Культура поодиноких поховань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Культура поодиноких поховань
РозташуванняЗахід Середньоєвропейської рівнини
ДобаЕнеоліт
Час існуванняca. 2,800–2,200 BC[1]
Попередня культураКультура шнурової кераміки, Культура лійчастого посуду, Культура ямкової кераміки[en]
Наступна культураКультура дзвоноподібних келихів
CMNS: Культура поодиноких поховань у Вікісховищі

Культура поодиноких поховань, (англ. Single Grave Culture) — енеолітична культура, на заході Північноєвропейської рівнини бл. 2800 — 2200 р.р. до н.е. [1] Характеризується практикою поодиноких поховань, покійного зазвичай супроводжують бойова сокира, бурштинові намистини та глиняний посуд. [2] Культура поодиноких поховань була місцевим варіантом культури шнурової кераміки і, ймовірно, виникла в результаті міграції народів із Понтійсько-каспійського степу. На зміну їй прийшла культура дзвоноподібних келихів.

Історія

[ред. | ред. код]

Генезис

[ред. | ред. код]

Культура поодиноких поховань була відгалуженням культури шнурової кераміки, яка сама була відгалуженням ямної культури Понтійсько -каспійського степу. На заході Північноєвропейської рівнини культура поодиноких поховань замінила культуру лійчастого посуду. [3]

Має також низку загальних характеристик з 4-й фазою культури дзвоноподібних келихів.

Ліверсейдж (Liversage, 1987) виділяв у розвитку культури 4 фази:

  • Луструп (Lustrup) — посуд, прикрашений відбитками шнура та пальців. Для фази характерні великі посудини для запасів або з тонкостінним профілем
  • Глаттруп (Glattrup) — нагадує Луструп, проте з нею додатково пов'язаний кулястий профіль посуду або прикраси у вигляді відбитків раковин серцевидки
  • Віндум (Vindum) — з'являються багато прикрашені «кубки з денцем» і «яйцеподібні кубки».
  • Мюрхей (Myrhøj) — використовується зонально-метоповий орнамент, запозичений у культури дзвоноподібних келихів. Для фази також характерні ланцетоподібні крем'яні сокири.

Поширення

[ред. | ред. код]

Культура поодиноких поховань охоплювала західну частину Європейської рівнини. У Данії культура поодиноких поховань зосереджені в Ютландії, де їх поява супроводжується масштабною вирубкою лісів і розповсюдженням тваринництва, зокрема великої рогатої худоби. У східній Данії певний час співіснували культура поодиноких поховань, культура ямкової кераміки[en] та культура лійчастого посуду. [4] Була також поширена на північному заході Німеччини та південному заході Польщі (Помор'я, Велика Польща, Куявія)

Кераміка

[ред. | ред. код]

Було два види кераміки: побутова та похоронна, які відрізнялися за якістю та оформленням. Кераміка прикрашалася відбитками шнура, молюска серцевидки, ялинкою, орнаментом у вигляді колючого дроту. Прикрашалися верхні частини посуду. Пізніше з'являється також метоповий орнамент та пластичні смужки.

Артефакти

[ред. | ред. код]

У похованнях часто зустрічаються ритуальні ланцетоподібні крем'яні або мідні кинджали, сокири типів A1, B1, K (так звані дегенеративні). Часто трапляються прикраси з бурштину.

Поселення

[ред. | ред. код]

Спочатку носії культури мешкали у тимчасових поселеннях. Пізніше вони переходять до постійних поселень.

Поховання

[ред. | ред. код]

У похоронних ритуалах існувала велика різноманітність. Найчастіше зустрічаються підкурганні, мегалітичні або плоскі (нарівні з землею) поховання. Також виявлені поховання у вигляді ванн, округлі або дерев'яні труни, іноді похоронна камера обкладалася каменем. В Ютландії та Німеччині поховання є поодинокими, тоді як у Польщі зустрічаються колективні поховання. Переважає трупопокладення, однак в Гольштейні зустрічається кремація. У могили вкладалися особисті речі покійного, такі як кубки, приладдя для стрільби з лука, кам'яні або мідні кинджали. Серед поховань переважають могили дорослих чоловіків, ймовірно, воїнів. Поховання жінок та дітей — спорадичні; можливо, для них існував інший обряд, внаслідок якого могили не залишали археологічно значущих слідів. Чоловіків ховали на правому боці обличчям на південь, жінок на лівому боці.

Генетика

[ред. | ред. код]

Походження популяції моделюється палеогенетиками з наступних предкових компонентів:

  • 2/3 — західні степові скотарі
  • до 1/4 — культура кулястих амфор
  • невелика домішка скандинавських неолітичних землеробів

У представників культури поодиноких поховань з поховання в Гйєррілді (Gjerrild burial, 2600/2500-2200 років до н. е..) в Центральній Ютландії визначили мітохондріальні гаплогрупи K2a і HV0. У пізньонеолітичного з археологічної хронології зразка Гйєррілд 5 (SGC/LN, 2283—2035 років до н. е.) — дитини, вбитої стрілою, визначили Y-хромосомну гаплогрупу R1b (субклад -V1636 в ISOGG2019-2020 [5], яка раніше була виявлена у трьох зразках із поховань епохи енеоліту в Понтійсько-Каспійському степу та у енеолітичного зразка ART038 з Арслантепе у Центральній Анатолії (Fig. 3)). Розподіл ліній R1b1a1b-V1636 і R1b1a1a-P297 передує розширенню та диверсифікації лінії R1b1a1a2-M269, яка містить субклад R1b1a1a2a2-Z2103, поширений у представників ямної культури та субклад R1b1a1, поширений у сучасних європейців. [6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Frei, 2019.
  2. ↑ Davidsen, 1978, с. 10.
  3. ↑ Price, 2015, с. 161—169.
  4. ↑ Price, 2015, с. 160.
  5. ↑ R-V1636 YTree. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  6. ↑ Anne Friis-Holm Egfjord et al. Genomic Steppe ancestry in skeletons from the Neolithic Single Grave Culture in Denmark [Архівовано 2022-02-04 у Wayback Machine.], January 14, 2021

Джерело

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Культура_поодиноких_поховань&oldid=43582135