Кузнецова Елеонора Орестівна
| Кузнецова Елеонора Орестівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Дворнікова Елеонора Орестівна | |||
| Народилася | 1 серпня 1938 (85 років) Одеса, Українська РСР, СРСР | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | письменниця, волонтерка | |||
| Alma mater | ОНУ ім. І. І. Мечникова | |||
| Мова творів | українська, російська | |||
| Батько | Дворніков Орест Васильович | |||
|
| ||||
 | Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. (серпень 2020) |
Елеонора Орестівна Кузнецова (Дворнікова) (нар. 1.08.1938 р. м. Одеса) — херсонська лікарка і письменниця, волонтерка.
Народилася 1 серпня 1938 р. в Одесі в родині студентів-медиків, проте вважає себе корінною херсонкою, оскільки все свідоме життя прожила в Херсоні, місцеве коріння мала і її родина. Мати — санітарна лікарка Литвиненко Олександра Парфентіївна, батько — Дворніков Орест Васильович — лікар-рентгенолог. Перші роки дитинства (війна, евакуація, післявоєнні роки) провела в сім'ї бабусі Ксенії Яківни Дворнікової і хрещеної мами Лілії Василівни, поки батьки були в армії[1].
Навчалася у середній жіночій школі № 17 м. Херсона, потім у Кіровоградському медичному училищі, яке закінчила у 1958 р., отримавши диплом з відзнакою. У 1965 р. здобула вищу професійну освіту в Одеському медичному інституті (педіатричний факультет).
Працювала з дітьми: дільничою педіатром, у пологовому будинку, в інфекційній лікарні і останні 20 років завідувала дитячим відділенням міського протитуберкульозного диспансера, звідки пішла на пенсію. З місць роботи залишала малюнки з дитячих казок. Після виходу на пенсію працювала лікаркою у Центрі освіти молоді. За сумлінну багаторічну працю була нагороджена грамотами, відзнаками.
Кузнецова займається активною громадською діяльністю. Взяла участь у соціальних проектах (наприклад, "Діалог поколінь[2], «Жива історія»[3], започатковані Центром молодіжних ініціатив «Тотем»)[4], волонтерстві (в тому числі, допомагала учасникам АТО, отримала подяку від Ольги Богомолець), шефській роботі з учнями (бесіди, екскурсії, заняття у ЗНЗ № 56, Школі Гуманітарної Праці, Будинку дитячої та юнацької творчості — постійна член журі поетичної майстерні та ін.).
Кілька років опікувалася самотніми людьми, дітьми-сиротами, збирала речі для дитячих будинків (від храмів Св. Миколая, Св. Олександри та ін.), відгукуючись на потреби громади.
Кузнецова — непрофесійна літераторка, проте з юнацьких років почала писати вірші, дарувала їх близьким, друзям. З часом перейшла до прозових творів.
Співпереживання та доброзичливість до своїх героїв, майже документальність зображених подій, глибоко зворушують.
Унікальним є видання Кузнецової «Малая энциклопедия большой семьи», ґрунтовне генеалогічне дослідження власного роду. Книга цікава і в історико-культурному плані, адже в ній зображено соціально-побутове тло XIX — ХХ століть Херсона. Це своєрідний краєзнавчий літопис, показаний через призму родинного портрету.
Книга «Доктор Орест»[3], написана на вшанування пам'яті батька Ореста Васильовича Дворнікова[5] — лікаря-гуманіста, колишнього в'язня концтаборів, що рятував людей, лікуючи у Бухенвальді[2]. На основі цієї книги учні Школи Гуманітарної Праці створили документальний фільм «Український Гіппократ із Бухенвальда», що зайняв 1-е місце на Міжнародному дитячому кінематографічному фестивалі «Дитятко» в Харкові. Нагородою для переможців стала подорож на майстер-клас документальних фільмів в м. Познань (Польща)[6].
Кузнецова цікавиться історією краю, подіями культури та мистецтва, відвідує міські заходи та мистецькі гуртки (Херсонське міське літературне товариство «Дніпрова хвиля»), є учасницею жіночого клубу «Вогник»[7] [8], виступає. Окрім «живих свідчень» про минуле Херсонщини, створила власну серію книжок на основі подорожей за кордоном. Побувавши в різних країнах, описала їх у книгах «Дней далеких отраженье», «Ветка оливы» та ін.
Своїми спогадами неодноразово ділилася у телепередачах міського телебачення, стала героїнею телепередачі «Люди і долі», надрукувала книгу з історії та сучасності України — «Украина в серце моем». Її поезії часто звучать на обласному радіо.
- Доктор Орест (2002)
- Из любви и беды соткала я ковер (2007).
- Я сердце на ладонь тебе кладу (2007).
- Малая энциклопедия большой семьи (2008).
- Дорога к истине (2011).
- Листая прошлого страницы (2011).
- Ветка оливы (2012).
- «Я звертаюсь до вас…» [2013][9].
- Твоей судьбы простое полотно… (2014).
- Дней далеких отраженье (2015)
- Украина в сердце моем (2016).
- Калейдоскоп судеб (2018).
- Доктор Орест 2016 на YouTube (рос.)
- Фильм 6Б класса "Украинский гиппократ из Бухенвальда" на YouTube (рос.)
- "Люди і долі" Кузнецова Елеонора Орестівна на YouTube
- ↑ Опаленное детство. kordi.info. Процитовано 28 січня 2017 року.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)(рос.) - ↑ а б Херсонец и француз: дружба сквозь годы. http://artkavun.kherson.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017 року.(рос.)
- ↑ а б В Херсоне состоялась экскурсия в прошлое. http://www.0552.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017 року.(рос.)
- ↑ Прогулка в прошлое по Херсону. old.vgoru.org. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017 року.
- ↑ Известный херсонский врач прошел путь от окопов до Бухенвальда и Гулага. khersonline.net. Архів оригіналу за 16 травня 2019. Процитовано 8 лютого 2017 року.(рос.)
- ↑ 15 учасників фестивалю «Дитятко» отримали можливість вивчати досвід іноземних колег. oblrada.kharkov.ua. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017 року.
- ↑ 10 лет горит и согревает «Огонек». http://artkavun.kherson.ua/en-gorit-i-sogrevaet-ogonek.htm. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017 року.(рос.)
- ↑ Бібліотечний дім.:Клуб "Вогник". http://bibliotekacbsbf6.blogspot.com/p/blog-page_90.html. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017 року.
- ↑ ИСКРЕННОСТЬ ЖЕНСКОЙ ДУШИ. http://kherson-gid.com/ru/o-hersone/novosti/961-iskrennost-zhenskoj-dushi.html. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017 року.(рос.)