Олів'є Вебер
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Олів'є Вебер | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Olivier Weber | ||||
 | ||||
| Народився |
12 червня 1958[1] (65 років) Монлюсон, Альє, Овернь-Рона-Альпи, Франція | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція | |||
| Діяльність | журналіст, кінорежисер, дипломат, письменник, біограф, сценарист | |||
| Alma mater | Національний інститут східних мов і цивілізацій, Університет Ніцци, Вища школа соціальних наук і Університет Сан-Францискоd | |||
| Заклад | Інститут політичних досліджень | |||
| Мова творів | французька | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Олів'є Вебер у Вікісховищі | ||||
Олів'є Вебер (фр. Olivier Weber; нар. 12 червня 1958, Монлюсон, Франція) — французький письменник, репортер і військовий кореспондент, відомий насамперед висвітленням воєн в Іраку та Афганістані. Працює доцентом Паризького Інституту політичних досліджень. Вебер виграв кілька національних та міжнародних премій у галузі літератури та журналістики, зокрема за свої історії про Афганістан та за книги про війни. Його книги були перекладені на кількадесят мов.
Біографія[ред. | ред. код]
Олів'є Вебер народився в 1958 році в Монлюсоні, вивчав економіку та антропологію в Університеті Сан-Франциско, Паризькому університеті Сорбони, Університеті Ніцци (PhD) та в Національному інституті східних мов та цивілізацій[2].
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Документальний фільм: Опіум талібанів, 2001 р., Спеціальна премія FIPA
- Документальний фільм: Світ, побачений із поїзда, 2010—2016
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Voyage au pays de toutes les Russies, вид. Quai Voltaire (1992)
- French doctors, вид. Robert Laffont (1995)
- La route de la drogue, вид. Arléa (1996)
- Lucien Bodard, un aventurier dans le siècle, вид. Plon (1997)
- Les enfants esclaves, вид. Mille et une nuits (1999)
- On ne se tue pas pour une femme, вид. Plon (2000)
- La mémoire assassinée, вид. Mille et Une Nuits (2001)
- Le faucon afghan: un voyage au pays des talibans, изд. Robert Laffont (2001)
- Humanitaires, вид. Le Félin (2002)
- Je suis de nulle part]], вид. Payot (2003)
- Le grand festin de l'Orient, вид. Robert Laffont (2004)
- Routes de la soie, вид. Mille et une nuits (2004)
- Kessel, le nomade éternel, вид. Arthaud (2006)
- La bataille des anges, вид. Albin Michel (2006)
- La mort blanche, вид. Albin Michel (2007)
- Sur les routes de la soie, вид. Hoëbeke (2007)
- J'aurai de l'or, вид. Robert Laffont (2008)
- Le Tibet est-il une cause perdue?, вид. Larousse (2008)
- Conrad, le voyageur de l'inquiétude, вид. Flammarion-Arthaud (2011)
- Le Barbaresque, вид. Flammarion (2011)
- Les Impunis, вид. Robert Laffont (2013)
- La Confession de Massoud, вид. Flammarion (2013)
- L'Enchantement du monde, вид. Flammarion (2015)
- Frontières, вид. Paulsen (2016)
- Jack London, l'appel du grand ailleurs, вид. Paulsen (2016)
- Frontières изд. Paulsen (2016)
- Dictionnaire amoureux de Joseph Kessel, вид. Plon (2019)
- Si je t'oublie Kurdistan, вид. L'Aube (2020)
- L'Arrière-pays, вид. Calmann-Lévy (2020)
- Au Royaume de la lumière, вид. Plon-Terre Humaine (2021).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.franceinter.fr/personne-olivier-weber-0
- ↑ Public Seminar with award winning author Olivier Weber. hass.uq.edu.au (англ.). 26 жовтня 2016. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
|
