Енріке Фернандес Віола
Енріке Фернандес | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Енріке Фернандес Віола | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 10 червня 1912 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Монтевідео, Уругвай | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Смерть | 6 жовтня 1985 (73 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Монтевідео, Уругвай | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Уругвай | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Енріке Фернандес (ісп. Enrique Fernández, 10 червня 1912, Монтевідео — 6 жовтня 1985, Монтевідео) — уругвайський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Виступав, зокрема, за «Насьйональ» та «Барселону», а також національну збірну Уругваю, з якою він виграв Чемпіонат Америки 1935 року. Будучи тренером, він виграв два чемпіонати Уругваю з «Насьйоналем» і три чемпіонати Іспанії з «Барселоною» та «Реалом».
У дорослому футболі дебютував 1930 року виступами за «Насьйональ», взявши участь у 23 матчах чемпіонату.
Згодом з 1931 по 1932 рік грав у Аргентині за клуби «Тальєрес» (Ремедіос) та «Індепендьєнте» (Авельянеда), після чого повернувся в «Насьйональ». Цього разу відіграв за команду з Монтевідео наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Насьйоналя», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,46 голу за гру першості. За цей час двічі виборов титул чемпіона Уругваю.
1935 року став гравцем іспанської «Барселони» і допоміг їм двічі виграти чемпіонат Каталонії і вийти у фінал Кубка Іспанії. У Ла Лізі дебютував 10 листопада 1935 року в матчі проти «Еспаньйола» (0:1). Загалом він зіграв 17 ігор за клуб у вищому іспанському дивізіоні і забив 8 голів, в тому числі хет-трик проти «Осасуни» (5:0) 29 березня 1936 року. 19 квітня 1936 року він зіграв свою останню гру у Ла-Лізі проти "Еркулеса" (2:2). Футбольна кар'єра Фернандеса перервалася через громадянську війни, під час початку якої він перебував вдома у Монтевідео, і клуб порадив йому не приїжджати в Іспанію.
Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Насьйональ» у 1937 році.
21 січня 1933 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю. У складі збірної був учасником Чемпіонату Південної Америки 1935 року у Перу, здобувши того року титул континентального чемпіона. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у формі головної команди країни 8 матчів, забивши 1 гол[1].
Під час виступів у «Барселоні» у 1935–1936 роках зіграв три матчі за збірну Каталонії.
Після того, як він був змушений закінчити свою ігрову кар'єру через серйозну травму коліна у віці неповних 25 років, Фернандес дев'ять років по тому, в 1946 році, став головним тренером «Насьйоналя», вигравши чемпіонат Уругваю.
У 1947 році він став головним тренером «Барселони». З такими гравцями як Хуан Веласко, Сезар і Естаніслао Басора він виграв чемпіонат Іспанії в 1948 і 1949 роках. У своєму третьому сезоні в «Барселоні» він виграв перший історичний розіграш Латинського кубка. Однак у Ла Лізі «Барселона» була лише п'ятою, через що тренер був звільнений.
У 1950 році він повернувся до «Насьйоналя» і виграв свій другий чемпіонат Уругваю як тренер. У лютому 1953 року він виграв фінал чемпіонату Уругваю сезону 1952 року, ставши триразовим чемпіоном країни як тренер. У тому ж році він був призначений новим тренером іспанського клубу «Реал Мадрид», ставши першим тренером, що очолював обидва іспанські ворогуючі гранди. В майбутньому це досягнення повторив лише Радомир Антич. Фернандес виграв з «Реалом» чемпіонат Іспанії в сезоні 1953/54, що стало першим чемпіонським титулом «королівського клубу» з 1933 року. У сезоні 1954/55 він був звільнений після десяти турів через низькі результати.
Згодом працював з чилійським «Коло-Коло» та португальським «Спортінгом», вигравши з кожним клубом національний чемпіонат.
З 13 вересня до 15 листопада 1959 року він керував іспанським клубом «Реал Бетіс» у десяти іграх[2]. 15 липня 1961 він дебютував як тренер збірної Уругваю під час відбіркового турніру до чемпіонату світу 1962 року проти Болівії (1:1)[3]. Крім того, в матчі-відповіді 15 днів по тому, він також керував командою, яка перемогла 2:1 і вийшла на мундіаль[4], проте Енріке Фернандес команду покинув.
Згодом протягом 1961—1962 років очолював тренерський штаб клубу «Хімнасія і Есгріма», а 1963 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Рівер Плейт», проте перебував у команді з Буенос-Айреса недовго.
1964 року був запрошений керівництвом чилійського клубу «Палестіно» очолити його команду, де пропрацював один рік, а 1966 року повернувся в «Хімнасію і Есгріму», з якою пропрацював до 1967 року.
З 1967 і по 1969 рік знову очолював збірну Уругваю, і паралельно 1968 року був головним тренером аргентинського «Індепендьєнте» з Авельянеди.
Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Серро», головним тренером команди якого Енріке Фернандес Віола був протягом 1971 року.
Помер 6 жовтня 1985 року на 74-му році життя у місті Монтевідео[2].
- Чемпіон Уругваю (2):
- Чемпіон Уругваю (2):
- «Насьйональ»: 1946, 1950, 1952
- Чемпіон Іспанії (3):
- Чемпіон Чилі (1):
- Чемпіон Португалії (1):
- Володар Кубка Еви Дуарте (1):
- ↑ Statistische Daten zu den Länderspieleinsätzen in der uruguayischen Nationalmannschaft auf rsssf.com [Архівовано 2012-02-24 у Wayback Machine.], abgerufen am 10. November 2016
- ↑ а б Profil auf bdfutbol.com [Архівовано 9 січня 2018 у Wayback Machine.], abgerufen am 10. November 2016
- ↑ Juan Ramón Carrasco es el 44º técnico de la Selección [Архівовано 15 серпня 2017 у Wayback Machine.] (spanisch) auf lr21.com.uy vom 12. Juni 2003, abgerufen am 10. November 2016
- ↑ Uruguay - World Cup Qualifiers [Архівовано 2 січня 2007 у Wayback Machine.] auf rsssf.com, abgerufen am 7. November 2016
- Енріке Фернандес Віола на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Енріке Фернандес Віола на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Енріке Фернандес Віола на сайті BDFutbol.com (англ.)
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 10 червня
- Народились 1912
- Померли 6 жовтня
- Померли 1985
- Гравці чемпіонату Південної Америки з футболу 1935
- Тренери ФК «Насьйональ» (Монтевідео)
- Тренери ФК «Барселона»
- Тренери ФК «Реал» Мадрид
- Тренери ФК «Спортінг» (Лісабон)
- Тренери ФК «Реал Бетіс»
- Тренери ФК «Рівер Плейт»
- Уругвайські футболісти
- Уругвайські футбольні тренери
- Гравці збірної Уругваю з футболу
- Футболісти «Насьйоналя» (Монтевідео)
- Футболісти «Тальєреса» (Ремедіос)
- Футболісти «Індепендьєнте» (Авельянеда)
- Футболісти «Барселони»
- Тренери ФК «Рампла Хуніорс»
- Тренери ФК «Коло-Коло»
- Тренери збірної Уругваю з футболу
- Тренери ФК «Хімнасія» (Ла-Плата)
- Тренери ФК «Палестіно»
- Тренери ФК «Індепендьєнте» (Авельянеда)
- Тренери ФК «Серро»
- Уругвайські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Аргентині
- Футбольні легіонери в Іспанії
- Уродженці Монтевідео