Шмуель Євін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шмуель Євін
Народився2 вересня 1896(1896-09-02)[1][2]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер28 лютого 1982(1982-02-28)[2][1] (85 років)
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль
Країна Ізраїль
Діяльністьантрополог, археолог
Alma materВища школа Герцлія
Галузьархеологія
МатиEsther Yeivind
РодичіYaakov Yosef ben Yehudad
Нагороди
CMNS: Шмуель Євін у Вікісховищі

Шмуель Євін (івр. שמואל ייבין‎; нар. 2 вересня 1896, Одеса — пом. 28 лютого 1982, Тель-Авів-Яфо) — ізраїльський археолог і перший директор Управління старожитностей Ізраїлю.

Біографія

[ред. | ред. код]
Випускники Герцлійської гімназії в Константинополі, 1916 рік. Стоять: Дов Хоз, Моше Шаретт і Єйвін.
Єйвін 1916 рік

... від якого родина отримала своє прізвище[3]. Його мати була відомим борцем за права жінок і членом Єврейської національної ради та асамблеї представників[4]. Після Одеського погрому 1905 року Естер та її діти приєдналися до Другої Алії та емігрували до Палестини. Їхній батько приєднався до них у 1908 році, купивши ферму в Гедері[4]. Шемуель навчався в Герцлійській єврейській гімназії[4].

Після закінчення Герцлії в 1914 році Єйвін був призваний до Османської армії для участі в Першій світовій війні. Служив офіцером до кінця війни в 1918 році[3].

Отримав наукові ступені з єгиптології та семітської філології[5] і вивчав археологію у сера Фліндерса Петрі в Університетському коледжі Лондона[6].

Археологічна кар'єра

[ред. | ред. код]

У підмандатній Палестині Єйвен був активним членом Єврейського дослідницького товариства Палестини, обіймавши посаду голови між 1944 і 1946 роками[7]. Він брав участь у першій конференції «Знання землі», організованій товариством в Єрусалимі в 1943 році, виступаючи за розширення регіональних музеїв для навчання єврейських поселенців про старожитності країна[8]. Також брав участь у розкопках у Луксорі (1924), Бейт-Шеані (1924–28), Селевкії (1929–37) і був співдиректором розкопок у 1933 році разом із Ж. Краузе-Марке[5].

Після створення Держави Ізраїль у 1948 році Єйвін був призначений першим директором Департаменту старожитностей і музеїв, який змінив Департамент старожитностей підмандатної Палестини і тепер відомий як Управління старожитностей Ізраїлю. Перебував на посаді до 1961 року.[7]

Він отримав премію Бяліка за єврейську думку в 1955 році[9] та премію Ізраїлю в 1968 році[10].

Публікації

[ред. | ред. код]
  • 1939, Толедот ха-Кетав ха-Іврі (Історія єврейського письма)
  • 1946, Мілхамот Бар Кохва (Війна Бар-Кохби)
  • 1955, Kadmoniyyot Arẓenu (Старожитності Ізраїлю), у співавторстві з Майклом Аві-Йона 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Tidhar, 1950.
  4. ↑ а б в Tidhar, 1959.
  5. ↑ а б Avi-Yonah, 2021.
  6. ↑ [1] [Архівовано 24 лютого 2018 у Wayback Machine.]Benjamin Mazar, In Memoriam
  7. ↑ а б Abu El-Haj, 2001, с. 293.
  8. ↑ Abu El-Haj, 2001, с. 21—53.
  9. ↑ List of Bialik Prize recipients 1933-2004 (PDF). Tel Aviv Municipality website (івр.). Архів оригіналу (PDF) за 17 грудня 2007.
  10. ↑ Recipients in 1968. Israel Prize Official Site (івр.). Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 27 січня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шмуель_Євін&oldid=36688226