Теорія систем
Теорія систем | |
![]() | |
Тема вивчення/дослідження | система |
---|---|
![]() |
Теорія систем (загальна теорія систем) — спеціально-наукова і логіко-методологічна концепція дослідження об'єктів, які є системами. З розвитком системології теорія систем набула необхідної уніфікації та універсальності, вичерпної однозначності та завершеності.
До цілей дослідження в рамках теорії систем належить вивчення:
- різновиди і критерії типів об'єктів-систем, модельних та псевдосистем;
- основ та принципів системності об'єктів та системогенезу,
- дослідження, проектування та управління системами;
- функціонування і розвиток систем-об'єктів;
- дослідження та прогнозування натурних систем.
Богданов-Малиновський запропонував ідею створення організаційної науки — тектології, передбачив деякі положення кібернетики. Загальна теорія систем була запропонована Л. фон Берталанфі в 30-ті роки
В 50-70-ті роки
Фон Берталанфі вів поняття і дослідив відкриті системи — системи, які постійно обмінюються речовиною і енергією з зовнішнім середовищем. Надалі, у формуванні та становленні системології всі системи всесвіту не є ізольовані, а тому всі системи є відкритими. Ізольованість систем можна вважати лише в модельному, чи в відносно ізольованому стані.
В порядку розвитку науки про системи, системність, системологія формувалась завершуючи вірогідність та варіативність системного підходу контрастуючи однозначнми вивіреними базовими категоріями та алгоритмом системогенезу. Саме визначення об'єктів та методів і свідчать про зрілість науки.
Сам Берталанфі вважав[1], що спільні цілі або методи з теорією систем мають (частково) такі наукові дисципліни:
- Кібернетика, яка базується на принципі зворотного зв'язку.
- Теорія інформації, яка вводить поняття інформації як певної величини, яку можна виміряти і розвиває принципи передачі інформації.
- Теорія ігор, яка аналізує в рамках власного математичного апарату раціональну конкуренцію двох або більше протидіючих сил з ціллю досягнення максимального виграшу і мінімального програшу.
- Теорія прийняття рішень, яка аналізує раціональні варіанти вибору всередині людських організацій.
- Топологія, яка включає несиметричні області, такі як теорія мереж і теорія графів.
- Факторний аналіз, тобто процедури виділення факторів у багатозмінних явищах в соціології та інших наукових галузях.
- Загальна теорія систем у вузькому смислі, яка має на меті вивести із загальних визначень поняття «система», ряд понять, характерних для організованих цілих, таких як взаємодія, сума, механізація, централізація, конкуренція, фінальність і т. д., і застосовування їх до конкретних явищ.
Також виділяється кореляція теорії систем в прикладній науці, яку інколи називають наукою про системи або системною наукою (англ. Systems Science). Цей напрямок пов'язаний з автоматикою. В прикладній науці про системи виділяють такі галузі:
- Системотехніка (англ. Systems Engineering), тобто наукове планування, проектування, оцінку і конструювання систем «людина — машина».
- Дослідження операцій (англ. Operations research), тобто наукове управління існуючими системами людей, машин, матеріалів, грошей тощо
- Інженерна психологія (англ. Human Engineering).
- Теорія польової поведінки (Курт Левін).
- На основі систем Берталанфі заснована Теорія інтегральної індивідуальності (Вольф Соломонович Мерлін).
- Теорія динамічних систем
- Теорія обчислювальних систем
- Теорія багаточастинкових систем (функція Гріна)
- Коеволюція
- Тектологія
- Людвиг фон Берталанфі
- Емерджентність
- ↑ а б Збірник праць. Л. фон Берталанфи, Общая теория систем — Критический обзор // Исследования по общей теории систем = (L. von Bertalanffy, General System Theory — A Critical Review, «General Systems», vol. VII, 1962, p. 1—20). — М. : Прогресс, 1969. — С. 23 — 82. Архівовано з джерела 15 січня 2012
- П. Йолон. Загальна теорія систем // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Основи теорії систем : навч. посіб. для студ. баз. напрямку 6.050903 "Телекомунікації" / І. В. Демидов ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львів. політехніка", Ін-т телекомунікацій, радіоелектрон. та електрон. техніки, Каф. телекомунікацій. – Л. : [б. в.], 2013. – 210, [1] c. : іл. – Бібліогр.: с. 206-210 (64 назви). – ISBN 978-966-322-376-6
|
![]() |
Це незавершена стаття з науки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |