Сексуальна освіта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Викладачка Стенфорду Барбара Гастінгс-Асатуріан, ініціаторка просвітницької кампанії проти секс-табу в Китаї на боротьбу з лавиною абортів, спричинених нестачею сексуальної освіти у школах, демонструє карткову гру «Контрацепція», в яку грають у британських школах.

Сексуальна освіта (просвіта) (англ. Sex education) або статеве виховання — це надання знань про анатомію геніталій людини, статеве розмноження (статевий акт, запліднення, розвиток зародка і плоду, пологи), безпечний секс, культуру та вік сексуальної згоди, репродуктивне здоров'я, емоційні стосунки з сексуальним партнером / партнеркою, репродуктивні права і відповідальності, планування сім'ї, контрацепцію та інші аспекти сексуальної поведінки людини.

Сексуальна освіта може також включати відомості про всі аспекти сексуальності людини, в тому числі: про зовнішній вигляд оголеного тіла, розмаїття сексуальних орієнтацій, сексуальне задоволення, цінності, ухвалення рішення про секс, спілкування, знайомства, взаємини, інфекції, що передаються статевим шляхом, і як уникнути їх (безпечний секс), а також матеріали для батьків та матерів про те, як говорити з дітьми про їх появу[1], менструацію, сексуальний досвід тощо.

Оскільки секс та сексуальність (особливо жіноча) є суспільно табуйованою та стигматизованою темою (чому сприяють, наприклад, менструальні табу, лесбофобія, мізогінія), зарубіжна сексуальна освіта спрямована на популяризацію знань про нормальну та патологічну репродукцію, сексуальність і розмаїття, і уникає прищеплювати очікувані стереотипні норми сексуальної поведінки, як це характерно для вітчизняного «статевого виховання» радянського зразка, котре радше замовчувало необхідну інформацію про секс («В СРСР сексу немає»).

Сексуальна освіта покликана підвищити рівень сексуального здоров'я, зокрема, жіночого, знизити рівень небажаних вагітностей та абортів та розвивати сексуальну культуру (запобігати зґвалтуванням та іншому сексуальному насильству через розуміння згоди на секс та рефлексію культури зґвалтування).

Сексуальна освіта з плином часу дуже відрізняється від тієї, яка була у давніх українців.[2]

Вплив та форми секс-освіти

[ред. | ред. код]

Дослідження вказують, що якби секс-контент телебачення та інтернету був освітнім, це могло б позитивно впливати на сексуальну поведінку підлітків. Наприклад, в епізоді серіалу «Друзі», який на той час переглянули майже 2 мільйони людей, одна з героїнь завагітніла навіть після використання контрацепції. Після цього епізоду підлітки частіше брали участь у безпечному сексі, і 65 % пам'ятали, що було в цьому епізоді.[3]

Книги з секс-просвіти

[ред. | ред. код]

Секс-педагоги(-ні)

[ред. | ред. код]

Контроверсія

[ред. | ред. код]

Основну роль у гальмуванні розвитку сексуальної освіти у школах та дитячих садках відіграють церковні інституції. Посилюючи наявну в суспільстві етичну інерцію і гендерні стереотипи, замовчування знань про секс і контрацепцію хоча й призводить до пандемій абортів і сексуального насильства, проте має стійку тенденцію зберігатись.

Сексуальна освіта дітей, за словами українського педагога Григорія Ващенка, має ґрунтуватися на їх моральному вихованні: "...українську молодь треба виховувати в дусі статевої чистоти й стриманості... кожний українець мусить бути моральним у дусі української традиційної моралі, заснованій на засадах християнства. Це потрібне і для особи, і для суспільства... Статева розпуста приводить до розкладу родини, а розклад родини — до розкладу держави ".[5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Сексуальное просвещение: 7 полезных книг для детей, подростков и родителей. Мел. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 25 травня 2019.
  2. ↑ СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ В КУЛЬТУРІ ДАВНІХ УКРАЇНЦІВ [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.] (укр.)
  3. ↑ Collins, Rebecca L.; Elliott, Marc N.; Berry, Sandra H.; Kanouse, David E.; Kunkel, Dale; Hunter, Sarah B.; Miu, Angela (January 2004). Does watching sex on television influence teens' sexual activity?. RAND Corporation. Процитовано 5 грудня 2016.
  4. ↑ Книги о сексе и сексуальности: что стоит читать — Сексинфория (ru-RU) . Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 25 травня 2019.
  5. ↑ Статеве виховання і підготовка до сімейного життя. Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 23 лютого 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Психологія сексуального розвитку : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / авт.-уклад. Н. П. Максимчук ; Кам'янець-Подільський держ. ун-т. - Кам'янець-Подільський : ПП Буйницький О.А., 2006. - 144 с. - ISBN 966-2937-03-X
  2. Репродуктивне здоров'я та статеве виховання молоді / А. М. Нагорна, В. В. Беспалько. - К. : Видавництво Європейського університету, 2004. - 407 с.: рис. - ISBN 966-301-034-7
  3. Сексуальна педагогіка : навч. посіб. / В. П. Кравець. – Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2016. – 320 с. – ISBN 617-595-065-4
  4. Статеве виховання : навч. посіб. для студ. ВНЗ напряму "Початкова освіта" з питань здійснення статевого виховання дітей від народження до юнацького віку / Л. М. Олійник. - Миколаїв : Прінт-Експрес, 2010. - 112 с. : іл.
  5. Холодный В. А. Психолого-педагогическое сопровождение психосексуального развития личности мужчины на этапе формирования психосексуальной ориентации // Вестник практической психологии образования [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.]. (рос.)‒ 2012. ‒ № 3 (32). — С. 115–126.
  6. http://rl-online.ru/articles/rl20130/867.html [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Facts on American Teens’ Sources of Information About Sex [Архівовано 4 липня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Відео

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сексуальна_освіта&oldid=43384404