Очікує на перевірку

Паоло Соррентіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соррентіно.
Паоло Соррентіно
італ. Paolo Sorrentino
Паоло Соррентіно у 2008 році
Дата народження31 травня 1970(1970-05-31) (54 роки)
Місце народженняНеаполь, Італія
ГромадянствоІталія Італія
Професіякінорежисер, сценарист
Alma materНеапольський університет імені Федеріко II
Роки активності1994 — наш час
IMDbID 0815204
Нагороди та премії
Давид ді Донателло (2005, 2014)
Паоло Соррентіно у Вікісховищі

Пао́ло Сорренті́но (італ. Paolo Sorrentino; 31 травня 1970(19700531), Неаполь, Італія) — італійський кінорежисер та сценарист. Двічі лауреат італійської національної кінопремії Давид ді Донателло за найкращу режисуру. Номінант та володар багатьох інших престижних фестивальних та кінематографічних нагород .

Біографія

[ред. | ред. код]

Паоло Соррентіно народився 31 травня в Неаполі, Італія. Батьки майбутнього режисера померли коли йому було 17 років, потрапивши в аварію. Паоло навчався на факультеті бізнесу та економіки, але у 25-річному віці вирішив зайнятися кінематографом[1]. Першими роботами Соррентіно стали сценарії, написані для короткометражних стрічок, серед яких однією з перших стала «Порошок Неаполя» (1998). У цей період він працює на телебаченні, де пише сценарії до телешоу й серіалів.

Кар'єра в кіно

[ред. | ред. код]

Як режисер Паоло Соррентіно дебютував у 1998 році з короткометражним фільмом «Любов не має меж» (L'amore non ha confini). 2001 року він зняв свою першу повнометражну стрічку «Зайва людина». Ця трагікомедія з успіхом пройшла у прокаті, а Паоло Соррентіно був нагороджений кінопремією «Срібна стрічка» (Nastro D'Argento) від Національного синдикату італійських кіножурналістів. З цього фільму розпочалася співпраця режисера та актора Тоні Сервілло.

Світове визнання прийшло до Паоло Соррентіно у 2004 році після виходу трилера «Наслідки кохання», захоплюючої історії про бізнесмена-невдаху, який стає пішаком в руках мафії. Прем'єра фільму відбулася у рамках конкурсної програми Каннського кінофестивалю, згодом стрічка отримала і міжнародне визнання — фільм отримав численні премії та номінації, включаючи номінацію на Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю 2004 року[2].

Наступною режисерською кінороботою Соррентіно стала драма «Друг сім'ї» (2006), історія про життя та гріхи сучасного «Гобсека», одержимого бажанням спокусити доньку одного зі своїх клієнтів. Стрічка також принесла режисерові номінацію на «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю 2006 року[3]. У цьому ж році відбувся дебют Паоло Соррентіно як актора — у фільмі італійського режисера Нанні Моретті «Кайман» він зіграв епізодичну роль.

У 2008 році в прокат вийшла біографічна драма Паоло Соррентіно «Дивовижний» про легендарного італійського прем'єр-міністра Джуліо Андреотті, який зробив блискучу кар'єру політика, але наприкінці 1990-х був звинувачений у зв'язках з мафією. Стрічка виграла Приз журі Каннського кінофестивалю 2008 року та італійський Золотий Глобус за найкращий сценарій, написаний самим режисером. Крім того фільм було номіновано на премію «Оскар» в категорії «Видатна робота художника-гримера».

Паоло Соррентіно з акторами фільму Юність на Каннському кінофестивалі, 2015

У 2011 році Паоло Соррентіно зняв свій перший англомовний фільм «Де б ти не був» з Шоном Пенном у головній ролі. Герой стрічки — рок-ідол, якому надокучило спокійне життя і слава, тому він вирушає на пошуки вбивці свого батька, нацистського злочинця, що втік до США. Фільм демонструвався на Каннському кінофестивалі у 2011 році, був номінований на Золоту пальмову гілку та виграв Приз глядацьких симпатій[4].

Фільм Паоло Соррентіно 2013 року, що оспівує Рим, «Велика краса» брав участь в конкурсі Каннського фестивалю[5], удостоєний чотирьох призів Європейської кіноакадемії, зокрема за найкращий фільм року[6] , був відзначений «Оскаром», «Золотим глобусом» та премією BAFTA у категоріях за «Найкращий фільм іноземною мовою».

У 2015 році на екрани вийшов фільм Соррентіно «Юність» з Майклом Кейном та Гарві Кейтелем у головних ролях[7]. Стрічка, що розповідає історію літнього диригента оркестру, який отримав несподіване запрошення від королеви Єлизавети II виступити на дні народження принца Філіпа, змагалася за Золоту пальмову гілку 68-го Каннського кінофестивалю[8] та отримала низку фестивальних та професійних кінонагород та номінацій.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Примітки
2001 Зайва людина L'uomo in più
2004 Наслідки кохання Le conseguenze dell'amore
2006 Друг сім'ї L'amico di famiglia
2008 Дивовижний Il divo: La spettacolare vita di Giulio Andreotti
2011 Де б ти не був This Must Be the Place
2013 Велика краса La grande bellezza
2015 Юність La giovinezza
2016 Молодий Папа The Young Pope
2018 Сільвіо та інші Loro
2021 Рука Бога È stata la mano di Dio
2024 Партенопа Partenope

Визнання

[ред. | ред. код]
▼ Нагороди та номінації Паоло Соррентіно ▼ [9]
Рік Категорія Фільм Результат
Золоті кубки, Італія
2001
 Золотий кубок за найкращий сценарій Зайва людина Перемога
Кінофестиваль незалежного кіно в Буенос-Айресі
2002
 Найкращий фільм Зайва людина Номінація
Приз молодіжного журі Номінація
Премія Давид ді Донателло
2002
 Найкращий режисер-новачок Зайва людина Номінація
Найкращий сценарій Номінація
2005
 Найкращий фільм Наслідки кохання Перемога
Найкращий режисер Перемога
Найкращий сценарій Перемога
2009
 Найкращий фільм Дивовижний Номінація
Найкращий режисер Номінація
Найкращий сценарій Номінація
2012
 Найкращий фільм Де б ти не був Номінація
Найкращий режисер Номінація
Найкращий сценарій Перемога
2014
 Найкращий фільм Велика краса Номінація
Найкращий режисер Перемога
Найкращий сценарій Номінація
Приз Давид молодих Номінація
Срібна стрічка Італійського національного синдикату кіножурналістів
2002
 Найкращий режисер-новачок Зайва людина Перемога
Найкращий сценарій Номінація
2005
 Найкращий режисер Наслідки кохання Номінація
Найкращий оригінальний сюжет Номінація
2007
 Найкращий оригінальний сюжет Друг сім'ї Номінація
2009
 Найкращий режисер Дивовижний Перемога
Найкращий сценарій Перемога
2012
 Найкращий режисер Де б ти не був Перемога
Найкращий сценарій Номінація
2013
 Найкращий режисер Найкраща краса Номінація
Найкращий сценарій Номінація
2015
 Найкращий режисер Юність Перемога
Найкращий сценарій Номінація
Каннський кінофестиваль
2004
 Золота пальмова гілка Наслідки кохання Номінація
2006
 Друг сім'ї Номінація
2008
 Дивовижний Номінація
Приз журі Перемога
2011
 Золота пальмова гілка Де б ти не був Номінація
Приз екуменічного журі Перемога
2013
 Золота пальмова гілка Велика краса Номінація
2015
 Юність Номінація
Приз Європейської кіноакадемії
2005
 Найкращий режисер Наслідки кохання Номінація
2008
 Найкращий режисер Дивовижний Номінація
Найкращий сценарист Номінація
2013
 Найкращий фільм Велика краса Перемога
Найкращий режисер Перемога
Найкращий сценарист (з Умберто Контарелло) Номінація
Золотий Ґрааль
2005
 Найкращий драматичний режисер Наслідки кохання Перемога
2005
 Друг сім'ї Номінація
2005
 Дивовижний Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
2006
 Ґран-прі Золотий Г'юґо Друг сім'ї Номінація
Талліннський кінофестиваль «Темні ночі»
2006
 Ґран-прі Друг сім'ї Номінація
2008
 Дивовижний Номінація
2013
 Велика краса Перемога
Премія Сезар
2014
 Найкращий фільм іноземною мовою Велика краса Номінація
Премія
2014
 Найкращий неангломовний фільм Велика краса Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
2015
 Приз глядацьких симпатій Юність Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Paolo Sorrentino racconta: Di colpo restai orfano così provai a fare film corrieredelmezzogiorno.corriere.it
  2. ↑ Festival de Cannes: The Consequences of Love. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 24.10.2015.
  3. ↑ Festival de Cannes: The Family Friend. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 24.10.2015.
  4. ↑ Festival de Cannes: Official Selection. Cannes. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 24.10.2015.
  5. ↑ 2013 Official Selection. Cannes. 18 квітня 2013. Процитовано 24.10.2013.
  6. ↑ Winners 2013. European Film Awards. European Film Academy. Процитовано 24.10.2015.
  7. ↑ Child, Ben (13 травня 2014). Sorrentino's The Early Years stars Michael Caine as conductor compelled to perform for the Queen. The Guardian. Процитовано 24.10.2015.
  8. ↑ 2015 Official Selection. Cannes. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 24.10.2015.
  9. ↑ Повний перелік нагород та номінацій Паоло Соррентіно на сайті IMDb(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Паоло_Соррентіно&oldid=43718333