Dassault-Breguet Super Étendard
| Dassault-Breguet Super Étendard | |
|---|---|
.jpg) | |
| Dassault-Breguet Super Étendard | |
| Призначення: | палубний штурмовик |
| Перший політ: | 28 жовтня 1974 |
| Прийнятий на озброєння: | червень 1978 |
| Знятий з озброєння: | 12 липня 2016 року |
| Період використання: | 1978-2016 |
| На озброєнні у: | знятий з озброєння |
| Розробник: | Dassault Aviation |
| Всього збудовано: | 85 |
| Конструктор: | Dassault Aviation |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Максимальна швидкість (МШ): | 1205 км/год |
| Бойовий радіус: | 850 км |
| Дальність польоту: | 1820 км |
| Практична стеля: | 13 700 м |
| Швидкопідйомність: | 100 м/с |
| Довжина: | 14,31 м |
| Висота: | 3,86 м |
| Розмах крила: | 9,6 м |
| Площа крила: | 28,4 м² |
| Порожній: | 6 500 кг |
| Споряджений: | 9 400 кг |
| Максимальна злітна: | 12 000 кг |
| Двигуни: | 1 ТРД Snecma Atar 8K-50 |
| Тяга (потужність): | 49 кН |
| Гарматне озброєння: | 2 × 30-мм DEFA 552 |
| Боєзапас: | 125 для кожної гармати |
| Кількість точок підвіски: | 6 |
| Маса підвісних елементів: | 2100 кг |
| Підвісне озброєння: | AM-39 Exocet, ракета Air-Sol Moyenne Portée з ядерною БЧ, AS-30, R.550 Magic, конвенційні вільнопадні та кореговані авіаційні бомби |
Dassault-Breguet Super Étendard у Вікісховищі | |
Super Étendard («Сюпе́р Етанда́р»)[прим. 1] — французький надзвуковий палубний штурмовик виробництва компанії Dassault-Breguet («Дассо́-Бреге́»). Розроблений на базі літака Dassault Étendard IV[en]. Здійснив перший політ 28 жовтня 1974 року і надійшов на озброєння Франції у червні 1978 року. Збудовано 85 літаків. Французькі Super Étendard брали участь у кількох конфліктах, таких як війна в Косово, війна в Афганістані та військове втручання в Лівії.
Super Étendard також використовували Ірак (на тимчасовій оренді) та Аргентина, які залучали цей літак під час військових дій. Військово-морські сили Аргентини використовували Super Étendard та ракету Exocet, якими потопили есмінець «Sheffield» і контейнеровоз «Атлантик Конвейр» під час війни за Фолклендські острови у 1982 році, що призвело до значної популярності цього літака. Ірак використовував Super Étendard для атак на нафтові танкери та торгові судна в Перській затоці під час Ірано-іракської війни.
13 липня 2016 року літак цього типу урочисто здійснив останній політ на базі у місті Ландівізьо на узбережжі Атлантики, після чого військово-морські сили Франції відмовилися від подальшої експлуатації Super Étendard та замінили їх на Dassault Rafale[1].
Super Étendard є розвитком попереднього Étendard IVM, який було розроблено в 1950-х роках. Спочатку Étendard IVM мав бути замінений на версію SEPECAT Jaguar, адаптовану для використання на авіаносцях, що отримала назву Jaguar M; однак проєкт Jaguar M був загальмований через поєднання політичних проблем та труднощів, що виникли під час випробувальних розгортань на борту авіаносців. Зокрема, Jaguar M мав проблеми з керуванням при польоті на одному двигуні і низьку швидкість реакції дроселя, що ускладнювало посадку на авіаносець після відмови двигуна[2]. У 1973 році всі роботи над проєктом Jaguar M були офіційно скасовані французьким урядом[3].
Були кілька запропонованих літаків для заміни Jaguar M, серед яких LTV A-7 Corsair II і Douglas A-4 Skyhawk. Dassault скористалася своїми зв'язками у французькому уряді та запропонувала власний варіант для задоволення вимог[4]. За словами Білла Ганстона і Пітера Гілкріст, Dassault зіграла значну роль у скасуванні проєкту Jaguar M з метою створити місце для своєї власної пропозиції – Super Étendard[5]. Super Étendard був, по суті, поліпшеною версією існуючого Étendard IVM, оснащений більш потужним двигуном, новим крилом та покращеною авіонікою. Dassault просувала свій літак як єдиний повністю французький варіант, дешевший за інших претендентів, використовуючи сучасні технології, вже перевірені в існуючих літаках Dassault. Пропозиція Dassault щодо Super Étendard була прийнята французьким військово-морським флотом у 1973 році, що призвело до швидкої збірки серії прототипів[6].
Перший з трьох прототипів, які були побудовані, Étendard IVM, модифікований новим двигуном і деякою новою авіонікою[6], здійснив свій перший політ 28 жовтня 1974 року[7][8][9]. Початковим наміром французького ВМФ було замовити загалом 100 літаків Super Étendard, однак було зроблено замовлення на 60 нових моделей з опцією на ще 20; подальші скорочення бюджету та зростання вартості літака в підсумку призвели до того, що було придбано лише 71 Super Étendard[9]. Dassault почала поставки літака цього типу для французького військово-морського флоту у червні 1978 року[7][10].
У перший рік виробництва для французького флоту було виготовлено 15 літаків Super Étendard, що дозволило сформувати першу ескадрилью в 1979 році. Dassault виробляла літаки приблизно зі швидкістю дві одиниці на місяць[11].
Аргентинський флот був єдиним закордонним покупцем. Аргентина замовила 14 літаків для задоволення своїх вимог до нового винищувача, здатного працювати з їхнього єдиного авіаносця[7]. У 1983 році вся виробнича діяльність була завершена, а остання поставка французькому військово-морському флоту відбулася того ж року[9][12].
ВМС Аргентини застосовували ці літаки проти кораблів британського флоту. Зокрема, есмінець Sheffield і контейнеровоз «Атлантик Конвейр» були потоплені ракетами Exocet, випущеними з літаків Super Etendard.
У 1983 році Іраку було надано в оренду п'ять літаків Super Étendard, поки країна чекала на поставки Dassault Mirage F1, обладнаних радарами Agave та здатних запускати ракети Exocet. Перший з цих літаків прибув до Іраку 8 жовтня 1983 року[13]. Надання Super Étendard Іраку викликало політичні суперечки: Сполучені Штати та сусідній Іран висловлювали своє незадоволення, тоді як Саудівська Аравія підтримала цей крок. Ці літаки розглядалися як важливий чинник у війні між Іраком та Іраном 1980-1988 років, оскільки вони могли завдавати ударів по іранських торгових суднах, що проходили через Перську затоку[14][15]. Super Étendard розпочали морські операції над Перською затокою у березні 1984 року; усього було здійснено 34 атаки на іранські судна до кінця 1984 року[16]. Танкери будь-якої держави, які перевозили іранську нафту, також піддавалися атакам з боку Іраку[17].
Ірак зазвичай розгортав Super Étendard парами, у супроводі винищувачів Mirage F1 з баз на півдні Іраку; опинившись у зоні місії, Super Étendard використовували свій бортовий радар для пошуку цілей і атакували підозрілі танкери на великій відстані без візуального підтвердження[18]. Хоча танкери зазвичай зазнавали ударів від ракет Exocet, вони часто отримували лише незначні пошкодження[19]. 2 квітня 1984 року іракський Super Étendard був, за повідомленнями, збитий ракетою AIM-7E-2, випущеною іранським F-4 Phantom II під керуванням Хосрова Адібі над островом Харк[20]. 26 липня та 7 серпня 1984 року були зафіксовані заяви про втрати Super Étendard від іранських Grumman F-14 Tomcat[21]. Іран заявив про збиття трьох Super Étendard іранськими винищувачами; Франція стверджувала, що чотири з п’яти орендованих літаків були повернуті до Франції у 1985 році[21].
Вісім штурмовиків базувалися на авіаносці «Шарль де Голль», який у 2015 році двічі залучався до операцій із боротьби з угрупуванням «Ісламська держава» в Іраку та Сирії.
Аргентина
- Авіація ВМС Аргентини — ВМС Аргентини спочатку отримав 14 літаків, з яких кілька залишаються в робочому стані. У 2017 році були придбані ще 5 літаків (версії Modernisé) з колишнього складу французького флоту для експлуатаційного обслуговування, навчання та запчастин[25]; ці літаки не експлуатувалися станом на 2021 рік[26]. 17 травня 2023 року було оголошено про остаточне виведення з експлуатації всіх літаків Super Étendard Авіації військово-морського флоту Аргентини[27]. У червні 2024 року уряд Аргентини обговорює з Францією можливість відправки п’яти з цих літаків в Україну[24].
Ірак
Франція
- Авіація ВМС Франції — отримано 71 літак; зняті з експлуатації 12 липня 2016 року[1].
- ↑ а б Les Super Etendard français retirés du service [The French Super Etendard retires from service] (фр.). Mer et Marine. 13 липня 2016.
- ↑ Jackson 1992, p. 77.
- ↑ Bowman 2007, p. 26.
- ↑ An Embarrassment of Aeroplanes. New Scientist. Т. 56, № 824. Reed Business Information. 14 December 1972. с. 660—61. Архів оригіналу за 16 квітня 2016..
- ↑ Gunston and Gilchrist 1993, p. 169.
- ↑ а б Grolleau 2003, p. 40.
- ↑ а б в Taylor 1982, p. 65.
- ↑ Polmar 2006, p. 330.
- ↑ а б в Gunston and Gilchrist 1993, p. 170.
- ↑ Friedman 2006, p. 159.
- ↑ "France's Aerospace Industry – Programme by Programme." Flight International, 4 November 1978. p. 1647.
- ↑ Michell 1994, p. 65.
- ↑ Jackson 1986, p.69.
- ↑ "Étendards in Iraq since October 8." Flight International, 19 November 1983. p. 1342.
- ↑ Raj, Christopher S. "Shadow of Super Étendards over the Gulf." Strategic Analysis, 7(10). 1984. pp. 799–808.
- ↑ Kupersmith 1993, p. 29.
- ↑ Gunston and Gilchrist 1993, p. 171.
- ↑ Kupersmith 1993, p. 30.
- ↑ Kupersmith 1993, p. 43.
- ↑ Cooper and Bishop 2003, p. 88.
- ↑ а б Cooper 2004, p. 48.
- ↑ Крылья. Аргентина планує передати Україні п’ять бойових літаків Super Etendard. Крылья - все об украинской авиации (ru-RU) . Процитовано 12 червня 2024.
- ↑ Аргентина обсуждает с Францией передачу Украине пяти истребителей Super Etendard — СМИ. nv.ua (рос.). Процитовано 12 червня 2024.
- ↑ а б Аргентина планує передати Україні літаки, здатні нести протикорабельні ракети. Мілітарний (укр.). Процитовано 12 червня 2024.
- ↑ https://www.infobae.com/politica/2017/11/07/argentina-compro-cinco-aviones-militares-a-francia/ Argentina compró cinco aviones militares a Francia, Infobae, 7 November 2017
- ↑ Argentina busca repuestos para los asientos eyectables de los Super Étendard Modernisé. Infodefensa - Noticias de defensa, industria, seguridad, armamento, ejércitos y tecnología de la defensa.
- ↑ Argentina retired Super Etendard jets that sank two UK warships. 21 травня 2023. Процитовано 23 травня 2023.
- ↑ Gwertzman, Bernard (28 червня 1983). FRENCH AGREE TO LEND IRAQ PLANES TO USE IN FIRING ITS EXOCET MISSILES. New York Times (англ.). Процитовано 27 квітня 2018.