Зарудна Наталія Миколаївна
| Зарудна Наталія Миколаївна | |
|---|---|
| Зарудна Наталія Миколаївна | |
 | |
| Народилася | 15 лютого 1950 (74 роки) Чернівці, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | Дипломатка |
| Alma mater | Київський університет |
| Посада | Надзвичайний та Повноважний Посол України |
Наталія Миколаївна Зарудна (15 лютого 1950, Чернівці, Українська РСР, СРСР) — українська дипломатка. Надзвичайний та Повноважний Посол України.
Народилася 15 лютого 1950 року у місті Чернівці. Закінчила Київський державний університет ім. Т.Шевченка (1973), за фахом — філологиня, викладачка англійської та іспанської мов.
З 1973 по 1992 — перекладачка, гід-перекладачка першої категорії англо-американської групи Київського відділення Держкомінтуристу при РМ СРСР.
З 1992 — друга секретарка МЗС України.
З 1992 по 1993 — перша секретарка МЗС України.
У 1993 — виконувачка обов'язків начальника відділу інформації МЗС України.
З 1993 по 1994 — завідувачка відділу зв'язків з посольствами Управління інформації МЗС України.
З 1994 по 1996 — завідувачка відділу зв'язків з посольствами, виконуюча обов'язки начальника Управління інформації МЗС України.
З 1996 по 1999 — радниця, виконуюча обов'язки радника-посланника Посольства України в США, заступниця постійного спостерігача України при Організації Американських Держав.
З 1999 по 2000 — начальниця 4-го територіального управління МЗС України.
З 01.2000 по 03.2000 — прес-секретарка Прем'єр-міністра України, керівник Прес-служби та Служби протоколу КМ України[1][2].
З 01.2000 по 06.2001 — прес-секретарка Прем'єр-міністра України — керівник Прес-служби КМ України[3].
З 12.2001 — виконуюча обов'язки начальника Управління культури та гуманітарного співробітництва МЗС України.
З 25.12.2001 — заступниця Голови Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, брала участь у роботі Виконавчої Ради ЮНЕСКО.
З 10.2002 по 09.2003 — заступниця Державного секретаря Міністерства закордонних справ України[4][5].
З 12.2004 по 04.09.2008 — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Королівстві Данія[6][7].
З 04.09.2008[8] — 16.12.2011[9] — Надзвичайний та Повноважний Посол України у Федеративній Республіці Німеччина.
У 2012 — 2015[уточнити]— керівниця програм ОБСЄ в Астані.[10][11][12]
- Надзвичайний та Повноважний Посол (2008)[13].
- Державний службовець 3-го класу.
Енциклопедія сучасної України [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Гендерні особливості дипломатичної служби [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 13 січня 2000 року № 32 «Про призначення Зарудної Н.М. прес-секретарем Прем'єр-міністра України, керівником Прес-служби та Служби протоколу Кабінету Міністрів України».
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 2000 року № 465 «Про призначення Зарудної Н.М. прес-секретарем Прем'єр-міністра України, керівником Прес-служби Кабінету Міністрів України».
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2001 року № 650 «Про звільнення Зарудної Н.М. з посади Прес-секретаря Прем'єр-міністра України - керівника Прес-служби Кабінету Міністрів України».
- ↑ Указ Президента України від 1 жовтня 2002 року № 892/2002 «Про призначення Н. Зарудної заступником Державного секретаря Міністерства закордонних справ України»
- ↑ Указ Президента України від 5 вересня 2003 року № 983/2003 «Про звільнення Н. Зарудної з посади заступника Державного секретаря Міністерства закордонних справ України»
- ↑ Указ Президента України від 31 грудня 2004 року № 1594/2004 «Про призначення Н. Зарудної Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Данія»
- ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2008 року № 808/2008 «Про звільнення Н. Зарудної з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Королівстві Данія»
- ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2008 року № 809/2008 «Про призначення Н. Зарудної Надзвичайним і Повноважним Послом України у Федеративній Республіці Німеччина»
- ↑ Указ Президента України від 16 грудня 2011 року № 1129/2011 «Про звільнення Н. Зарудної з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України у Федеративній Республіці Німеччина»
- ↑ Head of the OSCE Programme Office in Astana Ambassador Natalia Zarudna. Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 15 липня 2015.
- ↑ Response to Ambassador Natalia Zarudna, Head of the OSCE Center in Astana. Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 15 липня 2015.
- ↑ Meeting of Secretary of State of Kazakhstan Gulshara Abdykalikova with Head of the OSCE Programme Office in Astana Natalia Zarudna. Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 15 липня 2015.
- ↑ Указ Президента України від 5 травня 2008 року № 408/2008 «Про присвоєння Н. Зарудній дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла»
- «Top-10 Ambassadors in Ukraine and Abroad» [Архівовано 6 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Міністерство закордонних справ України
- Відкрита Україна
| Попередник: | Посли України в Данії 2004 - 2008 |
Наступник: |
| Сліпченко Олександр Сергійович | Полуніна Олена Борисівна |
| Попередник: | Посли України в ФРН 2008 - 2011 |
Наступник: |
| Чорнобривко Євген Миколайович | Химинець Василь Васильович |
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
  | ||
в Україні | Альфонс Мумм фон Шварценштейн (1917—1918) • Йоханнес Граф фон Берхем (1918—1919) • Геннеке фон Бассевіц (1992—1993) • Александр Арно (1993—1996) • Ебергард Гайкен (1996—2000) • Дітмар Ґерхард Штюдеман (2000—2006) • Рейнгард Шеферс (2006—2008) • Ганс-Юрген Гаймзет (2008—2012) • Крістоф Вайль (2012—2016) • Ернст Райхель (2016—2019) • Анка Фельдгузен (2019—2023) • Мартін Єґер (2023—т. ч.) | |
в Німеччині | Олександр Севрюк (1918) т. п. • Козій Омелян (1918) т. п. • Федір Штейнгель (1918) • Микола Порш (1918—1920) • Роман Смаль-Стоцький (1920—1923) • Микола Василько (1923) т. п. • Володимир Ауссем (1921—1923) пред. • Іван Пісковий (1992—1994) • Юрій Костенко (1994—1997) • Анатолій Пономаренко (1997—2003) • Сергій Фареник (2003—2005) • Микола Балтажи (2005—2006) т. п. • Ігор Долгов (2006—2008) • Євген Чорнобривко (2008) т. п. • Наталія Зарудна (2008—2011) • Василь Химинець (2011—2012) т. п. • Павло Клімкін (2012—2014) • Василь Химинець (2014) т. п. • Андрій Мельник (2014—2022) • Олексій Макеєв (2022—) | |