Очікує на перевірку

Сара Марта Бейкер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сара Марта Бейкер
Народилася4 червня 1887(1887-06-04)[1]
Лондон, Сполучене Королівство
Померла29 травня 1917(1917-05-29)[1] (29 років)
Країна Сполучене Королівство
Місце проживанняАнглія
Діяльністьботанік, еколог, фікологиня, ботанічний колекціонер
Галузьальгологія
Відома завдякиФукусові[1]
Alma materУніверситетський коледж Лондона (1913)[1] і Школа образотворчого мистецтва Слейдаd
ЗакладУніверситетський коледж Лондона
Конфесіяквакерство[2]
БатькоGeorge Samuel Bakerd
Брати, сестриBevan Bakerd

Сара Марта Бейкер (англ. Sarah Martha Baker; 4 червня 1887 — травень 1917) — британська ботанік та еколог, дослідниця бурих водоростей.

Fucus vesiculosus, один з видів водоростей, які вивчала Сара Бейкер

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 4 червня 1887 року в Лондоні в сім'ї квакерів Марти Брейтвейт та Джорджа Самуеля Бейкерів. Мала двох молодших братів — Джорджа та Бівана. Окрім родинного будинку у Лондоні, сім'я Бейкерів мала будиночок у графстві Ессекс на острові Mersea. Саме там Сара вперше зацікавилася водоростями[4]. Вона цікавилася рослинами та квітами з раннього віку, а також мистецтвом, вона деякий час навчалася у школі мистецтв Slade School of Art, перш ніж повністю віддатися науці. Проте вивчення мистецтва посприяло тому, що вона ніколи не створювала ботанічні ілюстрації низької якості[4].

У 1906 році Сара Бейкер розпочала навчання в Університетському коледжі Лондона, де одним з її вчителів був хімік сер Вільям Рамзай[5]. У 1909 році здобула ступінь бакалавра з відзнакою першого класу. Після короткотривалого перебування у Мюнхені у 1910 році повернулася до Лондона вивчати ботанічну хімію. Її характеризували як енергійну і дуже працьовиту дослідницю[4][5].

У 1912 році Бейкер отримала стипендію Річард Квайна з ботаніки та можливість прочитати курс лекцій в Університетському коледжі Лондона. Це було важливе досягнення для жінки за стандартами початку ХХ століття. Університетський коледж був першим академічним закладом у Великій Британії, де визнавали студенток, і кафедра ботаніки під керівництвом професора Френсіса Волла Олівера була досить прогресивною[6]. У 1913 році Бейкер отримала ступінь доктора наук за дослідження впливу формальдегіду на живі рослини, а у 1914 році її обрали членом Лондонського Ліннеївського товариства. У 1916 році вона була обрана до Ради Британського екологічного товариства.

Дослідження Бейкер припали на епоху становлення екології як науки[7], коли вчені почали переходити від описових методів до експериментальних[8]. Сара Бейкер була не була єдиною, яка вважала, що берег моря дає хороші можливості для екологічних досліджень[9]. Вона працювала над вивченням зонування морських водоростей, досліджувала тенденцію розростання різних типів водоростей на різних відстанях від рівня припливу[10]. Коли вона почала вивчати вплив формальдегіду на живі рослини, її експериментальні методи стали складнішими та досконалішими[8]. Бейкер продовжувала вивчати фотосинтез та мала намір зробити більше в цій галузі, але померла у молодому віці[4].

Вона померла 29 травня 1917 року, незадовго до 30-річчя. У «The Times» стверджували, що «її смерть була пов'язана з перевтомою»[5]. Премія пам'яті Сари Марти Бейкер була запроваджена в Університетському коледжі Лондона у 1919 році[11].

Окремі публікації

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Список жінок-ботаніків

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th CenturyRoutledge, 2003. — Vol. 1. — P. 71–72. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. https://www.jstor.org/stable/2255664
  3. IPNI,  S.M.Baker
  4. а б в г In Memoriam: Sarah Martha Baker, Journal of Ecology, Vol. 5, No. 3/4 (Dec., 1917), pp222-223. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 26 лютого 2018.
  5. а б в Miss Sarah Martha Baker D.Sc., in The Times, 30 May 1917
  6. Discussing the period 1890—1927, in Peder Anker, Imperial Ecology: Environmental Order in the British Empire, 1895—1945, Harvard UP 2009, p9. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 27 лютого 2018.
  7. Michael Kaiser, Marine Ecology: Processes, Systems, and Impacts, OUP 2011, p179
  8. а б Michael H. Graham, Joan Parker, Paul K. Dayton, The Essential Naturalist: Timeless Readings in Natural History, University of Chicago, 2011, p299
  9. D.Raffaelli, S.Hawkins, Intertidal Ecology, Springer 2012
  10. U.Sommer, B.Worm, Competition and Coexistence, Springer 2012
  11. University College London, Calendar 1986-7 p245

Посилання

[ред. | ред. код]