Д1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Д1
Дизель-поїзд Д1-689 (зліва) на станції ім. Т. Шевченка
Основні дані
Роки будування1964-1988
Країна будуванняУгорщина Угорщина
ЗаводМАВАГ
Поїздів побудовано605
Вагонів побудовано2450
Технічні дані
Рід службипасажирський
Кількість вагонів в поїзді4 (2 моторні і 2 причіпні)
Місткість400 осіб
Робоча маса274 т
Порожня маса210 т
Конструкційна швидкість120 км/год
Довжина поїзда99080 мм
Діаметр коліс950 мм
Ширина колії1520 мм
Тип двигунадизельний, 12VFE17/24
Кількість дизельних двигунів2
Потужність двигуна538 кВт
Тип передачігідромеханічна, HM-612-22
Тип гальмаколодкове
Система опаленнявертикальний водяний котел
Експлуатація

Дизель-поїзд Д1 (Д1) — серія дизель-поїздів, які будувалися з 1964 до 1988 року угорським заводом Ганц-МАВАГ, Будапешт, на замовлення Міністерства шляхів сполучення СРСР для залізниць СРСР. Всього було побудовано 605 рухомих складів. Конструкційно Д1 були вдосконаленою версією дизель-поїздів серії Д і відрізнялися від останніх насамперед наявністю більш потужного дизельного двигуна, гідромеханічної передачі та кількістю вагонів, збільшеною на один причіпний вагон.

Дизель-поїзд на станції Ворохта, Львівська залізниця

Починаючи з 1964 року, дизель-поїзди експлуатувалися на Горьківській, Донецькій, Московській, Львівській, Одесько-Кишинівській, Жовтневій, Прибалтійській, Південно-Східній залізницях для організації приміського і місцевого пасажирського сполучення на не електрифікованих і частково електрифікованих ділянках. В даний час продовжують експлуатуватися на Одеській, Львівській, Донецькій і Молдовській залізницях.

Дані про дизель-поїзди серії

[ред. | ред. код]

Експлуатація

[ред. | ред. код]

Дизель-поїзди Д1 надійшли в експлуатацію на Горьківську (Горькій-Моск., Тумський, Юдін, Казань), Донецьку (Сватове, Сентянівка, Попасна, Родакове, Дебальцеве-пас., Іловайськ), Московську (Смоленськ, Вузлова, Новомосковськ-1), Львівську (Чоп, Здолбунів, Коломия, Королево ), Одесько-Кишинівську (Христинівка, Миколаїв, ім. Шевченка, Одеса заст., Кишинів), Жовтневу (Виборг, Новгород, Ленінград-Варша.) , Прибалтійську (Вільнюс, Радвілішкіс, Тарту, Таллінн-Вяйке, Калінінград), Південно-Східну (Отрожки, Тамбов-1) залізниці. Станом на 1 січня 1976 року, на залізницях Радянського Союзу експлуатувався 371 дизель-поїзд Д1, з них на Горьківської - 46, Донецькій - 53, Московській - 54, Львівській - 40, Одесько-Кишинівській - 61, Жовтневій - 20, Прибалтійській - 79, Південно-Східній - 18 [1]. На Смоленському, Казанському, Кишинівському, Одеському, Вільнюському, Калінінградському та інших вузлах майже всі приміські та частина місцевих пасажирських перевезень обслуговувалися дизель-поїздами.

Станом на 1 січня 1992 року, на залізницях колишнього СРСР знаходилося 472 дизель-поїзда Д1 [3].

Експлуатація дизель-поїздів пізніх номерів виявила недостатню надійність роботи заводської силової передачі, пов'язану з поломками дисків 3-ї швидкості. Управлінням локомотивного господарства було рекомендовано глушити трубки включення 3-ї швидкості. У 1980-1990-х роках фахівцями ВНДІЗТа був проведений комплекс робіт з вивчення можливості заміни силової установки дизель-поїзда [4]. Проект модернізації передбачав заміну заводської гідромеханічної передачі НМ612-22 на гідродинамічну типу ГДП 750/201 та заводського дизеля 12VFE17/24 на дизель типу М773А (12ЧН18/20). Модифіковані таким чином на Великолуському локомотиворемонтному заводі в період з 1995 по 2002 роки дизель-поїзда отримали позначення Д1м [5].

Експлуатація дизель-поїздів Д1 на залізницях поступово завершується. У 2001 році експлуатація дизель-поїздів Д1 припинена на Естонській залізниці, в 2004 - на Жовтневій, в 2008 - на Литовській залізниці , у 2011 - на Калінінградській. Станом на 1 січня 2012 року, на залізницях СНД експлуатувалося (в пасажирському сполученні) 68 дизель-поїздів Д1, з них на Московській - 4 (Новомосковськ-I), Одеській - 17 (ім. Шевченка, Христинівка, Миколаїв), Львівській - 32 (Здолбунів, Коломия, Чоп), Донецькій - 15 (Сватове, Іловайськ), Молдавській - 20 (Кишинів). Частина дизель-поїздів і побудованих на їхній базі мотрис використовується для службових потреб [6].

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Основні параметри дизель-поїзда серії Д1[7][8]:

  • Завод-виробник — Ganz–MÁVAG (Угорщина);
  • Тип передачі — гідромеханічна;
  • Габарит — 1-Т;
  • Потужність силової установки — 2×730 к.с;
  • Конструкційна швидкість — 126,7 км/год;
  • Кількість моторних вагонів — 2;
  • Кількість причіпних вагонів — 2;
  • Кількість рухомих колісних пар у моторному візку — 2;
  • Діаметр кругу катання нових бандажів — 950 мм;
  • Маса:
    • Поїзда (споряджена) — 210 т;
    • Поїзда (робоча) — 274 т;
    • Моторного вагона — 65,6 т;
    • Причіпного вагона — 37,0 т;
  • Довжина по вісям автозчеплення:
    • Поїзда — 99 080 мм;
    • Моторного вагона — 25 000 мм;
    • Причіпного вагона — 24 540 мм;
  • Кількість місць для сидіння — 400;
  • Годинна потужність головних дизелів — 2×730 к. с.;
  • Навантаження від рухомих колісних пар — 17 тс;
  • Мінімальний радіус проходження кривих при швидкості не більше 10 км/год — 100 м;
  • Прискорення під час запуску — 0,3—0,4 м/с2;
  • Запас палива — 2×1200 л;
  • Запас піску — 2×160 кг;
  • Кількість масла в системі двигуна — 0,2 м³;
  • Кількість масла у гідромеханічній передачі — 0,21 м³;
  • Складів побудовано — 605;
  • Вагонів побудовано — 2540;
  • Ширина колії — 1524, 1520 мм;
  • В експлуатації — з 1964 року;
  • Кількість вагонів в складі — 4-6;
  • Осьова формула — (1—20+2)+2•(2—2)+(2+20—1);
  • Кількість місць для сидіння — 400;
  • Довжина поїзда — 99 080 мм;
  • Ширина поїзда — 3120 мм;
  • Висота поїзда — 4600 мм;
  • Матеріал вагону — сталь;
  • Навантаження від осі на рейку — 17 тс;
  • Двигун:
    • Марка — 12VFE17/24;
    • Тип — дизельний чотирьохтактний форкамерний з турбонаддувом;
    • Розташування циліндрів — V-подібне;
    • Число циліндрів — 12;
    • Діаметр циліндра — 170 мм;
    • Хід поршня — 240 мм;
    • Номінальна частота обертання колінчастого валу — 1250 об/хв;
    • Мінімальна частота обертання колінчастого валу — 530 об/хв;
    • Ступінь стиснення — 12,5;
    • Середній ефективний тиск — 8,04•10⁵ Па;
  • Система наддуву:
    • Тип турбокомпресора — центробіжний одноступінчастий з газотурбінним приводом;
    • Частота обертання ротора турбокомпресора — 21000 об/хв;
  • Система подачі палива:
    • Тип паливопрокачувального насосу — шестеренний;
    • Привід паливопрокачувального насосу — електричний;
  • Система змазки:
    • Тип — циркуляційна під тиском з "сухим" картером;
    • Тип маслопрокачувального насосу — шестеренний;
    • Подача маслопрокачувального насосу — 0,000666 м³/с;
    • Привід маслопрокачувального насосу — електричний;
    • Частота обертання — 2800 об/хв;
    • Мінімально допустимий тиск масла — 1•10⁵ Па;
  • Кількість ступенів передачі — 3 (1 гідравлічний і 2 механічні);
  • Компресор:
    • Тип — МК-135;
    • Число ступенів стиснення — 2;
    • Робочий тиск другого ступеня — 8•10⁵ Па;
    • Подача при номінальній частоті обертання колінчастого валу — 0,025 м³/с;
    • Привід — механічний;
    • Споживана потужність — 12,5 кВт;
    • Частота обертання — 695 об/хв;
  • Тип осьового редуктора — одноступінчастий з конічними шестернями;
  • Тип гальм — колодкові;
  • Спосіб приведення гальм у дію:
    • Основний — електропневматичний;
    • Резервний — пневматичний;
  • Кількість гальмівних осей у вагоні — 4;

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Раков, 1999, с. 300.
  2. ↑ Расчётные данные
  3. ↑ Villányi, 2009.
  4. ↑ Попов, Москальова, 1982.
  5. ↑ Фатєєв, 2007.
  6. ↑ trainpix, 2012.
  7. ↑ Лернер, 1982, с. 13, 14.
  8. ↑ МАВАГ, 1977, с. 25, 27.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  •  / Лернер Б. М., Лебедев В. П., Палкин А. П. — М. : Транспорт, 1970. — С. 358.(рос.)
  • Паспортные характеристики и результаты испытаний дизель-поезда Д1 / Федичкин С. Д. — М. : Транспорт, 1975. — С. 72.(рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Д1&oldid=36970355