Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 73/194
 | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Дата | 17 грудня 2018 | ||
| Засідання | 73-тя сесія[en][1] | ||
| Код | A/RES/73/194 (Документ) | ||
| Предмет | Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь (Україна), а також частин Чорного та Азовського морів | ||
Результат голосування |
| ||
| Результат | Ухвалена[2] | ||
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/73/194 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь (Україна), а також частин Чорного і Азовського морів» була схвалена 17 грудня 2018 року на 73-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у відповідь на діяльність Росії в Криму, а також на інцидент у Керченській протоці, і засвідчила чітку позицію міжнародного співтовариства на підтримку територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів та засудження агресії РФ[3].
У відкритому голосуванні 66 країн-членів ООН висловилися «за», 19 — «проти», а 72 утримались.
Співавторами проекту резолюції, крім України, виступили ще 40 держав[4][5].
Окупація Криму, загроза або застосування сили проти територіальної цілісності та політичної незалежності України порушує зобов'язання, взяті Росією при підписанні Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум).
Резолюція висловлює рішучу стурбованість міжнародного співтовариства невиправданим застосуванням Російською Федерацією сили проти трьох кораблів ВМС України 25 листопада 2018 року у Чорному морі, в результаті якого було серйозно поранено окремих членів українських екіпажів, та закликає Російську Федерацію негайно звільнити українські кораблі та особовий склад.
Резолюція містить заклик до Російської Федерації припинити перешкоджати законному праву на свободу судноплавства у Чорному та Азовському морів, а також Керченській протоці відповідно до міжнародного права, зокрема Конвенції ООН про морське право 1982 року.
Важливим елементом резолюції є засудження побудови та відкриття Російською Федерацією Керченського мосту, а також збільшення військової присутності Російської Федерації в акваторіях Чорного і Азовського морів.
Проєкт резолюції A/73/L.47, який запропонували 5 грудня 2018 року 31 держава-член ООН, а 17 грудня до співавторства долучилися ще 9 держав (напівжирним шрифтом), ухвалили 17 грудня на 56 пленарному засіданні 73-ї сесії Генеральної Асамблеї[en] кваліфікованою більшістю присутніх як A/RES/73/194. Проєкт поправки A/73/L.68, який 13 грудня запропонували Іран та Сирія, у співавторстві від 17 грудня з Венесуелою та Нікарагуа, Асамблея відхилила 64 голосами проти 25 при 60 утриманих:[2]
Речник Постійного представництва України в ООН Олег Ніколенко розповів про значні потуги російської дипломатії у перешкоджанні прийняттю резолюції. Коли виявилося, що голосів достатньо, група країн у складі Ірану, Сирії, КНДР, Нікарагуа та Венесуели внесли поправки в текст, які мали на меті розмити його положення[6].
У відповідь Україна сама запропонувала Генасамблеї ухвалювати резолюцію щодо мілітаризації Росією Криму двома третинами голосів, а не простою більшістю, щоб нівелювати загрозу ухвалення правок[7].
Перед голосуванням за початковий проєкт Ісламська Республіка Іран та Сирійська Арабська Республіка запропонували поправку, закликаючи обидві сторони співпрацювати щодо вирішення кризи[8]. Поправка провалилась, набравши лише 25 голосів «за»[9].
На думку МЗС України, широка підтримка позиції стосовно Криму та засудження мілітаризації Чорного і Азовського морів є чітким сигналом для Російської Федерації: російські злочини та провокації не залишаються поза увагою світового співтовариства, а держава-агресор понесе відповідальність за правопорушення[10].
У Росії заявили, що в резолюції немає юридичних наслідків, але вона «цілком може мати військово-політичні» наслідки, а також що подальші дії України «можуть призвести до трагедії»[11].
- Російська збройна агресія проти України (з 2014)
- Міжнародна реакція на російсько-українську війну (з 2014)
- ↑ Resolutions of the 73rd session (англ.). Організація Об'єднаних Націй. Процитовано 16 червня 2024.
- ↑ а б Problem of the militarization of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine, as well as parts of the Black Sea and the Sea of Azov : resolution / adopted by the General Assembly (англ.). Цифрова бібліотека ООН. Процитовано 21 червня 2024.
- ↑ Draft resolution (PDF). papersmart.unmeetings.org. Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2020. Процитовано 22 травня 2020.
- ↑ Генасамблея ООН прийняла резолюцію щодо Криму. Корреспондент.net. 18 грудня 2018. Процитовано 18 грудня 2018.
- ↑ Генасамблея ООН підтримала резолюцію про мілітаризацію Росією Криму, Чорного та Азовського морів. УНІАН. 18 грудня 2018. Процитовано 18 грудня 2018.
- ↑ Росія усіляко намагалася зірвати ухвалення резолюції ГА ООН щодо мілітаризації Криму. УНІАН. 18 грудня 2018. Процитовано 18 грудня 2018.
- ↑ Єльченко розказав, як РФ намагалась "розмити" резолюцію ООН щодо Криму. УП. 18 грудня 2018. Процитовано 18 грудня 2018.
- ↑ A/73/L.68 - E - A/73/L.68. undocs.org.
- ↑ Draft amendment (PDF). papersmart.unmeetings.org. Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2020. Процитовано 22 травня 2020.
- ↑ Заява МЗС України щодо ухвалення резолюції ГА ООН «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м.Севастополь, Україна, а також частин Чорного і Азовського морів». МЗС України. 18 грудня 2018. Процитовано 18 грудня 2018.
- ↑ У Росії назвали "марною" резолюцію Генасамблеї ООН по Криму. Еспресо. 18 грудня 2018. Процитовано 18 грудня 2018.
- Георгій Тихий, Росія перемагала швидко, Україна перемагатиме довго // Укрінформ, 18 грудня 2018
