Сьо Тай
Сьо Тай | |
---|---|
яп. | |
Народився | 3 серпня 1843 Сюрі, Окінава |
Помер | 19 серпня 1901 (58 років) Токіо, Японія |
Громадянство | Японія |
Національність | рюкюсець |
Діяльність | політик |
Знання мов | японська |
Титул | ван Рюкю |
Посада | King of Ryukyud і член Палати перів Японіїd |
Рід | Second Shō Dynastyd |
Батько | Сьо Іку |
Мати | Gentei, Sashiki Ajiganashid |
Брати, сестри | Nakijin Chōfud і Shō Jund |
У шлюбі з | Kenshitsu, Sashiki Ajiganashid |
Діти | Shō Tend, Shō Ind, Shō Jund і Manabetaru, Princess Amurod |
Сьо́ Та́й (яп.
Сьо Тай народився 1843 року. Він був другим сином рюкюського правителя Сьо Іку. 1847 року, через смерть свого старшого брата, 4-річний Тай був оголошений наступним ваном Рюкю. 1866 року посланець Цінського імператора Чжао Сінь привіз йому ярлик та регалії вана[1].
Тай правив у неспокійну для Рюкю епоху. Державна скарбниця була майже пуста, а рюкюські селяни потерпали від нестачі землі та неврожаїв. Берегові води країни постійно турбували імперіалістичні держави Європи та США. Японія ж вимагала негайного приєднання до себе та розриву стосунків з Китаєм[1].
1872 року японський уряд перейменував Рюкюську державу на автономний уділ Рюкю-хан, а Тая проголосив удільним ваном. Правителя також прирівняли до японської титулованої шляхти й дарували титул маркіза. 1879 року японський емісар Мацуда Мітіюкі силою змусив Тая визнати анексію Рюкю й заснування префектури Окінава. Правитель зі своїм урядом був змушений покинути столичний замок Сюрі[1].
Решту життя колишній рюкюський ван провів у своїй садибі в Токіо. Він помер 19 серпня 1901 року. Тая поховали у мавзолеї Тамадун, «Палаці монарших душ» на Окінаві[1].
Сьо Тай // 『
- (яп.) Біографія Сьо Тая [Архівовано 27 квітня 2013 у Wayback Machine.]