Конюшина (яйце Фаберже)
| Яйце Фаберже «Конюшина» | |
|---|---|
 | |
| Рік | 1902 |
| Замовник | Микола II |
| Перший власник | Олександра Федорівна Романова |
| Теперішній власник | |
| Країна |  Росія |
| Особа чи установа | Москва, Збройова палата |
| Дизайн та матеріали | |
| Майстер | Михайло Перхін |
| Матеріали | золото, платина, діаманти, рубіни |
| Висота | 9,8 см |
| Ширина | 6,6 см |
| Сюрприз | |
| Загублений | |
Імператорське великоднє яйце «Конюшина» (інша назва «Ажурне») — ювелірний виріб фірми Фаберже, виготовлений на замовлення російського імператора Миколи II у 1902 році. Було подароване імператором дружині Олександрі Федорівні на Великдень.[1] Вважається одним із найкращих у світі витворів ювелірного мистецтва.[2]
Яйце «Конюшина» виконане в стилі Арт Нуво. Його форму утворює мережевий візерунок зі стеблин і листя конюшини. Частина листя заповнена світло-зеленою прозорою емаллю, деякі листки — дрібними алмазами. Між листя в'ються тоненькі стрічки, викладені рубінами. По краю між верхньою і нижньою половинками яйця, що вміло прихований розміщенням листя, йде ажурний ободок із зображеннями імператорської корони, дати «1902» і монограми імператриці Олександри Федорівни.[2][3]
Яйце стоїть на витонченій золотій підставці з трьома ніжками і дужками із плавно вигнутих стеблин. Невеличка застібка всередині яйця імовірно тримала на місці сюрприз.[2]
Сюрприз був загублений в роки революції. Згідно з архівними документами, це був чотирилисник конюшини, який прикрашали 23 великих діаманти, з чотирма мініатюрними портретами чотирьох дочок імператорського подружжя.[2]
Яйце «Конюшина» є одним із небагатьох яєць Фаберже, які ніколи не залишали межі Росії. З 1933 року воно зберігається в Державних музеях Московського Кремля. Через тендітність його не перевозять для експозиції в інших місцях.[2]
- ↑ Яйцо ажурное на подставке [Архівовано 11 листопада 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д 1902 Clover Leaf Egg [Архівовано 24 травня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Пасхальные яйца Фаберже [Архівовано 14 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)