Мирне (село, Волноваський район)
| село Мирне | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Донецька область |
| Район | Волноваський район |
| Тер. громада | Комарська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA14040070100072375 |
| Облікова картка | Мирне |
| Основні дані | |
| Засноване | 1870 |
| Населення | ▼ 455 (01.01.2014) |
| Площа | 1.691 км² |
| Густота населення | 269.1 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 85512 |
| Телефонний код | +380 6243 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°59′13″ пн. ш. 36°42′14″ сх. д. / 47.98694° пн. ш. 36.70389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
101 м |
| Водойми | р. Тонка |
| Відстань до обласного центру |
96,9 км |
| Відстань до районного центру |
25,5 км |
| Найближча залізнична станція | Демурине |
| Відстань до залізничної станції |
33,5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 85512, с. Піддубне, пр-т Київський, 30 |
| Сільський голова | Басенко Андрій Олександрович |
| Карта | |
  Мирне | |
 Мирне | |
| Мапа | |
| |
Ми́рне (до 17 лютого 2016 року — Карла Маркса, раніше Марієнталь, Маріанополь, Марієнполь, Марксфельд) — село Комарської сільської громади Волноваського району Донецької області, Україна.
Відстань до райцентру становить близько 25 км і проходить автошляхом місцевого значення.
Лютеранське село, засноване 1870. Лютеранський приход Людіґсталь. Землі 1773 десятин. Сільрада (1931).
Карла Марксівська восьмирічна школа була розташована на центральній вулиці села Мирне (раніше Марієнталь, Марксфельд, Карла Маркса).
Колись це був найбільший будинок у селі. Поряд зі школою знаходилася німецька церква. Учитель у німців одночасно був і попом цієї церкви. Викладання у школі велося на німецькій мові до 1936 року. Правда, раз на тиждень був один урок української мови. Мабуть це робилося через те, що колонія була оточена українськими селами. Учитель цієї школи жив у цьому ж приміщенні.
Перший учитель, якого пам’ятають старожили села, був Матус Яків Іванович. Школа була початковою. До 1936 року тут в основному навчалися діти німців-колоністів. Українці ж ходили в Новопавлівську початкову школу. Тільки декілька учнів – українців закінчили цю школу. Це Жадан Іван, Юрданова Ірина, Олексенко Олександр, Олексенко Надія, Вишкребець Павло, Вишкребець Ганна і Валентина, Головко Марія, Головко Онися і Петро. Із них більшість працювали у радгоспі «Перебудова». Випускників-німців нікого не залишилося у селі. На початку війни вони були виселені до Казахстану. Один із них приїжджав – це Котов Володимир. Він закінчив школу у 1941 році. Працював механіком в одному із цілинних радгоспів. Учитель Матус Я.І. працював до періоду колективізації. Після колективізації директором школи і вчителем став працювати Шмідт. Школа залишалася початкової. Викладання, велося на німецькій мові. З 1936 року по 1941 рік викладання у школі велося на російській мові. У жовтні 1941 року фашисти окупували село. Під час окупації школа продовжувала працювати. Тільки тепер викладання велося українською. У цей час у школі працювали Байтінгель Адель Іванівна, Халабузар Олександра Степанівна, Харабаш Тамара Іванівна, Колоколова Таїсія Савеліївна. У жовтні 1943 року, після визволення села, школа перейшла на семирічне навчання. Спочатку у школі було тільки шість класів. Перший випуск учнів з семирічної школи був у 1945 році. Серед випускників більшість працювали у Донецькій області. Це люди різних професій: Гаценко Марія Захарівна – викладала математику у школі радгоспу «Донбас», Земляний Євген Селіверстович – був завучем школи-інтернату радгосту ім.Горького, Мельник Григорій Макарович - працював водієм у радгоспі «Перебудова», Яцура Тетяна Пилипівна – була робочою у радгоспі «Перебудова, Колоколов Михайло Савелійович працював у редакції газети у м. Красноармійську, Шматько Лідія Федорівна працювала бухгалтером у м. Донецьку. Серед випускників 1945-46 навчального року були : Алюшин Михайло Трохимович, який працював у Москві, кандидат фармацевтичних наук. Його менший брат Григорій Трохимович працював інженером-металургом. Циганков Євген Денисович працював директором Карла-Марксівської та Піддубненської восьмирічних шкіл. У 1948 році школу закінчили: Суліма Віра Прохорівна, яка працювала у Карла-Марксівській школі учителем фізичного виховання. Мельник Володимир Пилипович працював парторгом радгоспу «Овочівник» Зазімко Галина Андріївна працювала завідуючою дитячого садка. Романенко Іван Андрійович був завідуючим Великоновосілківської аптеки. Тяжкими були післявоєнні роки, село було розорене, спалене, фашисти вивезли усі матеріальні цінності місцевого колгоспу. Усе життя приходилося починати спочатку. Не дивлячись на тяжкі умови життя, Карла Марксівська школа продовжувала працювати так, як і до війни. Уряд турбувався, щоб усі діти шкільного віку відвідували школу. Надавалася матеріальна допомога. Особлива увага була звернена на тих дітей, батьки яких загинули на війні. Діти приймали активну участь у відбудові села: приводили у належний стан школу і шкільне подвір’я. Під керівництвом учителя біології Тур Галини Пилипівни учні заклали фруктовий сад. З кожним роком площа саду збільшувалася, а через три-чотири роки шкільний сад став рясно плодоносити. Довгий час у школі була кролеферма. За кролями доглядали і малюки, і учні старших класів. З радістю вони рвали їм траву, прибирали у клітках. Активну участь у цьому приймали учні: Толмачов Микола, Тур Олександр, Романенко Алла, Тур Лариса, Міщенко Лідія та інші. Робота юннатів та піонерської організації була поставлена на високий рівень. За активну участь у роботі юннатів учениця школи Федорченко Таїсія, у 1964 році, була учасницею ВСНГВ. Вона нагороджена малою срібною медаллю. Багато корисних справ зробили учні школи: посадили 1 га шкільного саду у 1964 році, заклали парк у селі Карла Маркса в 1965 році, взяли шефство за доглядом могил загиблих воїнів. Керівництво району у селах Піддубному та Карла Маркса встановили меморіальні дошки, де записані прізвища загиблих воїнів. Кожну весну і влітку цвіли біля них чудові квіти, посаджені руками учнів школи. Основне завдання учнів – гарно вчитись. І про це учні школи завжди пам’ятали. Вони гарно навчалися, відмінно себе поводили в стінах навчальних закладів, на роботі, в радгоспах. Більшість випускників продовжували своє навчання у Зеленогайській та Комарській середніх школах. Деякі з них навчалися в інститутах, технікумах, технічних училищах. Зоотехніком був Рябчук Павло, агрономом Гаценко Олександр, учителькою молодших класів Циганкова Валентина, медичною сестрою – Мавроді О., торговельним працівником Гладуш Галина. Усі учні навчаючись в різних школах приймали активну участь в громадській роботі. Директорами Карла Марксівської школи були : Матус Я.І., Шмідт -, Тур Петро Павлович та Циганков Євген Денисович. У 1969 році Карла Марксівська восьмирічна школа увійшла до складу Піддубненської восьмирічної школи.
У теперішній час у приміщенні школи знаходиться правління ФГ «Головко»В.
| Рік | Кількість мешканців |
|---|---|
| 1905 | 285 |
| 1910 | 305 |
| 1918 | 371 |
| 1926 | 454/403 нім. |
| 1941 | 440 |
За даними перепису 2001 року населення села становило 587 осіб, із них 65,08 % зазначили рідною мову українську, 34,41 % — російську, 0,34 % — білоруську та 0,17 % — угорську мову[2].
- ↑ Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 листопада 2016. Процитовано 8 травня 2016.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 22 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
