Паперть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жебраки на паперті (Болгарія)
Паперть в монастирі Кременця

Па́перть (д.-рус. папьртъ, папьрть, староцерк.-слов. папрътъ, що не мають загальноприйнятої етимології)[1], або зовнішній притвор (грец. ἄτριον, лат. atrium, impluvium, pars aperta) — непокритий покрівлею майданчик перед внутрішнім притвором храму, де в перші століття християнства стояли плачущі та покутники. В середині паперті влаштовувався басейн з водою, в якому віруючі вмивали обличчя і руки, перш ніж входили в церкву.

Історія вивчення

[ред. | ред. код]

Поняття «непокритої паперті», стосовно храмів XV–XVII століттях, могло з'явитися в Росії не раніше початку XVIII століття, після появи таких папертей в російських храмах. До кінця XVII століття подібні храми з папертями без покрівлі у Росії невідомі. Раніше до таких помилково відносили церкву Вознесіння в Коломенському, Успенський собор у Дмитровому, церкву Петра митрополита у Переславлі-Залєському і т. д. У своїй монографії А. Л. Баталов[2] залишив це питання без достатньої уваги: для нього воно просто не існувало, оскільки паперті були завжди криті. Однак після першої репліки М. В. Султанова в 1897 році в захист першочерговості другого ярусу галерей Благовіщенського собору в Московському Кремлі, про неї забули до початку 1960-х років, коли архітектор М. М. Свєшников виявив первісну західну паперть Спасо-Преображенського собору 1490-х років Новоспасского монастиря. Е. Р. Куницька, яка працювала з М. М. Свєшниковим, тоді ж написала записку про перщочерговість папертей Успенського собору в Дмитрові, але не зробила її обґрунтування, і після публікації «Каталогу пам'яток архітектури Московської області» в 1975 році вона про своє датування не згадувала.

Першою віднесла в публікації до первісного будівництва паперті собору Спаського монастиря в Ярославлі Е. М. Караваєва[3]. Однак в руслі помилкової і вже застарілої теорії, при реставрації Преображенської (Троїцької) церкви у Великих Вяземах (ВПНРК-ЦНРПМ) початкові стовпи з дахом були розібрані[4]. У 1970-х роках до первісного будівництва віднесені паперті церкви Вознесіння в Коломенському[5]. У 1974 році В. І. Федоров знову повернувся до первісного султанівського датування папертей Благовіщенського собору Московського Кремля[6] . Але в 1975 році вийшов «Каталог пам'ятників Московської області»[7], в якому знову опубліковані невірні датування папертей.

У 1976 році комісія архітекторів обстежила паперті церкви у Вяземах і встановила факт несумлінного дослідження, що призвів до знищення другого ярусу паперті Преображенської (Троїцької) церкви у Великих Вяземах. У 1976 році встановлено первісність папертей Успенського собору в Дмитрові[8]. Потім паперті церкви Петра митрополита в Переславлі Залєському[9], на початку 1980-х років паперті Покровського собору та Успенської церкви Александрової слободи[10].

Ініціатором дослідження папертей з середини 1970-х років і в наступні роки був архітектор В. В. Кавельмахер . Але С. С. Под'япольський не визнавав первісності другого ярусу папертей церкви Вознесіння в Коломенському. У 1998 році під редакцією Е. М. Под'япольскої вийшло друге видання «Каталогу пам'яток архітектури Московської області», де вона пише про спочатку побудованих двоярусних папертях, зокрема в Успенському соборі в Дмитрові[11]. Але учні С. С. Под'япольского, архітектори, які проводили роботи в церкві Вознесіння в 2001—2007 рр. (ЦНРПМ), до сих пір відносять початкові стовпи з покрівлями до пізніх переробок і зберегли їх лише з чисто практичних міркувань[12].

Символічне значення

[ред. | ред. код]

В даний час в православних храмах паперть являє собою майданчик перед вхідними дверима храму, до якого ведуть кілька сходинок і на якій, як і в давнину, стоять жебраки, що просять милостиню у прихожан.

Паперть, будучи першим храмовим підвищенням, знаменує собою духовну висоту Церкви по відношенню до світу.

На паперть виходять люди перед постригом у ченці, в знак зречення від світу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. ↑ Баталов А. Л. Московское каменное зодчество конца XVI в. М., 1996.
  3. ↑ Караваева Е. М. Собор Спасского монастыря в Ярославле // АН. 1963. вып. 15.
  4. ↑ Автор розборки автентичної паперті Л. Соболєва. Л. Соболева. «Исследовательские и реставрационные работы по церкви Преображения в усадьбе Вяземы», «Теория и практика реставрационных работ», сборник № 3. Стройиздат. М., 1972. Пізніше другий ярус папертей відновлений по проекту В. М. Пустовалова (Мособлстройреставрация).
  5. ↑ П. Д. Барановський був прихильником пізнього походження другого ярусу з покрівлею. Гаврилов С. А. Церковь Вознесения в Коломенском.
  6. ↑ Федоров В. І.
  7. ↑ ЦНРМ-ВПНРК Памятники архитектуры Московской области (в 2-х томах) / Под ред. Е. Н. Подъяпольской — М., 1975.
  8. ↑ Гаврилов С. А.
  9. ↑ Дослідник пам'ятників Переславля Залєського І. Б. Пуришев вважав другий ярус пізнім. Гаврилов С. А., Кавельмахер В. В.
  10. ↑ П. Д. Барановский вважав другий ярус пізнім. Дослідження проводили Гаврилов С. А., Кавельмахер В. В.
  11. ↑ Були враховані критика першого видання і поради Гаврилова С. А. і Кавельмахера В. В.
  12. ↑ Камєнєва Т. Е., Скриннікова Е. В.

Література

[ред. | ред. код]
  • Беловинский Л. В. Паперть // Иллюстрированный энциклопедический историко-бытовой словарь русского народа. XVIII — начало XIX в / под ред. Н. Ерёминой. — М. : Эксмо, 2007. — С. 461. — 5000 прим. — ISBN 978-5-699-24458-4.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Паперть // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Паперть&oldid=40940968