Очікує на перевірку

Лунар орбітер — 4

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Lunar Orbiter 4)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Lunar Orbiter 4 D
Основні параметри
COSPAR ID1967-041A
NORAD ID2772
ОрганізаціяСША НАСА
ВиготівникНауково-дослідний центр Ленглі
Тип апараташтучний супутник
Штучний супутникМісяць
Дата запуску4 травня 1967 22:25 UTC
Ракета-носійAtlas-Agena D
КосмодромСША Канаверал, LC-13[1]
Тривалість польоту180 діб
Схід з орбітиВпав на Місяць не пізніше 31 жовтня 1967
Технічні параметри
Маса385,6 кг
Джерела живленнясонячні панелі і акумулятори
Орбітальні дані
Ексцентриситет.28
Нахил орбіти85,48°
Період обертання721 хв
Апоцентр6034 км
Перицентр2705 км

Лунар орбітер — 4 (англ. Lunar Orbiter 4) — автоматична міжпланетна станція НАСА, штучний супутник Місяця, запущений в рамках програми «Лунар орбітер» з метою скласти карту всієї видимої поверхні Місяця і деяких районів зворотного боку. На відміну від попередніх трьох місій перед «Лунар орбітер — 4» не стояло завдання пошуку можливих місць посадки «Аполлонів».

Конструкція апарату

[ред. | ред. код]

Конструкція Лунар орбітер — 4 ідентична «Лунар обітер — 1» з незначними модифікаціями. Електроживлення забезпечувалося 4 панелями сонячних батарей і нікель-кадмієвим акумулятором.

Апарат мав на борту установку з двома камерами, одна високої, інша середньої роздільної здатності. Радіомаяк встановлений на зонді допомагав уточнювати орбіту апарату і відповідно вплив гравітаційного поля Місяця. Лунар орбітер-4 був також обладнаний детекторами метеорних частинок і сцинтиляційними лічильниками, що дозволяють відповідно вивчити метеорну і радіаційну обстановку в міжпланетному і місячному просторі[2].

Політ

[ред. | ред. код]

«Лунар орбітер-4» був запущений 4 травня 1967 року о 22:25 UTC ракетою-носієм Атлас-Аджена D з пускового майданчика LC-13. Зробивши в польоті одноразово корекцію траєкторії апарат вийшов 8 травня на полярну селеноцентричну орбіту. З 11 по 26 травня тривав сеанс фотографування, який довелося припинити через відмови в системі переробки плівки. До 1 червня були передані останні зняті знімки[3][2].

Надалі апарат було вирішено використовувати для вивчення гравітаційного поля Місяця. Він був переведений на нижчу орбіту. 24 липня з апаратом був втрачений зв'язок, імовірно не пізніше 31 жовтня апарат впав на місячну поверхню десь між 22 і 30 градусами західної довготи[4].

Результати

[ред. | ред. код]

Були отримані 163 пари знімків місячної поверхні, знімками було охоплено 99 % поверхні Місяця. Це дозволило продовжити координатну сітку, прийняту для видимої сторони Місяця, на зворотний бік.

Фотогалерея

[ред. | ред. код]
  • Запуск ракети «Атлас» з «Лунар орбітер — 4» на борту
    Запуск ракети «Атлас» з «Лунар орбітер — 4» на борту
  • Фотографія Східного Моря, зроблена КА «Лунар орбітер — 4», 1967
    Фотографія Східного Моря, зроблена КА «Лунар орбітер — 4», 1967

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Cape Canaveral LC13 (англ.). Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 07.09.2012. Процитовано 21.01.2012.
  2. ↑ а б Баевский А.В. ИЗУЧЕНИЕ ЛУНЫ И ОКОЛОЛУННОГО ПРОСТРАНСТВА ПО ПРОГРАММЕ LUNAR ORBITER // Космические автоматические аппараты США для изучения Луны и окололунного пространства (1958-1968 гг.). — Москва, 1971.
  3. ↑ Bruce K. Byers. CHAPTER X: MISSIONS IV AND V: THE LUNAR SURFACE EXPLORED // DESTINATION MOON: A History of the Lunar Orbiter Program. — Washington, D.C., 1977. Архівовано з джерела 8 березня 2016
  4. ↑ Lunar Orbiter 4. НАСА. Архів оригіналу за 26 жовтня 2011. Процитовано 27 жовтня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лунар_орбітер_—_4&oldid=42116055