Ральф Вейт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ральф Вейт
англ. Ralph Waite
Народився22 червня 1928(1928-06-22)
Вайт-Плейнс, Нью-Йорк, США
Помер13 лютого 2014(2014-02-13) (85 років)
Palm Desert, California, U.S.
ПохованняWhite Plains Rural Cemeteryd
Країна США
Діяльністьрежисер, комік, кіноактор, актор озвучування, сценарист, телеактор, кінорежисер
Alma materYale Divinity Schoold, Bucknell Universityd (1952) і White Plains High Schoold
Роки активності1954 — 2014
ПартіяDemocratic
Конфесіяпресвітеріанство
Діти (3)3
IMDbID 0906627

Ральф Вейт (нар. 22 червня 1928(19280622) — пом. 13 лютого 2014) — американський актор і політичний активіст. Він найбільш відомий своєю головною роллю Джона Волтона-старшого у серіалі «Волтони» (1972—1981). Він виконував повторювані ролі: Джексона Гіббса, батька Лероя Джетро Гіббса в «NCIS: Полювання на вбивць» і дідуся Сілі Бута в «Кістках». Вейт виконував ролі другого плану в таких фільмах, як «Холоднокровний Люк» (1967), «П'ять легких п'єс» (1970), «Банда Ґріссома» (1971), «Охоронець» (1992) і «Скелелаз» (1993)[1].

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Вейт, старший із п'яти дітей, народився в Вайт-Плейнс 22 червня 1928 року в родині Ральфа Г. Вейта, інженера-будівельника, та Естер (уроджена Мітчелл) Вейт[2]. У 1946 році він закінчив середню школу Вайт-Плейнс. Надто молодий для Другої світової війни, Вейт служив у Корпусі морської піхоти США з 1946 по 1948 рік, потім закінчив університет Бакнелла в Льюїсбурзі. Він недовго працював соціальним працівником. Вейт здобув ступінь магістра в богословській школі Єльського університету та був рукоположеним пресвітеріанським священником і релігійним редактором у Harper & Row, Нью-Йорк, перш ніж вирішив стати актором[3]. Він був учасником літньої театральної програми «Peninsula Players» протягом сезону 1963 року[4].

У 1963 році Вейт дебютував на Бродвеї в ролі міністра у виставі «Марафон 33», сценаристом і режисером якого була Джун Гевок[5]. Далі він з'явився в «Блюзі для містера Чарлі» та протягом 1960-х років постійно працював на Бродвеї та офф-бродвеї[6].

Робота в кіно

[ред. | ред. код]
З «Вотсони» (1972), Л-П: Ральф Вейт, Річард Томас і Майкл Лернд

Його робота в кіно включала ролі у фільмах «Холоднокровний Люк», «П'ять легких п'єс», «Законник», «Малюк Блу», «Банда Гріссомів», «Земля Чато» та «Холонокровний вбивця». Серед його пізнішого кінодоробку — «Охоронець», роль пілота гелікоптер Френка у фільмі «Скеля» 1993 року та роль таємничого мандрівника в часі у «Пошук у часі» (2002)[7]. Він також озвучив Шедов у пригодницькій стрічці «Дорога додому 2: Загублені у Сан-Франциско».

Пізніша тетральна робота

[ред. | ред. код]

Вейт здобув особистий тріумф, виконавши роль Вілла Кіддера в п'єсі драматурга Гортона Фута «Молода людина з Атланти», яка отримала Пулітцерівську премію у 1995 році[8].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Вейт був одружений тричі, два шлюби закінчилися розлученням. Від першого шлюбу мав трьох дочок. Його старша дочка Шерон Вейт померла від лейкемії у 9 років у 1964 році[9]. Ліам Вейт, один із його пасинків, також актор. Після 50 років перебування поодаль від організованої релігії Вейт повернувся до неї у 2010 році та став активним членом пресвітеріанського товариства «Дух пустелі» в Палм-Дезерті, Каліфорнія[3].

Політична участь

[ред. | ред. код]

Вейт тричі невдало балотувався до Конгресу в Каліфорнії від демократів: у 1990 році він кинув виклик ветерану Республіканської партії Елу Мак-Кендлессу в 37-му окрузі Ріверсайду, програвши 5 %. Через загибель Сонні Боно у 1998 році Вейт балотувався на позачергових виборах по 44-го округу, що на той час знаходився у Палм-Спрінгс[10]. На цих виборах він зазнав поразки від Мері Боно, вдови Сонні, та знову програв їй у листопаді того ж року[11].

21 жовтня 1991 року Вейт представив колишнього губернатора Каліфорнії Джеррі Брауна перед його промовою, в якій той оголосив про висунення своєї кандидатури в президенти від Демократичної партії у 1992 році[12].

Виборча історія

[ред. | ред. код]
Рік Представництво Демократи Голоси Відсотки Республіканці Голоси Відсотки
1990 Палата представників США

Округ 37

Джеффрі Джейкобс 29 %

Ральф Вейт 71 %

103,961 44,8 % Бад Метьюсон 27 %

Ел Мак-Кендлесс 73 %

115,469 49,8 %
1998 Палата представників США

Округ 44 (позачергові вибори)

Ральф Вейт 24,228 28,8 % Мері Боно 53,755 64 %
1998 Палата представників США

Округ 39 (загальні вибори)

Ральф Вейт 57,697 35,7 % Мері Боно 97 013 60,1 %

Смерть

[ред. | ред. код]

13 лютого 2014 року Вейт помер у Палм-Дезерті, штат Каліфорнія, від вікових захворювань у віці 85 років[13]. Він похований на сільському кладовищі Вайт Плейнс у Нью-Йорку.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Фільми

[ред. | ред. код]
  • 1967 Холоднокровний Люк — «Алібі»
  • 1968 Прекрасний спосіб померти — Шон Магрудер
  • 1969 Останнє літо — батько Пітера (в титрах не зазначений)
  • 1970 П'ять легких п'єс — Карл Фіделіо Дупеа
  • 1971 У гонитві за щастям — детектив Кромі
  • 1971 Спортивний клуб — Олсон
  • 1971 Законник — Джек Деккер
  • 1971 Банда Гріссома — Мейс
  • 1972 Земля Чато — Еліас Гукер
  • 1972 Спекотний літній тиждень — Джон
  • 1972 Чудова сімка знову у сідлі — Джим Маккей
  • 1973 Проблема людина — Піт Кокрелл
  • 1973 Малюк Блу — барабанщик
  • 1973 Холоднокровний вбивця — Mathews
  • 1977 Червона тривога (телефільм) — Генрі Стоун
  • 1980 Ом (телефільм) — Флойд Вінг
  • 1980 Про нікель — Сі-Джі
  • 1980 Ангельське місто (телефільм) — Джаред Тітер
  • 1981 Джентельмен-бандит (телефільм) — отець Бернард Пагано
  • 1988 Старий добрий хлопець: Дитинство в Дельті — оповідач
  • 1989 Червона Земля, Біла Земля — Мартін
  • 1990 Трощи та пали — Латан Гукс
  • 1990 Відчайдушні години
  • 1992 Охоронець — Герб Фармер
  • 1993 Скелелаз рейнджер Френк
  • 1994 Су-Сіті — Дрю Мак-Дермотт
  • 1996 Дорога додому: Загублені у Сан-Франциско — Шедов (озвучення)
  • 2000 Пошук у часі — Мандрівник у часі
  • 2002 Сонячний штат — Фурман Темпл
  • 2003 Благословення (телефільм) — шериф
  • 2004 Срібне місто — Кейсі Лайл
  • 2010 Листи до Бога — Корнеліус Перріфілд
  • 2011 25 Hill — ред
  • 2012 Пес Купідон Гейб — Р. Л. Даттона

Телебачення

[ред. | ред. код]
  • 1966 Шукайте та живіть — ведучий
  • 1967 Палиця Борджіа (телефільм) — Людина з Толедо
  • 1967—1968 ДПНЙ — Роберт Страйкер
  • 1970 Бонанза — Хобі
  • 1971 Ніколс — Сем Бертон
  • 1972—1981 Волтони — Джон Вотсон-старший.
  • 1973 Історія подяки (телефільм)
  • 1976 «Таємне життя Джона Чепмена» (телефільм) — Джона Чепмена
  • 1977 Корені — Слейтер
  • 1977 Чекаючи на Ґдо (телефільм) — Поццо
  • 1978 CBS: В ефірі — у ролі себе
  • 1980 Місто ангелів (телефільм) — Джаред Тітер
  • 1981 Джентельмен-бандит (телефільм) — отець Бернард Пагано
  • 1982 Весілля на Волтоновій горі (телефільм) — Джон Волтон-старший
  • 1982 День матері на горі Волтонс (телефільм) — Джона Волтон-старший
  • 1983 Міссісіпі — Бен Волкер-старший
  • 1984 Хороший спорт (телефільм) — Томмі О'Беннон
  • 1984 Зростаючі болі (телефільм) — Роб
  • 1985 Злочин невинності (телефільм) — Френк Гейворд
  • 1987 Веселка читання
  • 1989 Вона написала вбивство — окружний прокурор Пол Роббінс
  • 1990 Спаркс: Ціна пристрасті (телефільм) — Орвілла Лемона
  • 1993 Зустріч Волтона на День Подяки (телефільм) — Джон Волтон-старший
  • 1994 Слід крізь час — Ламонт Карсон
  • 1994 Гріх і спокута (телевізійний фільм) — Кел Сіммс
  • 1994 Кіз (телефільм) — доктор Сі Джей Галліган
  • 1995 Сезон надії (телефільм) — Сем Геккет
  • 1995 Весілля Волтона (телефільм) — Джон Волтон-старший
  • 1996 Перше вбивство — Малкольм Дітріх
  • 1997 Орлеан — Отіс Леблан
  • 1997 Великдень Волтона (телефільм) — Джон Волтон-старший
  • 1997 Третій близнюк (телефільм) — сенатор Пруст
  • 1999 За межею можливого — Джин Мортон
  • 1999 Курячий суп для душі — тато
  • 1999 Сила ракети — Док Фреймут (голос)
  • 2000 Людина президента (телефільм) — президент Метьюз
  • 2001 Всі мої діти — Барт
  • 2001 Дух (телефільм) — Джейкоб
  • 2003 Благословення (телефільм) — шериф
  • 2003—2005 Карнавал — преподобний Норман Балтус
  • 2004 Практика — Волтер Джозефсон
  • 2007 Мертва справа — Фелтон Мец
  • 2008 CSI: Місце злочину- шериф Монтгомері
  • 2008—2013 NCIS: Полювання на вбивць — Джексон Гіббс (8 серій)
  • 2008 Прибиральник — Джонуса Маллінза
  • 2009 Ейс Вентура-молодший: Розшук домашніх тварин (телефільм) — дідусь Вентура
  • 2011 В ударі — директор Кінер (7 серій)
  • 2009—2014 Дні нашого життя — Метт (повторюється) (фінальна поява)
  • 2009 Анатомія Грей — Ірвінг Воллер
  • 2009—2013 Кістки — Генк Бут (3 серії)
  • 2011 Без координат — Абуеліто

Режисер

[ред. | ред. код]
  • 1973—1980 Волтони (серіал)
  • 1980 На нікелі
  • 1983 Міссісіпі (серіал)

Продюсер

[ред. | ред. код]
  • 1984 Хороший спорт (виконавчий продюсер)

Сценарист

[ред. | ред. код]
  • 1980 На нікелі

Театр

[ред. | ред. код]
  • Марафон '33 (1963)
  • Блюз для містера Чарлі (1964)
  • Козел Гоґана (п'єса) (1965)
  • Суд над Лі Гарві Освальдом (1967)
  • Чужі гроші (п'єса, до фільму) (1991, Trinity Repertory Company, Провіденс, Род-Айленд)
  • Молода людина з Атланти (1995)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ralph Waite will be honored in 'NCIS' season finale. USA Today. 24 лютого 2014.
  2. ↑ Ralph Waite profile at. Filmreference.com. Процитовано 12 серпня 2010.
  3. ↑ а б Presbyterian Church (USA) – Ralph Waite finds a home in church. Pcusa.org. 6 серпня 2010. Процитовано 12 серпня 2010.
  4. ↑ Peninsula Players 65th Anniversary Program, 1999
  5. ↑ Playbill, vol. 1 (January 1964) No. 1, Marathon ’33, p. 27.
  6. ↑ Byrge, Duane (13 лютого 2014). 'The Waltons' Actor Ralph Waite Dead at 85. The Hollywood Reporter. Процитовано 30 квітня 2018.
  7. ↑ R.I.P. 'The Waltons' Patriarch Ralph Waite. Deadline Hollywood. 13 лютого 2014. Процитовано 30 квітня 2018.
  8. ↑ Canby, Vincent (30 січня 1995). THEATER REVIEW; Nameless Menace In Latest By Foote. The New York Times. Процитовано 30 квітня 2018.
  9. ↑ Interview with Beverly Waite [Архівовано 7 грудня 2012 у Wayback Machine.]; accessed May 19, 2014.
  10. ↑ Lyman, Rick (13 лютого 1998). On Stage and Off. The New York Times. Процитовано 30 серпня 2012.
  11. ↑ 'The Waltons' actor Ralph Waite dies at 85. Fox 5 San Diego. 14 лютого 2014. Архів оригіналу за 1 травня 2018. Процитовано 30 квітня 2018.
  12. ↑ Brown Presidential Campaign Announcement, Oct 21 1991
  13. ↑ ‘The Waltons’ actor Ralph Waite dies at 85 in Palm Desert. web.archive.org. 14 травня 2014. Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 17 серпня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ральф_Вейт&oldid=43651067