Очікує на перевірку

Мочков Олександр Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Мочков
Народився27 травня 1981(1981-05-27) (43 роки)
Хмільник, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ДіяльністьПолітик
Alma materНАДУ при Президентові України
Науковий ступінькандидат наук
ЧленствоВерховна Рада України VII скликання
Посаданародний депутат України[1]
Військове званняОфіцер запасу
ПартіяПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ «СИЛА І ЧЕСТЬ» Керівник Секретаріату Партії з лютого 2021р по березень 2023р
Раніше партія УДАР
Конфесіяправослав'я
Сайтmochkov.com.ua/ua
Україна Народний депутат України
7-го скликання
УДАР 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Олександр Борисович Мочков (нар. 27 травня 1981) — політик, тричі депутат Масандрівської селищної ради, народний депутат України VII скликання. [2][3] Кандидат наук з державного управління. Державний службовець першого рангу.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 27 травня 1981 року у Хмільнику Вінницької області, 1998 року закінчив середню школу № 11, у Ялті.[4]

2003 — закінчив Ялтинський інститут менеджменту за спеціальністю «фінанси» та здобув кваліфікацію «магістр фінансів».

2003 — у Кримському інституті економіки та господарського права, Кримському центрі підготовки фахівців фондового ринку склав іспит і атестований як фахівець з питань торгівлі цінними паперами.

Того ж року пройшов військовий вишкіл на військовій кафедрі Київського політехнічного інституту у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації. Склав присягу 5 липня 2003 року. Офіцер запасу.

2008 — закінчив Національну академію державного управління при Президентові України у Києві та здобув другу вищу освіту, за фахом «магістр державного управління».

З 2013-го по 2017-й роки — навчання в аспірантурі у Національній академії державного управління при Президентові України.

Після російської анексії Криму самопроголошена «влада» півострову включила Мочкова до списку осіб, яким заборонено в'їзд на територію півострова.[5]

20 серпня 2015 року Мочков став одним з 87 осіб, яким МЗС України анулювало дипломатичні паспорти.[6] 2014 року покинув партію УДАР і з 2016 року працював разом із Міхеілом Саакашвілі над створенням його політичної партії.[7]

Трудова діяльність

[ред. | ред. код]
  • 2003 — експерт сектору вексельного обігу корпоративного бізнесу.
  • 2004—2005 — провідний економіст відділу карткових продуктів корпоративних клієнтів у Ялтинській філії «ПриватБанку».
  • 2005 — юрисконсульт у ПП «Каскад».
  • 2005—2006 — фінансовий директор у ТОВ «ЕВАС-Альянс».
  • 2007—2012 — приватний підприємець.
  • 2008—2012 — засновник та директор ТОВ «Кримінвест груп XXI століття».
  • 2009—2014 — президент «Ялтинського Центру соціальних та політичних досліджень».

Політика

[ред. | ред. код]

2002—2012 — депутат трьох скликань Масандрівської селищної ради АРК[8]. В селищній раді Масандри Олександр працював в депутатській комісії з землеустрою. У 2006 році був обраний як член партії «Європейська столиця»[9], однак наступного року ввійшов до депутатської групи «Регіони України», створеної з метою підтримки Партії регіонів на парламентських виборах 2007[10]. Згодом став головою кримської республіканської парторганізації партії УДАР[11].

З 12 грудня 2012 — нардеп України VII скликання, обраний за загальнодержавним багатомандатним округом від партії УДАР Віталія Кличка, № 33 у списку. Мав 44 підлеглих помічників.[12]

Протягом цього часу у Криму було відкрито 18 громадських приймалень, у яких постійно велась робота з мешканцями півострова. Всього до громадських приймалень звернулось 2569 осіб, в основному за юридичними консультаціями і щодо питань оформлення пільг, матеріальної допомоги, пенсій, земельних ділянок.

2014 — кандидат в нардепи, від партії БПП «Солідарність», № 97 у списку. До 2014 р. — член партії «УДАР», член Політради та голова Кримської республіканської організації. 2014 — довірена особа кандидата на пост президента Порошенка у виборчому окрузі № 159.

2015 — радник Міністра соціальної політики України на громадських засадах.

З жовтня 2015 року по грудень 2017 року — помічник-консультант народного депутата України. Всього був помічником у трьох нардепів:[13]

З 2016 року член ініціативної групи по створенню політичної платформи «ХВИЛЯ», член номінаційного комітету. 

З лютого 2021 року по березень 2023 року Керівник Секретаріату ПП «СИЛА І ЧЕСТЬ». 

Діяльність VII скликання

[ред. | ред. код]

12 грудня 2012 року Мочков був обраний нардепом України 7-го скликання. У Криму було відкрито 18 приймалень, де Олександр особисто проводив зустрічі.

2013 року Мочков боровся за те, щоб ради усіх рівнів ухвалили рішення, які б забезпечили персональне голосування депутатів та введення сенсорної кнопки. Блокування ВРУ продовжували і у вихідні дні та вночі. Двотижневе блокування президії парламенту допомогло Верховній Раді ввести зміни в закон про Регламент, які мали б забезпечити персональне голосування.

За зміни до регламенту проголосувало 339 народних депутатів з 350 зареєстрованих.

Власність

[ред. | ред. код]

Згідно з офіційною декларацією, 2011 року Олександр не отримав жодного прибутку[14], сім'я Мочкова мала дохід в розмірі 56 790 грн, в тому числі 1560 грн «матеріальної допомоги».[15] Нардепу належить квартира площею 35,4 м2, членам сім'ї — п'ять земельних ділянок площею 770, 425, 100, 561 і 586 м2, а також будинок площею 459 м2, дві квартири площею 49,4 і 35,4 м2. [16]

У членів сім'ї є три автомобілі: Lexus GS 350 2008 року випуску, Acura MDX (2008)[17], Subaru Legacy 2007 року і ВАЗ 2121 1986 року[18].

Критика

[ред. | ред. код]

Мати Мочкова отримала земельну ділянку в Масандрівській селищній раді, батько отримав земельну ділянку площею 0,06 га на колишньому персиковому полі, яке було відібрано у комбінату Масандра. Дозвіл на передачу землі було видано Масандрівською сільрадою.[19][20]

На ділянці почалось будівництво п'ятиповерхової будівлі площею 5 тис. м². Згодом дружина Мочкова також отримала ділянку, яка знаходиться поруч із ділянкою батька. Брат Мочкова, Микола (за документами безробітній)[21] теж отримав ділянку від Масандрівської сільради, там було побудовано дерев'яний будинок площею 500 м2. На прохання прокоментувати отримання землі членами сім'ї Олександр відповідає відмовою.[18]

Євромайдан

[ред. | ред. код]

Пан Мочков брав участь у подіях на Майдані у 2013—2014 роках, працюючи народним депутатом від фракції «УДАР», виступав за відставку уряду та Януковича. Виступав за дострокові парламентські вибори та перевибори президента[22].

Допомагав кримським активістам на Євромайдані. 7 грудня 2013 року на центральній площі Сімферополя проводив акцію — «Крим підводься!».

Родина

[ред. | ред. код]
  • Дружина Мочкова Лілія
  • Доньки Анна-Марія (2009) і Анастасія-Вікторія (2014).
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Oleksandr Mochkov

Спорт, захоплення

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 21 січня 2017.
  3. ↑ Мочков Олександр Борисович | Народний депутат України VII скликання. www.whoiswho.in.ua (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 21 січня 2017.
  4. ↑ Олександр Мочков: досьє, обіцянки, рейтинг » Слово і Діло. Слово і Діло (укр.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 21 січня 2017.
  5. ↑ Кримська влада опублікувала список українців - персон нон грата. ЛІГА.Новости. 27 березня 2014. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 21 січня 2017.
  6. ↑ МЗС відібрало диппаспорти в Азарових, Єфремова і ще 87 осіб. Українська правда. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 21 січня 2017.
  7. ↑ Труднощі амбіцій. Чому молоді політики не можуть домовитися про єдину партію. Українська правда. Архів оригіналу за 4 липня 2016. Процитовано 21 січня 2017.
  8. ↑ Олександр Мочков: досьє, обіцянки, рейтинг » Слово і Діло. Слово і Діло (укр.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  9. ↑ Список депутатов Массандровского поссовета 5-го созыва. www.aq-media.info (рос.). Архів оригіналу за 1 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2017.
  10. ↑ В Массандровском поссовете депутаты свободно переходят из группы в группу и не создали ни одной фракции. www.aq-media.info (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  11. ↑ За спиной у Кличко. Анализ предвыборного списка партии УДАР. ЛІГА.Новости. 22 серпня 2012. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  12. ↑ Посіпаки: Мочков Олександр Борисович, помічники народного депутата України. posipaky.info (укр.). Архів оригіналу за 25 січня 2017. Процитовано 21 січня 2017.
  13. ↑ Посіпаки: Мочков Олександр Борисович, помічник народного депутата. posipaky.info (укр.). Архів оригіналу за 25 січня 2017. Процитовано 21 січня 2017.
  14. ↑ Блеск и нищета кандидатских деклараций (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  15. ↑ Декларація за 2011 рік (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2017.
  16. ↑ "Найбідніші" депутати в Раді живуть на стипендію дітей та їздять у громадському транспорті. ТСН.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 21 січня 2017.
  17. ↑ Декларація 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  18. ↑ а б Мочков Александр Борисович - Досье на LB.ua. LB.ua. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 21 січня 2017.
  19. ↑ Земельный магнат из команды Кличко. Кто представляет в Крыму известные политические партии - Информационный портал "События Крыма". Новости Крыма онлайн, новости Симферополя, новости Севастополя и регионов Крыма; политические, экономические, социальные статьи о Крыме. 15 березня 2013. Архів оригіналу за 15 березня 2013. Процитовано 21 січня 2017.
  20. ↑ Земельный магнат из команды Кличко. Кто представляет в Крыму известные политические партии. www.sobytiya.info (рос.). Архів оригіналу за 1 лютого 2017. Процитовано 21 січня 2017.
  21. ↑ Кто он, стыдобушка крымского «Удара»? ». ktelegraf.com.ru (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 21 січня 2017.
  22. ↑ Перелік людей, які зникли, загинули або були затримані на Євромайдані. ВолиньPost (англ.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 21 січня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мочков_Олександр_Борисович&oldid=42422584