Соловйов В'ячеслав Дмитрович

В'ячеслав Соловйов
Особисті дані
Повне ім'я	В'ячеслав Дмитрович Соловйов
Народження	14 січня 1925(1925-01-14)
	Московський повітd, Московська губернія, РСФРР, СРСР
Смерть	7 вересня 1996(1996-09-07) (71 рік)
	Москва, Росія
Поховання	Востряковський цвинтар
Вага	72 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1944–1945  «Локомотив» М 0 (0) 1946–1952  ЦБРА 125 (38) 1952–1953  МВО 5 (0) 1953–1954  «Торпедо» М 16 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1954–1957  «Крила Рад» Кб 1959–1962  «Динамо» К 1962–1964  СРСР (олімп.) 1963–1964  ЦСКА 1965–1966  «Динамо» М 1967–1968  «Динамо» Тб 1969–1971  «Динамо» Лд 1972–1975  «Пахтакор» 1980–1983  «Динамо» М 1985  «Нефтчі» 1987–1988  «Таврія» 1991  «Алга» 1992  ЦСКА (Ташкент)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

В'ячеслав Дмитрович Соловйов (нар. 14 січня 1925, станція Вешняки, Московська губернія, СРСР — пом. 7 вересня 1996, Москва) — радянський футболіст і тренер. Під його керівництвом київське «Динамо» здобуло перший чемпіонський титул (1961). Заслужений тренер УРСР, Грузинської РСР, Узбецької РСР, РРФСР.

Життєпис

Вихованець московських клубів «Локомотив» і СКІФ. З 1944 року в основному складі «залізничників». 1946 року перейшов до складу ЦБЧА. У «команді лейтенантів», за необхідністю, виступав у середині поля або на вістрі атаки. 1948 року ввійшов до списку 33 найкращих гравців сезону під першим номером серед лівих хавбеків. Після переходу Всеволода Боброва до ВПС посів чільне місце у п'ятірці основних форвардів клубу (окрім Соловйова до неї входили Олексій Гринін, Валентин Ніколаєв, Борис Коверзнєв і Володимир Дьомін). У 1950 і 1951 роках був одним з найвлучніших гравців національної ліги. П'ятиразовий чемпіон СРСР і дворазовий володар національного кубка.

На Олімпійських іграх 1952 року радянська команда поступилася збірній Югославії. Головними винуватцями поразки визнали гравців ЦБРА — базового клубу. Команду розформували. В'ячеслав Соловйов був переведений до клубу МВО, де виступав до травня наступного року. Ще півтора сезону захищав кольори столичного «Торпедо». У 29 років вирішив завершити кар'єру професіонального футболіста. Всього у класі «А» провів 146 матчів, 39 голів.

1954 року закінчив школу тренерів при Державному інституті фізичної культури. У вересні був призначений старшим тренером команди «Крила Рад». Під його керівництвом куйбишевська команда у 1957 році здобула путівку до еліти радянського футболу. Того року був нагороджений орденом «Знак Пошани».

У липні 1959 року був призначений старшим тренером київського «Динамо». Наступного сезону українська команда здобула срібні нагороди першості СРСР. Вершиною тренерської діяльності В'ячеслава Соловйова став 1961 рік — «Динамо», вперше у своїй історії, виграло чемпіонат Радянського Союзу.

Надалі очолював олімпійську збірну СРСР, московський ЦСКА, «динамівські» колективи Москви, Тбілісі і Ленінграду, а також ташкентський «Пахтакор», «Нефтчі» з Баку, «Таврію» (Сімферополь), клуб «Алга» з столиці Киргизії і ташкентський ЦСКА.

Під його керівництвом «динамівці» Тбілісі здобули «бронзу» чемпіонату СРСР 1967 року, «Пахтакор» переміг у першій лізі 1972 року, а «Таврія» — у чемпіонаті УРСР 1987.

Досягнення

Гравець

• Чемпіон СРСР (5): 1946, 1947, 1948, 1950, 1951
• Володар кубка (2): 1948, 1951

Тренер

• Чемпіон СРСР (1): 1961
• Другий призер (1): 1960
• Третій призер (1): 1967
• Переможець першої ліги (1): 1972
• Чемпіон УРСР (1): 1987

Посилання

• В'ячеслав Дмитрович Соловйов
• Золоті сторінки футбольної осені
• Профіль на сайті footballfacts.ru (рос.)
• Профіль на сайті fc-dynamo.ru (рос.)