Мізерний Мартин Васильович
| Мізерний Мартин-Василь | |
|---|---|
 Майор | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 26 лютого 1910 с. Вербів, тепер Підгаєцький район, Тернопільська область |
| Смерть | 24 серпня 1949 (39 років) с. Либохора, Турківський район, Львівська область (вогнепальна рана) |
| Псевдо | «Рен», «477» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1944—1949 |
| Приналежність | Україна |
| Війни / битви | Друга світова війна |
| Командування | |
| ТВ-26 «Лемко» (11.1945 — літо 1947) | |
 Мізерний Мартин Васильович у Вікісховищі | |
Мізерний Мартин-Василь (псевдо: «Валічак», «Рен», «477»; 26 лютого 1910, с. Вербів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 24 серпня 1949, Львівська область) — сотник та майор УПА (посмертно), командир тактичного відтинка УПА ТВ-26 «Лемко» (11.1945 — літо 1947).
Народився в с. Вербів (нині Підгаєцька міська громада, Тернопільський район, Тернопільська область) в родині Василя та Анастасії Мізерних. Навчався у Рогатинській українській гімназії ім. Володимира Великого. Служив у Польській армії. Політичний в'язень в 1931-34 роках, навчання у Празі. Активний учасник товариства «Просвіта», «Пласту», член ОУН з 1937 р. 1939 року — командир чоти «Карпатської Січі», учасник боїв в Карпатській Україні. Вояк Українського легіону (Військовий відділ націоналістів) в 1939. За дорученням ОУН з 1940 був окружним комендантом української поліції в Сяноку. На початку 1942 р. заарештований гестапо за зв'язок з ОУН, засуджений до смертної кари. 27 липня 1944 втікає з гестапівської тюрми у Кракові.
Після втечі з гестапо, йде до УПА, де отримує звання хорунжого і очолює перший курінь ВО «Сян», сформований у серпні 1944 на пограниччі Лемківщини і Бойківщини. Наприкінці серпня разом із своїм куренем «Рен» вирушає на вишкільний табір в Закарпаття. Керівником тієї школи був сам «Рен», а викладачами були «Лісовий», «Крісовий», «Жайворонок», «Олег» та інші[1]. На початку вересня 1944 р. відбувся тригодинний бій з відступаючим угорським батальйоном (400 осіб) на Ужоцькому перевалі. Внаслідок бою, угорці підійняли білий прапор і були повністю роззброєні повстанцями[2]. Наприкінці вересня 1944 року, Мізерний отримав наказ рухатися в запілля Червоної Армії, уникаючи боїв із нею[3]. 25 вересня курінь «Рена», разом із іншими повстанським підрозділами, рушили на схід в напрямку Станіслава, цей рейд увійшов в історію УПА, під назвою «Карпатський».
29 вересня 1944 під час перебування куреня Мізерного в Лавочному, яке вже було залишено угорським військом, але ще не захоплено більшовиками, партизани раптово зазнали мінометного обстрілу з боку угорців, внаслідок чого кілька упівців отримали поранення. У відповідь «Рен» відразу направив угорцям делегацію з білим прапорцем для ведення переговорів. Угорці вибачилися за інцидент, зазначивши, що помилково прийняли загін УПА за більшовиків[4].
В ніч з 17 на 18 жовтня 1944 року, курінь «Рена» здійснив напад на станицю НКВС в містечку Перегінську[3]. Під час атаки загинуло двоє повстанців та кілька було поранено, дані про втрати ворога були засекречені. Наприкінці жовтня 1944 року Василь Мізерний отримав наказ повертатися разом зі своїм куренем в Західні Карпати на Лемківщину. В грудні 1944 року отримує звання поручика[5].
В листопаді 1945 Мізерного призначено командиром ТВ-26 "Лемко". Цей відділ відповідав за південно-східні райони Закерзоння, Перемишльський та Ярославський повіти. На території цього ТВ були два курені, — «Рена» та «Байди» і дві самостійні сотні «Лиса» і «Смирного». До куреня «Рена» входили сотні: «Стяга», «Гриня», «Бродича» і «Біра». До куреня «Байди» входили сотні: «Бурлаки», «Громенка», «Ластівки» і «Крилача». В січні 1946 року В. Мізерний отримав звання сотника. Брав участь в організації підстаршинської школи.
Влітку 1947 року в запеклих боях на чолі 3-х сотень пробивається на територію України. Протягом літа 1948 проходить спецвишкіл на Дрогобиччині. У 1949 р. за дорученням Головного військового штабу (ГВШ) УПА йде з матеріалами на Захід до ЗП УГВР. 24 серпня у сутичці з НКВД біля с. Либохора, Турківського району був важко поранений і щоб не здатися у полон застрелився. Підвищений до майора з датою смерті. В 1994[6][7] р. перепохований в с. Яблунів, Турківського району.[8][9]
- Згідно з Виказом відзначених УПА-Захід від 1.09.1946 р. поручник УПА, командир тактичного відтинку 26 «Лемко» Василь Мізерний – «Рен» нагороджений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА.[10]
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. (грудень 2019) |
- 24.08.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у с. Золота Слобода Козівського р-ну Тернопільської обл. Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 071) переданий Василю Мізерному, племіннику Мартина Мізерного — «Рена».
- ↑ Protoko przesuchania podejrzanego. Rzeszyw dnia 23 listopada 1948. — C.3.
- ↑ http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Uvr/2008_12.pdf
- ↑ а б Володимир В'ятрович. Сотенний «Бурлака». — Львів : "Літопис", 2000. — 150 с. — ("Герої УПА") Архівовано з джерела 4 березня 2016
- ↑ Ріпецький М. («Горислав»). Історія куреня «Рена» // Літопис УПА. Т. 33. Тактичний відтинок УПА 26-ий «Лемко»: Лемківщина і Перемищина. (Документи і матеріали) / Ред. П. Потічний та І. Лико. — Львів-Торонто: Літопис УПА, 2001. — С. 118
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 4 травня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ інші дані 1992
- ↑ І. Олещук, М. Ханас. Мізерний Мартин Васильович… — С. 527.
- ↑ Літопис УПА. Торонто 1989 — Львів 1995.
- ↑ П. Содоль. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник ІІ. Нью-Йорк, 1995.
- ↑ ГДА СБ України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 62. — Арк. 202-204.
- Олещук І., Ханас М. Мізерний Мартин Васильович Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 526—527. — ISBN 966-528-199-2.
- Мізерний Василь — «Рен», «477»
- Переклад рапорту (фрагменти) командира 26 Тактичного відтінку Василя Мізерного «Рена» на ім'я командувача VI Військового округу УПА Мирослава Онишкевича «Ореста» від 21 вересня 1947 року
