Міхал Клеофас Огінський
Міхал Клеофас Огінський | |
---|---|
пол. Ogiński Michał Kleofas | |
Основна інформація | |
Дата народження | 25 вересня 1765 |
Місце народження | Гузув, Мазовецьке воєводство |
Дата смерті | 15 жовтня 1833 (68 років) |
Місце смерті | Флоренція |
Поховання | Санта-Кроче |
Роки активності | 1788[1] — 1833[1] |
Громадянство | Річ Посполита Російська імперія Велике герцогство Тосканське |
Професія | композитор |
Жанри | опера |
Членство | Торговицька конфедерація |
Нагороди | |
Батько | Анджей Іґнацій Оґінськийd або Михайло Казимир Огінський[2] |
Мати | Паула Шембекd |
Діти | Амелія Залуськаd, Іреней Клеофас Оґінськийd, Францішек Ксаверй Оґінськийd, Емма з Оґінськихd і Q126896181? |
Автограф | |
Файли у Вікісховищі |
Мі́хал Клео́фас Оґі́нський (пол. Ogiński Michał Kleofas; біл. Міхал Клеафас Агінскі; 25 вересня 1765, Гузув, Мазовецьке воєводство — 15 жовтня 1833, Флоренція) — польський композитор, державний діяч Речі Посполитої та Російської імперії, граф, племінник великого гетьмана литовського Михайла Казимира Огінського.
З 1789 р. — мечник литовський. 1790–1791 — надзвичайний королівський посол в Нідерландах. 1793–1795 — підскарбій великий литовський.
1794 — брав участь у повстанні Костюшка на чолі батальйону єгерів. Після поразки повстання емігрував до Константинополя, де став активним діячем еміграції, потім переїхав до Парижа. У Парижі контактував з Талейраном і французькою директорією з метою відновлення незалежності Речі Посполитої.
Після послаблення надій на відновлення незалежності і оголошення амністії в 1802 році повернувся на терени Російської імперії й оселився в селі Залісся (на території сучасного Сморгонського району Білорусі). У 1807 році зустрічався з Наполеоном в Італії.
1810 року переїхав до Петербурга і став сенатором Російської імперії, активно займався політикою.
Впродовж 1810–1812 років був у близьких відносинах з російським імператором Олександром I, запропонував йому план створення автономного Великого герцогства Литовського у складі Російської імперії. План був відкинутий.
1823 року проблеми зі здоров'ям змусили його переїхати до Італії, де прожив останні 10 років життя.
Був похований у Флоренції, в церкві Санта Кроче.
Написані ним марші та бойові пісні були поширені серед повстанців 1794 року. Автор популярних полонезів, зокрема, полонеза ⓘ (пол. Pożegnanie Ojczyzny, біл. Развітанне з Радзімай, відомий також як «Полонез Огінського»), фортепіанних п'єс, романсів, опери «Зеліда і Валькур, або Бонапарт в Каїрі» тощо.
Також Огінському початково приписували авторство мелодії «Мазурки Домбровського» (Jeszcze Polska nie zginęła), яка згодом стала гімном Польщі (автором слів був Юзеф Вибіцький). Проте архівні записи спростовують це, і на сьогодні мелодія вважається народною[3].
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ Mazurek Dąbrowskiego — historia.
- Огінський Міхал-Клеофас // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 668.
- Василь Буколик. Полонез Огінського
- Михаил Клеофас Огинский (Огиньский, Oginski) [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 25 вересня
- Народились 1765
- Померли 15 жовтня
- Померли 1833
- Поховані в базиліці Санта-Кроче (Флоренція)
- Тарговицькі конфедерати
- Кавалери ордена Білого Орла
- Уродженці Мазовецького воєводства
- Огінські
- Композитори епохи класицизму
- Померли у Флоренції
- Польські композитори
- Композитори Речі Посполитої
- Композитори XVIII століття
- Польські державні діячі
- Державні діячі Російської імперії
- Державні діячі Речі Посполитої
- Державні діячі XVIII століття
- Персоналії:Вільнюс
- Підскарбії великі литовські
- Мечники великі литовські
- Люди на марках
- Кавалери ордена Білого Орла (Річ Посполита)
- Члени королівського двору Станіслава Августа Понятовського