Lanvin[ред. | ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Lanvin
Типдім модиd і бізнес
Організаційно-правова форма господарюванняприватна компанія
Галузьмода
Засновано1889
Засновник(и)Жанна Ланвен
Штаб-квартираПариж
Продукціяодяг, модні аксесуари, парфум, ювелірні прикраси
Холдингова компаніяFosun International Limitedd
lanvin.com
CMNS: Lanvin у Вікісховищі

Lanvin — французький багатонаціональний дім високої моди, заснований Жанною Ланвен у 1889 році. Це третій найстаріший французький дім моди, який досі діє. 1990 року він перейшов під контроль Orcofi Group, а 1996 року проданий компанії L'Oréal. У 2001 році Шоу-Лан Вонг, тайваньська бізнеследі, викупила бренд у свою власність.

Становлення дому моди

[ред. | ред. код]

Спочатку Ленвен виготовляла одяг для своєї дочки. З часом, одяг почав привертати увагу інших батьків, які стали просити зробити такий самий одяг для їх власних дітей. Незабаром Ленвен вже робила сукні для матерів цих дітей[1], які стали першими клієнтами її нового бутику на вулиці Фобур Сент-Оноре у Парижі. У 1909 році Ленвен приєдналася до Syndicat de la Couture, що визначило її офіційний статус кутюр'є.

У 1920-х роках Ланвен відкрила магазини домашнього декору, чоловічого одягу, хутра та білизни. З 1923 року імперія Ланвен розширилась фабрикою барвників у Нантерр[2]. Але найзначнішим її розширенням стало створення Lanvin Parfums SA у 1924 році.

Дім після Жанни Ланвен

[ред. | ред. код]

Після смерті Жанни Ланвен у 1946 році право власності на компанію перейшло до її дочки Марі-Бланш[3], яка з 1942 року управляла компанією спільно з двоюрідним братом. У 1958 році, після смерті і внаслідок бездітності Марі-Бланш, право власності на дім моди Lanvin перейшло до її кузена Іва Ланвена.

З середини 1960-х до поглинання L'Oreal у 1996 році домом Lanvin керував Бернард Ленвен. Експортний відділ знаходився на оригінальній фабриці в Нантеррі, де виготовляли та розливали всі парфуми. Адміністративний головний офіс знаходився у Парижі.

Мідленд Банк придбав частку в компанії у сім'ї в березні 1989 року та призначив Леона Бресслера на чолі компанії, щоб оновити згасаючий імідж фірми. У лютому 1990 року банк продав дім Lanvin французькій холдинговій компанії Orcofi на чолі з сім'єю Віттон. 1994 року L'Oréal придбала у Orcofi 50 % дому Lanvin. 1995 року L'Oréal збільшила свою частку до 66 %, а у 1996 році викупила всі 100 %.

У серпні 2001 року дім Lanvin у L'Oréal викупила приватна група інвесторів Harmonie S.A. на чолі з тайванською бізнеследі та медіа-магнатом Шоу-Лан Вонг[4]. У 2005 році Joix Corporatic був власником ліцензії прет-а-порте Lanvin в Японії з роздрібною вартістю 50 млн євро[5].

4 грудня 2009 року дім Lanvin відкрив свій перший американський бутик у Бал-Гарбор, Флорида[6].

У 2011 році продажі Lanvin досягли 203 млн євро, не враховуючи, за оцінками, 4,5 млн євро доходів від ліцензій[4].

20 листопада 2013 року Lanvin став офіційним кравцем ФК «Арсенал», Лондон[7].

У лютому 2018 року конгломерат Fosun International, зі штаб-квартирою у Шанхаї, заплатив 120 мільйонів євро, щоб стати мажоритарним акціонером дому Lanvin[8]. У березні 2020 року Жан-Філіпп Геккет відмовився від посади генерального директора після 18 місяців роботи на посаді. Тимчасовим генеральним директором стала Джоанн Ченг, голова Fosun Fashion Group, материнської компанії Lanvin, і глава ради директорів Lanvin[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The Heart-warming History of the Lanvin Logo. Harper's BAZAAR. 21 травня 2014. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  2. Jeanne Lanvin. Fashion History. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  3. Lanvin life. The Economist. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  4. Перейти до: а б Pilling, David (17 лютого 2012). Lunch with the FT: Shaw-Lan Wang. Financial Times. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 31 серпня 2020. — Для доступу необхідна підписка. (англ.)
  5. Chevalier, Michel (2012). Luxury Brand Management. Singapore: John Wiley & Sons. ISBN 978-1-118-17176-9.(англ.)
  6. Lanvin Opens in Bal Harbour. WWD.com. 9 грудня 2009. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  7. Arsenal welcomes Lanvin. Arsenal.com. 20 листопада 2013. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  8. Hancock, Tom (9 грудня 2019). Fosun banks on Chinese shoppers to revive fashion fortunes. ft.com. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 31 серпня 2020. — Для доступу необхідна підписка. (англ.)
  9. Chong, Dale Arden (17 березня 2020). Lanvin CEO to step down after 18 months in position. fashionunited.com. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]