Транспорт Сирії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Сирії M:
Транспортна система Сирії (англ.)
Транспортна система Сирії (англ.)
Територія
Площа185,2 тис. км² (89-те)
Рельєфрівнинний
Найвища точкагора Хермон (2814 м)
Повітряний
Аеропортів90 (62-ге)
Наземний
Автошляхів69,9 тис. км (68-ме)
Залізниць2,0 тис. км (72-ге)
Водний
Узбережжя193 км
Головний портТартус
Водних шляхів900 км (68-ме)
Трубопровідний
Трубопроводів5,2 тис. км
Адміністрування
ОрганМіністерство транспорту
Головаміністр Алі Хаммуд

Транспорт Сирії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 185 180 км² (89-те місце у світі)[1]. Форма території країни — відносно компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 750 км, зі сходу на захід — 830 км[2][3]. Географічне положення Сирії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Східним Середземномор'ям і акваторіями Перської затоки (через річку Євфрат) і Каспійського моря[4].

Історія становлення і розвитку

[ред. | ред. код]

Автомобільний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Автомобільний транспорт Сирії

Загальна довжина автошляхів у Сирії, станом на 2010 рік, дорівнює 69 873 км, з яких 63 060 км із твердим покриттям і 6 813 км без нього (67-ме місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Сирії та Номерні знаки Сирії

Залізничний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Залізничний транспорт Сирії

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 2 052 км (72-ге місце у світі), з яких 1 801 км стандартної 1435-мм колії, 251 км вузької 1050-мм колії[1].

Повітряний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Цивільна авіація Сирії

У країні, станом на 2013 рік, діє 90 аеропортів (62-ге місце у світі), з них 29 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 61 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 5 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 16 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 0 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 3 (12);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 5 (48)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 2 авіапідприємства, які оперують 11 повітряним судном[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 475,9 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 1,52 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 6 гелікоптерних майданчиків[1].

Сирія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — YK, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Сирії мають літерний код ІКАО, що починається з — OS[1].

Див. також: Авіакомпанії Сирії та Аеропорти Сирії

Водний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Водний транспорт Сирії

Морський

[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Баніяс, Латакія, Тартус.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 19 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (95-те місце у світі), з яких: балкерів — 4, суховантажів — 14, інших вантажних суден — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 166 (Барбадосу — 1, Белізу — 4, Болівії — 4, Камбоджі — 22, Коморських Островів — 5, Домініки — 4, Грузії — 24, Лівану — 2, Ліберії — 1, Мальти — 4, Молдови — 5, Північної Кореї — 4, Панами — 34, Сент-Вінсенту і Гренадин — 9, Сьєрра-Леоне — 13, Танзанії — 23, Того — 6, невстановленої приналежності — 1)[1].

Річковий

[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2011 року становила 900 км (68-ме місце у світі)[1]. Не використовуються в економічно значущій мірі.

Трубопровідний

[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Сирії, станом на 2013 рік, становила 3 170 км; нафтогонів — 2 029 км[1].

Міський громадський

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міський громадський транспорт Сирії

Державне управління

[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 27 липня 2016 року міністерство в уряді Наджаха аль-Аттара очолював Алі Хаммуд[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Syria : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Syria : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Сирії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспорт_Сирії&oldid=33021969