Малкович Іван Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малкович Іван Антонович
Народився10 травня 1961(1961-05-10) (63 роки)
Нижній Березів, Косівський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР[1]
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьпоет, видавець
Alma materФілологічний факультет Київського університету[d]
Мова творівукраїнська
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
ДітиМалкович Тарас Іванович
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Усмішки
Орден Усмішки
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2017
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

CMNS: Малкович Іван Антонович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Іва́н Анто́нович Малко́вич (нар. 10 травня 1961(19610510), Нижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область) — український поет і видавець, власник і директор видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Живе і працює в Києві.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 10 травня 1961 року в Березові Нижньому Косівського району на Івано-Франківщині в сім'ї Антося Малковича та Юлії Малкович (Арсенич). Родина належить до нащадків галицької околичної шляхти, що печатала гербом Сас[2][3].

1976 — після закінчення школи в Нижньому Березові вступив на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища ім. Д. Січинського

1980 — закінчив Івано-Франківське музичне училище.

1980 — вступив на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

6 січня 1981 — перша велика поетична публікація в газеті «Літературна Україна» (зі вступним словом Д. Павличка).

1981 — став переможцем поетичного турніру на Всеукраїнському творчому семінарі в Ірпені.

1984 — побачила світ перша поетична збірка «Білий камінь» (К.: Молодь). «Найніжніша скрипка України» — так назвала автора Ліна Костенко у видавничій рецензії на збірку.

1985 — отримав диплом філолога-україніста Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.

Іван Малкович оглядає книжки на Львівському книжковому форумі 2008

19861987 — редактор дошкільної літератури у видавництві «Веселка». Того ж року став наймолодшим (на той час) членом Спілки письменників СРСР.

1986 — одружився зі скрипалькою Яриною Антків.

19871991 — редактор відділу поезії у видавництві «Молодь».

1987 — перший лауреат премії «Бу-Ба-Бу» за найкращий вірш року.

1988 — вийшла друга поетична збірка «Ключ» (К.: Молодь).

1989 — долучився до організації першого молодіжного пісенного фестивалю «Червона рута».[4]

19911992 — працював у редакції дитячого журналу «Соняшник».

1992 — головний редактор дитячих програм студії «Укртелефільм».

1992 — вийшла третя поетична збірка «Вірші» (К.: Український письменник).

Іван Малкович: «Усе наладиться, коли українська лунатиме всюди»
Газета «Культура і життя», № 11 за 2017 рік

З 1992 р. — власник, директор і головний редактор першого приватного (на початках виключно дитячого) видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га.

Іван Малкович на церемонії нагородження «Коронації слова 2013»

1997 — побачила світ четверта книга поета «Із янголом на плечі» (К.: Поетична аґенція «Княжів»).

Автор-упорядник понад 30 книжок для дітей, зокрема «Українська абетка», «Улюблені вірші», «100 казок» та ін.

2004 — Форум видавців у Львові визнав І. Малковича найкращим директором видавництва в Україні. Тоді ж він став кавалером міжнародного Ордену Усмішки.

У 2004, 2008 та 2009 рр. входив до «Топ-100 найвпливовіших людей України» щорічного рейтингу журналу «Корреспондент».

2006 — вихід 5-ї поетичної книжки «Вірші на зиму» (К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)

2008 — почав видавати в «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ» «дорослу» літературу.

2010 — світ побачила книжка вибраного І. Малковича (вибрані вірші, переклади, есеї, інтерв'ю) «Все поруч» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), яка стала одним із переможців книжкового конкурсу Форуму видавців у Львові — 2010.

2012 — виходить третій — кінцевий — том тритомника «100 КАЗОК» та другий том тритомника «Улюблені вірші».

2012 — Іван Малкович став «ЛЮДИНОЮ ДЕСЯТИЛІТТЯ» у Рейтингу журналу «Кореспондент».

2012 — «А-ба-ба-га-ла-ма-га» разом із компанією «Київстар» та іншими ввійшла до п'ятірки Рейтингу журналу «Компаньйон» «КОМПАНІЇ, ЯКІ НАДИХАЮТЬ».

2013 — у серії «Українська Поетична Антологія» вийшла поетична збірка Івана Малковича під назвою «Подорожник з новими віршами» («А-ба-ба-га-ла-ма-га»).

Вірші І. Малковича перекладено понад 10 мовами (англійською, німецькою, італійською, російською, польською та ін.).

Нагороди

[ред. | ред. код]
Президент України Петро Порошенко вручає Івану Малковичу Національну премію України імені Тараса Шевченка 2017 року
Зовнішні відеофайли
Іван Малкович. Виступ на церемонії вручення Національної премії імені Тараса Шевченка.

Збірки

[ред. | ред. код]
  • Білий камінь (1984)
  • Ключ (1988)
  • Вірші (1992)
  • Із янголом на плечі (1997)
  • Вірші на зиму (2006)
  • Все поруч (2010)
  • Подорожник (2013)
  • Подорожник з новими віршами (2016)
  • Яксу́нині береги (2020)

Громадська позиція

[ред. | ред. код]

У червні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[6]

У лютому 2019 року разом з Максимом Стріхою вийшов з Українського ПЕН-центру на знак протесту проти одноосібної заяви нового керівництва на підтримку «одного студента-пройдисвіта, який постійно глумиться з усього українського і захисників України…».[7][8]

Вважає Порошенка «єдиним справжнім політиком серед усіх наших президентів», підтримав його на виборах у березні 2019 р.[9][неавторитетне джерело]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Прародич Івана Малковича селянин Степан Арсенич з Нижнього Березова, врятував Івана Франка (згідно його власних спогадів) від голодної смерті коли той у березні 1880 їхав до Кирила Геника в Нижній Березів і був заарештований у звинуваченні в замаху на війта села Москалівка (Косів) і провів у в'язниці Коломиї 98 днів і його знесиленого саме Степан Арсенич на бричці привіз до Нижнього Березова. Іван Малкович вважає, цей факт пов'язаний з тим, що він назвав своє видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га» саме на честь оповідання Івана Франка «Грицева шкільна наука».[10][11][12]

Аудіозаписи творів

[ред. | ред. код]

Іван Малкович. «Люблю тебе впізнавати на всіх картах світу...»: https://www.youtube.com/watch?v=7Nvslgwt5L4 [Архівовано 18 травня 2022 у Wayback Machine.]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. різні автори Малкович Іван АнтоновичІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. Іван Малкович: Не раз стикався, що україномовних людей трактують як аборигенів. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
  3. Іван Малкович: Книжки наші Президент має, але ще важливіше, що їх мають його діти. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
  4. «Чи є український шлягер?» // Інтерв'ю І. А. Малковича. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 17 січня 2019.
  5. Указ Президента України від 6 березня 2017 року № 55/2017 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  6. Sentsov 36. YouTube. Free Sentsov. 4 червня 2018. Процитовано 3 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. «Чому ми виходимо з Українського ПЕН-центру» [Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 05 Лютий 2019, 23:50
  8. Іван Малкович вийшов з ПЕН-клубу через «антиукраїнський» скандал у НАОМА [Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.] // ukrinform, 05.02.2019 17:35
  9. «Солідарність» (інформбюлетень) лютий 2019, ст.6 лівий кут зверху
  10. Історична правда - Крута українська поезія. 02.08.2020 // Історична Правда, 02.08.2020
  11. Іван Франко і Коломия // День (газета) 16.08.2013
  12. Іван Малкович: Як настане повнота часу – то все можливо [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Українська Правда 11.05.2011

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]