Конвенція СНД про права та основні свободи людини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конвенція СНД про права та основні свободи людини

Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини (рос. Конвенция Содружества Независимых Государств о правах и основных свободах человека) — міжнародний договір, укладений у 1995 році. Набрання чинности згідно зі статтею 38 передбачено після ратифікації трьома країнами. Згідно зі статтею 34 Конвенції, вона пов'язується із прийнятим у 1993 році Положенням про Комісію з прав людини СНД. У 2021 році відбулося засідання експертної групи щодо створення Комісії.[1]

Ратифікована Російською Федерацією, Таджикистаном та Білоруссю у 1995—1998 роках, і набула чинности для них 11 серпня 1998 року; Киргизстаном ратифікована 21 серпня 2003 року і тоді ж набула чинности. Підписана, але не ратифікована Грузією, Вірменією та Молдовою.[2]

ПАРЄ в 2001 році рекомендувала членам і кандидатам у члени Ради Європи не підписувати і не ратифікувати цю конвенцію, вказуючи на те, що вона пропонує слабший механізм захисту прав людини, ніж ЄКПЛ.[3]

Комітет міністрів Ради Європи запросив у ЄСПЛ консультативний висновок про співіснування ЄКПЛ та Конвенції СНД, але суд вважає, що питання не входить до його компетенції.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Страны СНГ считают актуальным запуск деятельности Комиссии по правам человека Содружества [Архівовано 2021-04-15 у Wayback Machine.] Исполком СНГ, 04.03.2021
  2. Информация о выполнении внутригосударственных процедур, необходимых для вступления в силу Конвенции Содружества Независимых Государств о правах и основных свободах человека. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 25 лютого 2011.
  3. PACE Resolution 1249 (2001)[недоступне посилання з Октябрь 2018](англ.)
  4. FIRST DECISION ON COURT’S COMPETENCE TO GIVE AN ADVISORY OPINION [Архівовано 2014-07-27 у Wayback Machine.](англ.)

Посилання[ред. | ред. код]