротьбою У Цзетянь з опозицією. Її основними супротивниками виступали прихильники відновлення влади династії Тан. Ще до сходження на престол У Цзетянь організувала мережу шпигунів та інформаторів, які доповідали про діяльність чиновницької знаті імперії.[8] З 686 року імператриця почала нагороджувати інформаторів званнями. Система доносів, створена з метою боротьби з опозицією, стала інструментом масового терору. Широкою практикою стали помилкові звинувачення.
Важливою проблемою залишалося питання престолонаслідування. Між членами сімей У та Лі (династія Тан) проходила боротьба за титул спадкоємця престолу. Щоб не допустити можливої війни, У Цзетянь в 699 році наказала обом родинам присягнути один одному.
У 697 році У Цзетянь було 73 роки і вона не могла настільки ж ефективно утримувати владу, як раніше. Того ж року, у неї з'явилося два нових фаворита – брати Чжан Ічжи (кит.
З 704 року У Цзетянь відчувала серйозні проблеми зі здоров'ям. Під час хвороби, тільки брати Чжан допускалися в її покої. При дворі з'являлися чутки про намір братів Чжан узурпувати трон. Невдоволенням корупцією і братами скористалася група лояльних династії Тан чиновників. 20 лютого 705 року змовники, до числа яких входили вищі особи держави, вбили братів Чжан і зажадали зречення У Цзетянь на користь її сина Чи Сяня (Чжун-цзуна).[9] У Цзетянь виконала вимогу передати трон синові. Колишня імператриця була перевезена в палац Шан'ян (кит.
16 грудня 705 року У Цзетянь померла у віці 82 років. У 706 р. вона була похована поруч з древньою столицею Чанань у мавзолеї Цяньлін (кит.
Традиційна китайська історіографія розглядає династію Чжоу, як період правління династії Тан, адже У Цзетянь була дружиною двох імператорів Тан, і вона була похована в мавзолеї Цяньлін – усипальниці імператорів династії Тан. Крім того, У Цзетянь була єдиним імператором династії Чжоу, що не відповідає концепції династії.
Довгий час правління У Цзетянь розглядалося як період тиранії. За нею до самого кінця імперського періоду історії Китаю закріпилася погана слава. Її образ не відповідав «лагідного, милостивого і доброчесного» образу жінок у традиційній китайській культурі.[11] У XX столітті, однак, художні твори відображають У Цзетянь вже як мудру правительку.
Однак, історично (а не згідно романів) її правління почалося і тривало з великим насильством, у поєднанні з використанням шпигунської мережі і системи доносів. Проти неї виступала стара знать, яка не визнавала влади жінки і деякі члени родини Лі бажали відновлення династії Тан.
У Цзетянь стала авторкою декількох літературних творів. Під її керівництвом, чиновниками були написані ряд робіт, включаючи «Біографії відомих жінок» (кит.
У Цзетянь була покровителькою буддизму в Китаї. По всій імперії будувалися буддійські монастирі, удосконалювалися переклади священних текстів. Крім того, У Цзетянь робила більше пожертви для будівництва величезної скульптури Будди Майтреї в печерах Лунмень (кит. 龙门).[13] Комплекс печер Лунмень, на сьогоднішній день входить в перелік об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У число таких об'єктів також входить Велика Пагода диких гусей (кит.
Конфуціанство теж не залишилося без уваги імператриці. Воно було основою давньої системи китайських іспитів кецзюй, що дозволяла вступити на державну службу. У Цзетянь змогла залучити до посад велику кількість талановитих людей, які стали опорою імператриці і противагою нелояльної знаті. Держава отримала оновлений бюрократичний апарат, заснований на меритократії.[5]
Проведена зовнішня політика дозволила повернути втрачені землі і розширити територію держави. Повернення Західного Краю розширило контакти на заході, сприяло розвитку торгівлі.
- ↑ а б https://baike.baidu.com/item/
武周 - ↑ Paludan, Ann, 1928-. Chronicle of the Chinese emperors: the reign-by-reign record of the rulers of Imperial China. — Thames & Hudson, 2009. — С. 100. — ISBN 978-0-500-28764-4, 0-500-28764-3.
- ↑ Xiong, Victor Cunrui. VerfasserIn. Historical dictionary of medieval China. — ISBN 978-1-4422-7615-4, 1-4422-7615-0.
- ↑ а б Wolfram Eberhard. A History of China // University of California Press. — 2013. — 13 September. — P. 185. — DOI: .
- ↑ а б Barbara Bennett Peterson. Notable Women of China // M.E. Sharpe. — 2016. — 16 вересня. — С. 195. — DOI: .
- ↑
司 马光, 1019-1086. 资治通 鉴全编. — Beijing guo xue shi dai wen hua chuan bo you xian gong si, [200-]. - ↑ Wolfram Eberhard. A History of China // University of California Press. — 2013. — 13 вересня. — С. 186. — DOI: .
- ↑ Barbara Bennett Peterson. Notable Women of China // M.E. Sharpe. — 2016. — 16 вересня. — С. 196. — DOI: .
- ↑ а б Karetzky, Patricia Eichenbaum, 1947-. Court art of the Tang. — University Press of America, 1996. — 31 с.
- ↑ Научная конференция "Общество и государство в Китае" (40th: 2010: Moscow, Russia). XL научная конференция Общество и государство в Китае: учёные записки отдела Китая. — Institut vostokovedenii︠a︡ RAN, 2010. — ISBN 978-5-89282-415-6, 5-89282-415-2.
- ↑ Guo Nan. Analysis of the Image of Wu Zetian in Junior Middle School Teaching Materials // Chinese Education & Society. — 2003. — Т. 36, вип. 3 (1 травня). — С. 34–42. — ISSN 1944-7116 1061-1932, 1944-7116. — DOI: .
- ↑
王 拥军.女人 应学点 武 则天. — Zhong guo yan shi chu ban she, 2013. — ISBN 978-7-5171-0028-7, 7-5171-0028-9. - ↑ Paludan, Ann, 1928-. Chronicle of the Chinese emperors: the reign-by-reign record of the rulers of Imperial China. — Thames & Hudson, 2009. — С. 99. — ISBN 978-0-500-28764-4, 0-500-28764-3.
- Barbara Bennett Peterson. Notable Women of China // M. E. Sharpe. — 2016-09-16. — DOI:10.4324/9781315702063
- Nan Guo, Analysis of the Image of Wu Zetian Junior in Middle School Teaching Materials // Chinese Education & Society. 2003, Vol. 36 Issue 3, p34-42.
- Paludan, Ann, 1928-. Chronicle of the Chinese emperors: the reign-by-reign record of the rulers of Imperial China. — Thames & Hudson, 2009. — С. 99. — ISBN 978-0-500-28764-4, 0-500-28764-3.
- Patricia Eichenbaum Karetzky. Court Art of the Tang / Patricia Eichenbaum Karetzky, New York, University Press of America, 1996.
- Xiong, Victor Cunrui. VerfasserIn. Historical dictionary of medieval China. — ISBN 978-1-4422-7615-4, 1-4422-7615-0.
- Wolfram Eberhard, A History of China. Berkeley and Los Angeles, University of California Press, 1977.
王 拥军,女人 应学点 武 则天,三河 市 ,中国 言 实出版 社 , 2013.司 马光, 1019-1086. 资治通 鉴全编.. — Beijing guo xue shi dai wen hua chuan bo you xian gong si, [200-].