Музей образотворчих мистецтв Нансі
Музей образотворчих мистецтв Нансі | |
Дата створення / заснування | 1793 |
---|---|
Країна | Франція[1] |
Адміністративна одиниця | Нансі[1] |
Розташовано на вулиці | Плас-Станіслас |
Власник | Q86698108?[1] |
Є власником | Jean Prouvé Housed |
Розташування штаб-квартири | Нансі |
Куратор | Charles Villeneuve de Jantid |
Отримані відзнаки | |
Кількість відвідувачів за рік |
107 000 осіб 118 701 осіб (2008)[2] 109 144 осіб (2007)[2] 74 538 осіб (2011)[2] 83 501 осіб (2004)[2] 121 147 осіб (2005)[2] 114 016 осіб (2013)[2] 102 120 осіб (2009)[2] 113 407 осіб (2003)[2] 110 134 осіб (2006)[2] 88 741 осіб (2012)[2] 116 477 осіб (2002)[2] 118 532 осіб (2015)[2] 101 418 осіб (2014)[2] 116 083 осіб (2016)[2] 120 718 осіб (2017)[2] 98 028 осіб (2010)[2] 121 134 осіб (2019)[2] 108 873 осіб (2018)[2] |
Статус спадщини | пам'ятка історії класифікованаd[1] |
Поштовий індекс | 54004 |
Сторінка веб-камери | nancy.fr/decouvrir/plein-les-yeux/webcam-place-stanislas-1561.html |
Онлайнкаталог | collections-mba.nancy.fr |
Сторінка інституції на Вікісховищі | Musée des Beaux-Arts de Nancy |
Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента | d |
Офіційний сайт | |
Музей образотворчих мистецтв Нансі у Вікісховищі |
Координати: 48°41′36″ пн. ш. 6°10′56″ сх. д. / 48.69346000002777686° пн. ш. 6.182340000028° сх. д.
Музей образотворчого мистецтва Нансі (фр. Musée des Beaux-Arts de Nancy) — художній музей, розташований в Нансі. Один із найстаріших музеїв Франції, розташований на центральній площі Нансі Плас-Станіслас, у самому серці міського ансамблю XVIII століття. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО. У музеї представлена велика колекція європейського живопису, окрема галерея присвячена Жану Пруве та Домській кришталевій фабриці.
Історія[ред. | ред. код]
Музей образотворчих мистецтв Нансі — один із найстаріших у Франції[3], заснований у революційний період. Перші музейні колекції були створені на основі конфіскованої власності духовенства та аристократії, що втекли з Франції під час революції.
За часів Першої імперії, з підписанням мирного договору між Францією та Австрією в Люневілі в 1801 році, Наполеон I привіз 30 картин із Центрального музею (нині Лувр) до Лотарингії. Таким чином, у музей Нансі надійшла велика збірка французьких картин 17 та 18 століть. Того ж року до музею, як і до 15 інших музеїв Франції, перевозяться твори мистецтва відповідно до указу Шапталя. Ці картини походять з конфіскованих французьких колекцій чи наполеонівських завоювань Італії. Серед перших робіт, які сформували колекції Музею образотворчих мистецтв у Нансі, були зокрема замовлені герцогською родиною Лотарінгії.
- « Благовіщення» Караваджо (1608)[4] ;
- копія знаменитої картини Паоло Веронезе «Шлюб у Кані Галілейській» намальована Клодом Шарлем у 1702 році для Церкви кордельєрів у Нансі.
Музей за свою ранню історію декілька разів змінював розташування. 18 травня 1825 року музей було переведено до ратуші Нансі, де він перебував до 1936 року. У 1936 році він переїхав до павільйону, який досі займає на Плас-Станіслас у колишньому Королівському медичному коледжі, до якого пізніше було зроблено прибудову.
Будівля музею[ред. | ред. код]
Будівля, в якій музей розміщується з 1936 року, входить до ансамблю, спроектованого в середині XVIII століття архітектором Еммануелем Ере, який працював при дворі герцога Лотарингії Станіслава Лещинського. Головний фасад виконаний у класичному стилі у комплексі, внесеному до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Павільйон побудований на старих укріпленнях Нансі, зокрема на бастіоні Осонвіль[5][6][7] XV століття, фундамент якого відкрито зараз для відвідувачів у підвальному поверсі музею.
1936 року будівлю було модернізовано і розширено архітекторами братами Жаком і Мішелем Андре[8]. Архітектори запропонували флігель як продовження павільйону XVIII століття двох рівнях. Важливим елементом їхнього проєкту став фасад із боку саду. Сходи у вигляді подвійної спіралі в стилі ар-деко, повністю виконані з бетону, є ще однією особливістю прибудови.
У лютому 1999 було відкрито нове сучасне крило, спроектоване агентством Лорана Бодуена. Це подвоїло виставкову площу музею, з'явився зал для глядачів. У 2001 році була створена галерея графіки для нової колекції з понад 15 тис. експонатів, переданих музею істориком та колекціонером французького мистецтва Жаком Тюїєром (1928—2011), яка носить ім'я Жака та Гая Тюїєрів[9].
У 2000 році швейцарський художник Феліче Варіні створив всередині музею інсталяцію «Помаранчевий еліпс, вирізаний сімома дисками», анаморфоз, видимий з кількох поверхів. У 2002 році була встановлена конструкція «На згадку про Ламур», твір, створений французьким скульптором Франсуа Морелле. Цей твір, який можна бачити зі Плас-Станіслас, є великим горизонтальним білим прямокутником з неоновими вогнями в кожному кутку і жовтими фіґлями на кутах, що нагадують фіґлі на металевих воротах Плас-Станіслас, створені Жаном Ламуром у XVIII столітті[8].
Підземний рівень музею (-1) займає галерея, присвячена скляному заводу Дома, а також графіці та азійському мистецтву. Велика колекція живопису виставлена в головному павільйоні XVIII століття в хронологічному порядку.
-
Колекція кришталю Будинку (заснований у XV столітті).
-
Сходи музею з перилами Жана Лямура
-
Перистиль музею (XVIII століття)
-
Додаткова галерея Лорана Бодуена
-
Музейні сходи 1936 року
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Міністерство культури Франції Fréquentation des Musées de France — Міністерство культури Франції.
- ↑ 20 ans! Dans les coulisses du Musée des Beaux-Arts de Nancy., Snoeck Ducaju & Zoon, 2019, 295 p. (ISBN 978-94-6161-526-8 et 9461615264, OCLC 1089218055. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 28 травня 2022.
- ↑ musée des Beaux-Arts de Nancy[недоступне посилання з сентября 2021]
- ↑ découverte du bastion d’Haussonville lors des fouilles archéologiques. historium.fr (фр.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 02/10/2020.
- ↑ Découverte d'une barbacane inédite des fortifications de Nancy. persee.fr (фр.). Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 02/10/2020.
- ↑ le bastion d'Haussonville, la place Vaudémont. stanislasurbietorbi.com (фр.). Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 31.10.2020.
- ↑ а б "Des architectures, un musée ", Dossier de l'Art, décembre 2012, p. 9
- ↑ STOULLIG Claire (dir.), Musée des beaux-arts de Nancy: A-Z, Paris, Artlys, 2012
Посилання[ред. | ред. код]
|