Савур-Ципріянович Михайло Петрович
Михайло Савур Ципріянович | |
---|---|
![]() Михайло Савур-Ципріянович (в центрі) з родиною Липинських, 1928 рік | |
Діяльність | секретар |
Членство | Український союз хліборобів-державників |
Саву́р-Ципрія́нович Миха́йло Петро́вич (прізвисько Ципочка[1]). (нар.? — пом.?) — особистий секретар В'ячеслава Липинського (1920—1925, 1929—1931), завідувач канцелярії Українського наукового інституту в Берліні (1926—1929). Входив у склад Української мирної делегації в Парижі 1920 року. Співзасновник Братства українських класократів-монархістів, гетьманців.
![](https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/bf/%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%27%D1%97%D0%B7%D0%B4%D1%83_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D1%83_%D1%85%D0%BB%D1%96%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C_%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D1%85%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D1%83%2C_4%E2%80%948_%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BD%D1%8F_1922_%D1%80.jpg/300px-thumbnail.jpg)
До роботи з В'ячеславом Липинським працював у міністерстві освіти Директорії УНР. Входив у склад Української мирної делегації в Парижі 1920 року. Під час роботи з В'ячеславом Липинським — виконував завдання з набору листів, робіт тощо.
З 1922 по 1929 роки перебуває в Українському союзі хліборобів-державників. З 1926 року разом із Дмитром Дорошенком та В'ячеславом Липинським редагує періодичне видання Українського наукового інституту в Берліні та обіймає посаду головного канцеляриста. Після розколу УСХД — є співзасновником Братства український класократів-монархістів, гетьманців.
Після смерті В'ячеслава Липинського проживав протягом 1931 - 1939 у родині Головацьких в селі Боратин (тепер Веселе) Луцького району[2], редагував збірник «Збірник Хліборобської України» (1931—32).
14 червня 1931 року виконуючи заповіт Липинського у санаторії Вінервальд поблизу Відня передав отцю Мирону Горникевичу його листування, незакінчені праці, записки, нотатки до «Спогадів з мого життя», щоденники, копії документів Українського посольства у Відні тощо.
Публікує також посмертні спогади та впорядковує архів Липинського.
Подальша доля невідома.
- Останні дні Вячеслава Липинського // Дзвони. — 1932. — Вип. 15. — № 6. — С. 420—428.
- В'ячеслав Липинський та його доба / Осташко Т., Терещенко Ю. — Київ : Темпора, 2010. — Т. 1. — 560 с. — 1000 прим.
- Жежера В. Українське королівство за Липинським. Або чи має Дон Кіхот загравати з Санчо Пансою? // Хвиля Десни. — 2012.
- Осташко Т. С. Проблема заснування та діяльності гетьманських організацій в листуванні В’ячеслава Липинського // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. — Київ : Інститут історії України НАН України, 2009. — Вип. 4. — С. 237-264.
- Передерій І. Український науковий інститут у Берліні та В’ячеслав Липинський (до 130-річчя від дня народження) // Український історичний журнал. — Київ, 2012. — № 2. — С. 98-113.
|
![]() |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |