Угринь
| село Угринь | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Заводська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060150030011355 |
| Облікова картка | Угринь |
| Основні дані | |
| Засноване | 1427 |
| Населення | 831 (на 2021)[1] |
| Територія | 2.8 км² |
| Густота населення | 411.48 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48550 |
| Телефонний код | +380 380 3552 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°58′13″ пн. ш. 25°50′25″ сх. д. / 48.97028° пн. ш. 25.84028° сх. д. |
| Водойми | р. Серет |
| Найближча залізнична станція | Шманьківчики |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48523, Тернопільська обл., Чортківський р-н, смт Заводське, вул. Чарнецького, 7. |
| Карта | |
  Угринь | |
 Угринь | |
| Мапа | |
| |
.jpg)
Угри́нь — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Заводська селищна громада. Адміністративний центр колишньої Угринської сільської ради. До сільської ради належало с. Синякове (нині віднесене до м. Чортків).
За переказами, Угринь заснували угри (угорці), які володіли Галичиною наприкінці XVI столітті. В церковному описі парафії (1926 р.) священик Дмитро Василик стверджував, що село започаткували у XVII ст. угорські колоністи, які згодом змішалися з місцевим населенням. Жителі Угриня займалися рільництвом, тваринництвом, вирощували капусту.
Розташоване на лівому березі р. Серету (ліва притока Дністра), за 12 км від районного центру та 4 км від найближчої залізничної станції Шманьківчики. Західною околицею села пролягла об'їзна дорога м. Чортків, складова частина автошляху Луцьк–Тернопіль–Чернівці.
- За селом — хутір, розташований за 2 км від села. У 1952 р. на хуторі — 4 двори, 11 жителів.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1101 | 99.73% |
| білоруська | 2 | 0.18% |
| російська | 1 | 0.09% |
| Усього | 1104 | 100% |
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури. У 2012 р. в невеликому скельному ґроті неподалік Угриня археолог Володимир Добрянський знайшов та дослідив рунічні написи германців III—IX ст. У цих написах поєднані повні магічні закодовані слова і символи, що мають сакральне значення. Пам'ятка унікальна, їй немає аналогів у Східній Європі.
Перша письмова згадка датована 1427 р.
Відомо, що 1785 р. у селі проживали 709 осіб.
Відомо, що 1902 р. велика земельна власність належала Тадеушеві Потоцькому. За статистикою, в селі у 1900 р. — 1574 жителі, 1910—1711, 1921—1360, 1931—1705; у 1921 р. — 323, 1931—393 двори.
За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 3-класна утраквістична (двомовна).
Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосився мешканець села Михайло Коцюба.
Деякий період Угринь був центром однойменної гміни. З 1 серпня 1934[3] до 1939 року село належало до гміни Колиндяни.
Після встановлення у вересні 1939 р. радянської влади органи НКВС у Чортківській тюрмі знищили жителів селя Василя Бегара, Богдана Дутку, Осипа Кобзара, Павла Межиброцького, Северина Штиру; розстріляли в місті Умані на Черкащині Петра Лесіва.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:
- Михайло Андрійчук (нар. 1914),
- Іван Андрусів (нар. 1925),
- Захарій (нар. 1903),
- Петро Балакунець(нар. 1920),
- Йосип Бас (нар. 1924),
- Павло Бас (нар. 1911),
- Роман Бас (нар. 1908),
- Євстахій Безпалько (нар. 1911),
- Андрій Богун (нар. 1908),
- Петро Бурдинський (нар. 1919),
- Василь Данилович (нар. 1923),
- Василь Романович (нар. 1925),
- Василь Тимофійович (нар. 1914),
- Володимир Вівчар (нар. 1912),
- Костянтин Вівчар (нар. 1921),
- Петро Гнибіда,
- Роман Гулька,
- Йосип Гут.
В УПА воювали:
- Ганна Балакунець,
- Роман Бегар,
- Володимир Вільхов,
- Марія Вільхов,
- Микола Вільхові,
- Василь Гнибід,
- Іван Гнибід,
- Антін Іванців,
- Василь Кобзар,
- Євгенія Кобзарі,
- Володимир Лесів,
- Євген Лесіви,
- Богдан Липов,
- Володимир Липов,
- Федір Липов,
- Микола Маньовський,
- Петро Маньовський,
- Євстахій Марчин,
- Петро Мельник,
- Іван Плішка («Лис»),
- Ярослав Правецький,
- Василь Ткач («Грім»),
- Григорій Шушка («Шум»).
З 11 серпня 2015 року Угринь належить до Заводської селищної громади[4].
12 листопада 2021 року утворено Угринський старостинський округ з центром в селі Угрині[1]
- Комплексна пам'ятка природи місцевого значення Стінка «Угринська».
- Геологічна пам'ятка природи місцевого значення Гравітаційні складки.
- карстова печера «Угринь».
Розташоване в західній околиці села, на високому правому березі р. Серет. Поселення перерізає об'їзна дорога Чорткова. Площа — 5 га.
Під час обстеження виявлено трипільську (V-IV тис. до н.е.) та голіградську культури (ХІІ-VIII ст. до н.е); давньоруський час, ХІІ-ХІІІ ст. У 2011 р. обстежувалося В. Добрянським та у 2013 р. М. Ягодинською та В. Ільчишином.[5]
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1987),
- Тарасові Шевченку (1991),
- пам'ятний знак УСС (1992)
- хрест на честь проголошення незалежності України (1992).
Пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 869[6].
Споруджений з бетону в 1985 р. за архітектурним планом І. Маркевича.[7]
Протягом певного часу в селі діяла тривіальна школа (зокрема, у 1871 році), учителем в якій працював Юліан Голодзинський (пол. Julian Głodziński).[8]
Потім протягом певного часу діяла філіальна школа. Учителями в ній працювали: у 1875 році — Юліан Родзинський (пол. Julian Rodziński)[9], у 1880 — Мечислав Хімяковський (пол. Mieczysław Chimiakowski).[10]
За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання (від 1865), за Польщі — 3-класна утраквістична (двомовна).
У січні 1970 року введено в експлуатацію двоповерховий будинок. У 1970-х роках у восьмирічній школі працювали 12 вчителів, які навчали більше 200 учнів.
У 1990-х роках школа стає дев'ятирічною.
У 2021 році реорганізована у філію опорного навчального закладу «Заводська загальноосвітня школа I-III ступенів»[11].
Директори: Байрак Зиновій Михайлович, Пастухов Василь Трохимович, Біль Михайло Автанович, Гаврилюк Василь Ярославович, Ільницький Михайло Миколайович, Самолюк Юрій Юрійович, Подоляк Наталія Олександрівна.[12]
Завідувачі: Наталія Подоляк (від 2021)[13].
- церква Успіння Пресвятої Богородиці (ПЦУ[14]; 1870; з чудотворним образом Матері Божої «Невтомима поміч»),
- капличка (відновлена 1996 р.; фундатор Тадей Потоцький).
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 2014 | 2018 | 2021 | |||||||||||||
| 1574 | 1711 | 1360 | 1705 | 1005 | 989[15] | 831[1] | |||||||||||||
Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані в Угрині:
- босаки — босоніжки
- бурти — сукняне взуття
- жидик — птах, який перед дощем квилить
- закоп'янки — вид чобіт
- карніші — карнизи
- кобрак — тепла безрукавка
- марок — прилад для проведення рядків на полі
- палюшки — галушки з тертої картоплі і борошна
- райтки — штани-галіфе
- сволок — брус, що підтримує стелю
- тирба — суп із кукурудзяного борошна
- шмір — мазут
- япко — яблуко
- банєчок — чашка
- ябчанка, ябчєнка — зупа з яблук
- ягодянка — зупа із ягід
- балакати — говорити
- восипка — зерно
- путня — відро
- видіти — бачити.
Діяли філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших; кооператива.
У 1940 р. примусово створено колгосп, який відновив роботу 1947 р.
Протягом 1960–1980-х рр. функціонував (до розпаювання земель і майна) колгосп; діяв цегельний завод.
До 2021 року функціонував будинок культури та бібліотека, які реорганізували в студію Центру культурних послуг Заводської селищної ради[16].
Нині діють школа, дитячий садочок, студія Центру культурних послуг Заводської селищної ради (від 2021)[16], ФАП, відділення зв'язку, торгові заклади.
- Народилися
- Михайло Балакунець (нар. 1930) — різьбяр, народний майстер декоративно-прикладного мистецтва (художня обробка дерева, соломи, кістки);
- Лев Василик (1921—2002) — лікар, громадський діяч;
- Михайло-Модест Ґнесько (1921—2008) — релігійний діяч, учений у Канаді;
- Володимир Дідик (1903—1981) — громадський діяч у США;
- Іван Ляховський (нар. 1950) — актор, режисер, літератор, заслужений артист України (1991), член НСЖУ (2000);
- Микола Маньовський (псевдо «Соловій»; 1921—1989) — учасник національно-визвольних змагань;
- Володимир Поповський (нар. 1923) — громадський діяч у Австралії;
- Тимотей Починок (1875—1962) — громадсько-політичний діяч у США.
- Проживали
- Петро Онищук (1993—2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни[17].
- Почесні громадяни села
- Іван Сов'як[18] (нар. ?).
- ↑ а б в
s:Рішення Заводської селищної ради від 12.11.2021 №570 «Про утворення старостинських округів...».
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu czortkowskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie // Dziennik Ustaw. — 1934. — № 68, poz. 632. — S. 1268. (пол.)
- ↑ ВВРУ, 2015, № 49-50, стор. 2478
- ↑ Наказ департаменту культури, релігій та національностей Тернопільської ОДА від 15.05.2014 № 76-од
- ↑ Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 26 серпня 1986 р. № 250.
- ↑ Лист Тернопільської ОДА від 23 червня 2021 року № 02-5124/42.
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1871. — Lwów : Galicyjska drukarnia rządowa, 1871. — S. 399. (пол.)
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1875. — Lwów : Galicyjska drukarnia rządowa, 1875. — S. 415. (пол.)
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1880. — Lwów : Galicyjska drukarnia rządowa, 1880. — S. 391. (пол.)
- ↑ Рішення Заводської селищної ради від 3 лютого 2021 р. № 68 «Про утворення Опорного закладу «Заводська загальноосвітня школа I-III ступенів Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області».
- ↑ Угринська ЗОШ I—II ст. // ТерноВікі
- ↑ s:Наказ директора Заводської загальноосвітньої школи від 17.08.2021 р. № 43-к/тр.
- ↑ Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
- ↑ Лист Чортківської РДА від 9 липня 2018 р. № 01-1026 [Архівовано 23 серпня 2018 у Wayback Machine.].
- ↑ а б s:Рішення Заводської селищної ради від 12.11.2021 №569 «Про перейменування та внесення змін...».
- ↑ Іноземцева, Ю. Без тата залишились двоє діток. На Чортківщині прощаються із захисником Петром Онищуком // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 21 липня.
- ↑ Рішення Заводської селищної ради № 177 від 19 липня 2016 року «Про затвердження Положення про присвоєння звання «Почесний громадянин села Угринь «Про присвоєння Селітбовському Владиславу Альбіновичу звання «Почесний громадянин села Угринь»
- Уніят В. Угринь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 482—483. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Мельничук Б., Уніят В., Федечко М. Угринь // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 513—514. — ISBN 978-966-457-246-7.
