Підхорунжий
Підхору́нжий — військове звання в арміях деяких країн східної Європи, за статусом нижче за хорунжого, і, на відміну від нього, не є офіцерським званням.
Військове звання в УСС, Українській Галицькій Армії, а також козацьких військах російської імператорської армії, що відповідало рангу армійського підпрапорщика.
У 1880—1903 його також присвоювали тим, хто закінчив юнкерські козацькі училища до здобуття ними офіцерського чину. У 1826—1917 найстарше козацьке унтер-офіцерське звання.
Аналогічним було це звання і в Польщі: з XVIII століття хорунжий там був наймолодшим офіцерським званням, а підхорунжий — найстаршим підофіцерським.
Унтер-офіцерське звання Українських січових стрільців (1914-1918 )
[ред. | ред. код]
Старше унтер-офіцерське військове звання українських січових стрільців, австро-угорським еквівалентом було військове звання «фельдфебель» (нім. Feldwebel). Вище за рангом ніж десятник, але нижче за хорунжого.
Українські січові стрільці, українське добровольче національне формування (легіон) у складі австро-угорської армії мало такі ж знаки розрізнення як і інші підрозділи цісарського війська. Звання хоч і мали українську назву, але були порівняні до австро-угорських. Знаки розрізнення були на петлицях (для УСС синього кольору) у вигляді шестипроменевих зірочок та галунів (широкого для штаб-офіцерів, вузького для хорунжого та підхорунжого) . У 1915 році був виданий указ щодо використання добровольцями чотирипроменевих зірочок як знаків розрізнення, замість шестипроменевих, також змінювалося їх розташування на петлицях. Але це нововведення не набуло широкого розповсюдження. Наприкінці 1916 року у Австро-угорській імперії була введена нова форма, для якої не передбачалися кольорові петлиці. Знаки розрізнення кріпилися на комірі мундиру, за ними нашивалися вертикальні кольорові стрічки (для українського легіону жовта та блакитна стрічки).
Знаками розрізнення підхорунжого були три целулоїдні шестипроменеві зірочки на петлиці (чи на комірі мундиру). По петлиці йшов вузький золотистий галун. [1]
Знаки розрізнення хорунжого Армії УНР та Української Держави (Гетьманату)
[ред. | ред. код]В українських збройних силах — Армії УНР — підхорунжий — старшинський чин (з 1920 року підстаршинський),
У армії УНР чин хорунжого був нижче за рангом, ніж хорунжий, та вище за рангом, ніж бунчужний. Був введений 24 квітня 1919 року.
- Знаки розрізнення затверджені в різний час
Знаки розрізнення  |
| |
Дата затвердження 24.04.1919 |
30.07.1919 | 30.03.1920 |
Військове звання Української Галицької армії (1919-1920)
[ред. | ред. код]
Військове звання «однорічників» в Української Галицької Армії. Дорівнювало званню старшого десятника.
Українська Галицька армія (УГА), регулярна армія Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Знаки розрізнення були введені Державним секретаріатом військових справ (ДСВС) Західної області УНР 22 квітня 1919 року і були комбінацію стрічок на рукавах однострою та «зубчатки» на комірі (кольору роду військ, розмірами 72х30 мм). У підхорунжого виглядала як срібна плетена 14 мм стрічка, на підкладці кольору, відповідного роду військ (наприклад, синя для піхоти). [2]
Військовий чин козацьких частин Російської імперії (1826-1917)
[ред. | ред. код]
Старший унтер-офіцерський військовий чин в козацьких військах Російської імперії. Був аналогом загальновійськового чину «підпрапорщик». У 1880-1903 роках надавалось випускникам юнкерських козацьких училищ, до отримання офіцерських чинів. Підхорунжий був рангом нижче за хорунжого.
16 грудня 1917 року після Жовтневого перевороту декретом радянського керівництва було відмінено чини, звання та титули часів Російської імперії.
Знаками розрізнення підхорунжого були погони вдовж яких йшов широкий галун. Колір погонів та галуна залежав від того, до якого козацького війська належав унтер-офіцер.
У Війську Польському назва (військове звання 1919-1923) кандидата на офіцерське звання, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів. Еквівалентом польських підхорунжих в Збройних силах України є курсант.
З’явилося у польських військових формуваннях ще до заснування Другої Речі Посполитої у 1918 році. Підхорунжі були у Польському корпусі (1917-1918) Російської армії, це звання носили слухачі військових шкіл. Знаки розрізнення були як у сержантів та старших унтер-офіцерів (три чи чотири кути з пурпурової стрічки) зверху яких йшла срібна тасьма [3]. У Польському легіоні Австро-угорської армії (1914-1918), підхорунжі були слухачами шкіл підхорунжих.
Молодше звання Десятник |
 Українські січові стрільці Підхорунжий |
Старше звання Хорунжий |
| Молодший чин Вахмістр |
 Козацькі війська Підхорунжий |
Старший чин Хорунжий |
-
Підхорунжий УСС Паліїв Д.І. (1918) -
Школа підхорунжих Польського Легіону у Болехові (1918) -
Капрал підхорунжий (1935) -
Польський журналіст Ян Новак-Єзьоранський в однострої підхорунжого артилерії (1937) -
Погон капрала підхорунжого Вищої офіцерської школи (WSO)
- ↑ Чмир М. Відзнаки військових звань українських збройних формувань 1917–1921 рр. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
- ↑ Гнатевич Б.П., О. Думін. Українська Галицька армія // Історія Українського Війська.— Львів: Видання Івана Тиктора, 1936. — С. 533—535 (Репринтне видання: Київ, 1992)
- ↑ Henryk Bagiński Wojsko Polskie na Wschodzie 1914-1920 str 164 - 165
- Радянська військова енциклопедія. «ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 6. — С. 389. — ISBN 00101-223. (рос.)
- Крип’якевич І.П., Гнатевич Б.П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] / Упорядник Якимович Б.З.—4-те вид., змін. І доп. —Львів: Світ, 1992. — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
- Знаки различия военнослужащих
- Униформа и знаки различия [Архівовано 20 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- International Encyclopedia of Uniform Insignia around the World [Архівовано 27 лютого 2011 у Wayback Machine.](англ.)
