Казимир Баттяні
Казимир Баттяні угор. Batthyány Kázmér Antal Ferenc | |||
| |||
---|---|---|---|
8 травня — 16 липня 1849 | |||
Попередник: | Пал Антон Естерхазі | ||
Спадкоємець: | Дьордь Фештетіч | ||
Народження: |
3 червня 1807 Братислава, Словаччина | ||
Смерть: |
13 липня 1854 (47 років) Париж, Франція | ||
Причина смерті: | холера | ||
Країна: | Угорщина | ||
Релігія: | латинська церква[1] | ||
Партія: | Opposition Partyd | ||
Рід: | Баттяні | ||
Батько: | Antal Batthyányd | ||
Шлюб: | Auguste von Szaparyd | ||
Нагороди: | |||
Казимир Баттяні (угор. Batthyány Kázmér Antal Ferenc; *3 червня 1807, Братислава, Словаччина — †13 липня 1854, Париж, Франція) — граф, угорський аристократ, міністр закордонних справ під час угорської революції 1848—1849.
По завершенні освіти відвідав більшість європейських держав і, повернувшись з подорожі, приєднався до ліберальної партії. Не шкодуючи коштів, він підтримував всі національні підприємства і особливо сприяв друкуванню за кордоном творів, присвячених захисту ліберальних політичних вчень, а також видав кілька своїх промов (1847).
Призначений влітку 1848 обер-гешпаном і урядовим комісаром Баранійского комітату, він зайняв угорськими військами фортецю Есег, забезпечив судноплавство по Дунаю і Драві і здобув 13 листопада при Сарваші і 19 грудня при Чепіні значні перемоги. Коли в лютому 1849 Есег змушений був здатися австрійцям, Батт'яні врятувався в Дебрецені і був призначений угорським урядом цивільним і військовим губернатором Малої Куманії, Сегедина, Терезіополя і Зомбора. На цій посаді він пізніше брав участь в поході Перцеля в Бачку.
Після проголошення 14 квітня 1849 незалежності Угорщини, зайняв пост міністра закордонних справ, під час відступу Кошута пішов за ним в Сегедин і Арад і після катастрофи при Вілагоші 14 серпня 1849 втік до Віддіна. Звідти він з Кошутом і іншими ватажками повстання був переведений в Шумлу, потім Куятію, яку залишив разом з усіма в вересні 1851. Переселившись з Туреччини в Париж, він помер там від холери.
- ↑ Béla P. Az 1848-1849. évi első népképviseleti országgyűlés történeti almanachja / за ред. P. Béla — Budapest: Országgyűlés, 2002. — С. 1050. — 1367 с. — ISBN 963-00-9540-8
- Magyar Életrajzi Lexikon [Архівовано 25 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- hungarlingva biografio [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- hungarlingva biografio kun foto [Архівовано 11 листопада 2014 у Wayback Machine.]